Самогоноваріння - прибутковий бізнес і в США

На півдні США процвітає самогоноваріння. Як стверджують керівники правоохоронних органів, незаконне виготовлення й збут саморобного віскі перетворилися на багатомільйонний бізнес, яким не гребують контрабандисти зброї та наркотиків. У Вірджинії, де зокрема розташовано графство Франклін - "всеамериканський бастіон" самогоноваріння, щороку виготовляється 2 млн. літрів "паленого" віскі на $12 млн.

Нинішні гуральні зазвичай обладнано кондиціонерами, електричними помпами та іншими приладами. Проте сама технологія мало чим відрізняється від того, як гнали віскі ще на початку XVIII сторіччя шотландські та ірландські переселенці. Типовий винокурний "завод" із 3 тисяч літрів закваски виробляє 380 літрів самогону. Терпкий 80-90 градусний прозорий напій, який ще називають білою блискавкою, нагадує на смак низькоякісну мексиканську горілку.

Зазвичай на підпільній гуральні працює один найманий робітник, який за перегонку, що триває від 6 до 8 годин, отримує $100. Щороку поліцейські штату Джорджія виявляють 15 таких "підприємств". У США існує великий попит на саморобне віскі. Контрабандисти таємно перевозять його до інших регіонів країни. Посередники дають за 20 літрів самогону від $35 до $100, а затим перепродують його власникам кишел.

У США переховування незаконних спиртних напоїв уважається за злочин, так само, як володіння підпільним винокурним заводом чи робота на ньому. Самогонники й правоохоронці ворогують ще з часів Вашингтона й Джеферсона, які мали винокурні заводи. У березні 1791 року федеральний уряд вперше запровадив податок на віскі, що спричинило повстання. 1862 року уряд заснував спеціальне бюро, яке стягувало податки за спиртні напої, причім його інспектори мали право заарештовувати кожного, хто не сплатив 5 центів за літр віскі. Нині цей податок перевищує $6.

Нинішнім самогонникам пальця в рот не клади. Це зазвичай карні злочинці, яких уже засуджували за продаж наркотиків, убивства тощо", - стверджує Джиммі Біхелер, агент у справах боротьби із самогоноварінням.