Кінець багатовекторності та курс на Захід?

Віктор ЗАМ’ЯТІН, міжнародний оглядач «Дня»

Зазвичай дуже акуратний у висловах новий міністр закордонних справ України Борис Тарасюк учора у своєму першому публічному виступі на міжнародному семінарі з питань процесів розширення в Європі заявив, що Україна ЩЕ не подала заявки на вступ до НАТО. Ще не подала з відомих причин — невідповідність країни всім вимогам НАТО, не завжди позитивне ставлення населення — і, мабуть, з деяких інших. Проте, за словами Тарасюка, Хартія Україна — НАТО стала ще одним кроком на шляху України до альянсу.

Таким чином, можна припустити, що курс України, який дуже довго коливався між Москвою та Вашингтоном, визначено — принаймні допоки Тарасюк є міністром закордонних справ — можливо, навіть усупереч існуючим та майбутнім заявам вищих керівників держави.

Якось, ще не будучи міністром, Тарасюк сказав, що теоретично Україна може поставити питання про вступ до НАТО років через 5 — 7. Очевидно, у деяких київських кабінетах уже розраховано, що на той час в Україні розпочнеться економічне зростання, що допоможе змінити застарілу психологію населення. А дипломатія доможеться визнання українських прагнень законними і Москвою, і Європою, і, мабуть, самою Україною. Роботи для дипломатії вистачить ще надовго. Зокрема, виходячи з останніх статей німецьких політологів, Україна зараз розглядається лише як буфер між Росією та європейськими країнами, та й то лише після американських підказок.

Судячи зі слів Тарасюка, Україна, принаймні її політична еліта, вже готова розпрощатися з цнотою позаблоковості та нейтрального статусу. І тим самим для країни вимальовується перспектива повторення «турецького варіанту» — свого часу завдяки тиску з боку США цю державу було прийнято до НАТО. Проте всі спроби Туреччини вступити до ЄС негайно блокуються. Чи то через кіпрську проблему, чи через щось інше.

У випадку України зіграли свою роль слабкий розвиток її економіки, непослідовна зовнішня та внутрішня політика, а також «російський фактор». Унаслідок країну, яку формально визнають ключовою для європейської стабільності, не запрошують на європейську конференцію з питань розширення ЄС та НАТО. І тим самим Євросоюз виключає Україну з планів свого розширення. До Болгарії, яка не може похизуватися економічними успіхами, ставлення зовсім інше. Питання вибору курсу України, заявив Тарасюк, не стоїть — вибір зроблено, напрямок на Європу визначено.

Проте ні Європа, ні Україна не готові розглядати питання про пряму участь Києва у процесах розширення в Європі.

Навпаки, велика держава, яка не може дати ради з безробіттям, бідністю, відсутністю політичної та економічної стабільності, криміналітетом та корумпованістю влади, нікому й ніде непотрібна.