Нафтові ріки течії поки що не міняють

Грузинська делегація почула в Києві те, що сподівалася почути

Грузія, Україна - ГУ. Політики нині повільно вимовляють перший склад нещодавно вигаданого слова ГУАМ. Важко дається міжнародний "буквар".

А ще два тижні тому панувала ейфорія. Сімдесятирічний Едуард Шеварднадзе на свій день народження 25 січня отримав подарунок від Гейдара Алієва: Азербайджан заявив, що новий нафтопровід, яким до Європи транспортуватиметься каспійська нафта, пройде через територію Грузії. Подальший маршрут від грузинських кордонів ще, звісно, корегуватиметься, але точно визначено, що він пройде обов'язково через Україну та Туреччину. І ось раптом - замах на Шеварднадзе...

Грузинська парламентська делегація, яка цими днями перебуває з візитом у Києві, висловила припущення, що ідея теракту народилася не в кавказькій країні, а за її межами. Зокрема, депутати як одну із причин замаху подають активне зближення політиків Грузії та Азербайджану і, звичайно, проект нового нафтопроводу.

Стрілянина в Тбілісі, може, й не налякала "компаньйонів" з будівництва трубопроводу, але напевне отверезила їх. У Києві зрозуміли, що новий шлях транспортування нафти до Європи не зможе народитися без ускладнень. Але, з іншого боку, вибору немає. Зокрема, і в Україні не можуть повернути переговорний процес назад, хоча уповільнити здатні.

Проте поки все йде за планом. Про це свідчить і "збіг" грузинського і турецького візитів до Києва - цілі їхні взаємопов'язані.

Під час зустрічей з грузинською делегацією, наші урядовці висловлювалися за новий нафтопровід, а також за пришвидшене створення євро-азійського транспортного коридору. На що й очікували гості. А Київ водночас демонстрував надзвичайну дружелюбність. Насамперед тому, що україно-грузинські відносини можуть укріпити ГУАМ. Як відомо, стрижнем об'єднання є Азербайджан, а Баку довіряє Тбілісі, отже, через Грузію Україна може краще заприятелювати з азербайджанськими політиками. Заради спільної справи. А вона в нас поки є.