МЕНЮ

«Жива історія – притягує»

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця, фото надано автором
17 травня, 2019 - 12:34
Очільниця клубу реконструкції Ольга Грабовська — про пристрасті бугуртів та шлях до «золота» для української збірної на «Битві націй»

Для проведення десятого міжнародного чемпіонату з історичного середньовічного бою «Битва Націй» була обрана одна з найкрасивіших пам’яток історичної спадщини Сербії й найбільша рівнинна фортеця Європи — Смедерево. Це прекрасно збережений зразок архітектури середньовіччя, монументальний комплекс, що нагадує неправильний трикутник. З одного боку фортеця межує з Дунаєм, з іншого — з річкою Езава, а з третього відкрита і захищена лише укріпленими спорудами. Всі ці будівлі, внутрішній двір і прилеглі території з 2 по 5 травня були віддані у володіння рекордній кількості учасників із 35 країн світу, які приїхали позмагатися на «Битву націй». Серед них і українська збірна у складі 65 бійців з історичного середньовічного бою.

Сьогодні історичний середньовічний бій — це своєрідний екстремальний вид спорту, який полягає у проведенні повноконтактних боїв із використанням сталевих макетів середньовічного озброєння. Українська збірна здобула на чемпіонаті дві бронзові, п’ять срібних нагород та одну золоту медаль. Її здобула очільниця клубу історичної реконструкції «Аркона» Ольга ГРАБОВСЬКА з Вінниці.

«Битва націй» бере свій початок з України, — одразу акцентує увагу Ольга. — Перший Чемпіонат світу з історичного бою відбувся в Хотинській фортеці у 2009 році, а потім почав мандрувати Європою. З того часу чемпіонат проходив також у Польщі, Франції, Чехії, Хорватії, Іспанії та Італії. «Битва націй» щороку збільшує кількість учасників і розширює географію, цього року в чемпіонаті взяли участь команди 35 країн. І це було неймовірне видовище».

В одному кутку кували мечі ковалі, в іншому — співали менестрелі, десь зеленими галявинами поважно походжають леді, немов зійшли зі сторінок книг про середньовіччя, а по центру в міцних обладунках змагалися могутні лицарі, розмахуючи мечами та алебардами (алебарда — сокира на довгому держаку). Саме цей вид зброї вже другий рік поспіль приносить Ользі Грабовській перемогу на «Битві націй». Але для того, щоб потрапити на поєдинок і захищати честь своєї країни, потрібно пройти тривалу підготовку, і не лише спортивну, а й із тактики та стратегії.

«Щоб потрапити до лав збірної України, слід бути у відмінній спортивній формі, мати достойний рейтинг у команді й пройти відбіркові турніри, які зазвичай відбуваються взимку, — продовжує вінничанка. — Бої проводяться в різних номінаціях: це і двобої, і бугурти — групові сутички в форматі «5 на 5», «12 на 12» або «30 на 30». Я виступала у двох номінаціях: «Довгий меч» і «Алебарда». У першій номінації я отримала друге місце, в «Алебарді» — перше. На жаль, для команди з України це було єдине золото, але добре, що все ж воно є.

У 2019 році вперше в програму боїв були введені сутички «12 на 12», «30 на 30» і наймасовіший з бугуртів — «150 на 150», де змагалися не окремі країни, а альянси країн, які мали на меті завдяки тактичним маневрам захопити прапор опонента. Але це був бій у задоволення. Як каже Ольга, символічні значки «150 vs 150. Survivor» («150 на 150. Той, хто вижив») отримали всі учасники. Але це вам не фантазії режисерів чи продюсерів, які зняли кращі картини про середньовічні війни, жодна битва з «Хороброго серця» не зрівняється з тим напруженням пристрастей, що супроводжує справжній бугурт. Тут усе відбувається насправді, все в повний контакт — тут дзвенять шоломи, сокири і мечі, тут ламаються від ударів держаки алебард, тут виносять на носилках бійців, які отримали травми.

«Історичний середньовічний бій — це повноконтактний спортивний бій із застосуванням макетів автентичної зброї і в середньовічних обладунках. Це суміш культури і спорту, але 90% — це спорт, причому травматичний і небезпечний, — визнає жінка. — Тобто мова не йде про відтворення середньовічного бою чи події, які мали місце в минулому. Це не інсценізація певної події, а справжній бій у лицарських обладунках. Є правила, суддівський корпус, номінації. Структура списана по факту з контактних видів спорту, але антураж середньовічний — з мечами, щитами і сокирами. І це доволі травматично. Цього року в рамках «Битви націй» за медичною допомогою звернулося 70 людей, 20 із них було госпіталізовано. Зважте: люди б’ють сокирами одне одного у повну силу. І тут не може бути безпеки, але й фальші немає, одна правда. І власне ось ця жива історія — вона притягує».

Жива історія притягує Ольгу Грабовську зі шкільного віку. Ще з 14 років вона займається історичним фехтуванням, очолює клуб історичної реконструкції, за фахом — археолог, завідує сектором археології Вінницького обласного краєзнавчого музею. Каже, що історія інтегрована у всі площини її життя, і змінювати щось вона не збирається. У планах Ольги — перемога в інших номінаціях «Битви націй», зокрема на наступному чемпіонаті вона би хотіла здобути медаль із тріатлону, адже другий рік у цій номінації посідає четверте місце. Окрім цього, планує сформувати у своєму клубі «Аркона» команду для групових боїв, щоб можна було представляти Вінницю не лише в одиночних номінаціях, але й масових. Зізнається, що дівчат у команді вистачає, а от кремезних хлопців бракує, а вони потрібні для таких змагань.

Найближчим часом у планах Ольги — долучитися зі своєю командою до відзначення Дня Європи, який відбудеться у Вінниці 18 травня. Вони виступатимуть табором вікінгів на вулиці Соборній. Потім 19 травня одразу поїдуть на фестиваль «Дунстан», а 1-2 червня збираються на «Кубок Ольвії» в Миколаєві. Тобто справ і планів у Олі попереду багато. І перемоги ще точно будуть.