Альтернатива

Тріумф генерала Олександра Лебедя на виборах губернатора Красноярського краю продемонстрував, що нинішні російські керівники аж ніяк не є абсолютними господарями ситуації. Між першим і другим турами красноярських виборів проти Лебедя були спрямовані колективні зусилля всього політичного істеблішменту Росії, і — що свідчило вже про повну зневіру влади щодо своїх можливостей — бабусі російської естрадної революції Алли Пугачової. А виборці не повірили, виборці все одно проголосували за Лебедя. І це свідчить не стільки про особисті здібності генерала, скільки про інтенсивний пошук електоратом хоча б якоїсь альтернативи існуючій політичній тусовці — і владній, і опозиційній. Адже в інших російських регіонах, Карелії і на Смоленщині, де минулої неділі також відбувалися вибори керівників, діючі керівники програли непомітним, порівняно з Лебедем, кандидатам.

Просто людям набридла влада, яка не стільки створює вільний ринок, скільки розподіляє пиріг між випадковими фаворитами і перетворює країну на заручницю дрібних авантюристів із мільярдами доларів незрозумілого походження у кишенях державних службовців. Людям набридла опозиція, яка не стільки пропонує альтернативні програми дій, скільки шантажує владу з метою отримати нові пільги, нові привілеї, нові машини до парламентського гаража, нові дачні ділянки по сусідству з міністрами. І люди вибиратимуть — чи Лебедя, чи якогось іншого амбітного політика, гасла якого не будуть серйозно відрізнятися від гасел того ж Єльцина перебудовних часів. Однак найголовніший висновок Красноярська полягає в тому, що влада тільки здається сильною і всеосяжною, вона вже давно позбулася багатьох зубів — і не має жодної гарантії — що той, хто буде здатний її переграти, не виявиться звичайнісіньким шулером, а не якоюсь світлою альтернативою тому порядкові речей, що існує нині. Та от якраз цей висновок актуальний не лише для Росії. Для України він може стати вироком.