Україна над прірвою

Попри присутність у Києві минулого тижня 2 тисяч банкірів і бізнесменів, які прибули до столиці України на щорічні збори керівників Європейського банку реконструкції та розвитку, та оптимістичні заяви, що пролунали на завершення зборів, Україна таки може втратити свій останній шанс здійснити реальні економічні реформи. Наразі в Україні панує дещо оманлива тиша. Інфляцію було зменшено до 10 відсотків. У країні є стабільна національна валюта — гривня.

Після семи років занепаду української економіки вже цього року з’являються ознаки приросту. Все нібито виглядає нормально. Проте з одним «але»: Україна прямує до загального банкрутства.

За словами віце-прем’єра Сергія Тигипка, протягом наступних кількох місяців Україна має збільшити витрати з обслуговування зовнішнього боргу до величини, що перевищить прибутки держави. Пан Тигипко додає: «Якщо Україна не буде навіть сплачувати жодної копійки на пенсії, заробітну плату та фінансування національної економіки, вона не виплутається зі своїх боргів, доки не відновить довіру інвесторів як удома, так і за кордоном. Часу Україна має обмаль. У новому парламенті, який нещодавно зібрався у Києві, домінують комуністи. Без подальших кредитів від МВФ та Світового банку перед Україною постає реальна загроза виплати боргу, яка струсоне національну валюту, кинувши її до прірви інфляції, що в свою чергу підірве стабільність держави. Відтак криза цілком реально сколихне антипрезидентські й антиреформаторські сили, які уособлює, скажімо, голова Соціалістичної партії Олександр Мороз, котрий так полюбляє критикувати і звинувачувати Захід у всіх гріхах України. Президент України Леонід Кучма, здається, усвідомлює

можливий розвиток подій. Виступаючи перед новим парламентом, він підтримав умови надання Україні нової позики МВФ. А ця міжнародна організація в свою чергу наголошує, що її умови має бути схвалено Верховною Радою. Раніше Кучма звинувачував лівих у тому, що Україна не дотримувалася умов, які їй висунув фонд. Тож чи проковтне ці умови МВФ новий український парламент? А умови постають у двох формах. Перше й найголовніше — це той пакет реформ, не здійснивши які Україна не має жодних шансів на виживання. Запропоновані реформи вміщують нові закони про оподаткування, лібералізацію сільського господарства, банківської системи та газового ринку, а також швидку приватизацію великих підприємств.

Безперечно, український парламент має декілька вагомих аргументів, аби відкинути ці пропозиції, згідно з якими розшириться податкова система, зростатимуть інвестиції, а українським урядовцям дедалі складніше буде брати хабарі.

Друга частина пакету умов МВФ полягає у великому скороченні бюджетного дефіциту вже цього року на 2,5 відсотка. Однак, беручи до уваги те, що торік дефіцит в Україні був утричі більший, а уряд не спромігся виплатити більш як $1 млрд. у вигляді пенсій і заробітної платні, кінцеві цілі програми МВФ для України виглядають просто нереалістичними. А це може надати і без того неохочому до реформ українському парламентові додаткових аргументів, аби відкинути всю угоду з МВФ.

До речі, ЄБРР планував придбати пакет акцій великого державного банку «Україна», в якому зберігаються кошти для виплати урядових дотацій колгоспам. Цим планам не судилося здійснитися, бо український уряд відмовив представникам Євробанку у праві ввести своїх представників до Ради правління банку. Замість того щоб взяти гроші ЄБРР, користатися досвідом і порадами цього банку, Президент Кучма пообіцяв виплачувати ще більше державних субсидій приреченим колективним господарствам, що у свою чергу наближатиме українську економіку до самого дна, з якого вона може й не вибратися.

«Економіст»,
16—22 травня 1998 р.