За добрі наміри – поплатились ім’ям і репутацією

Фонд підтримки родин Небесної Сотні кілька місяців доводив у суді, що зібрані 54 мільйони гривень пішли за призначенням. Тепер волонтери йдуть у підпілля, а їхні колеги не беруться за створення подібного фонду для родин загиблих у АТО...

Діяльність Центру допомоги постраждалим Майдану добігає свого логічного кінця. Благодійні організації спільними зусиллями зібрали прецедентну для України суму — 54 мільйони гривень. Кошти вже практично роздано. До речі, від держави родини загиблих на Майдані ще лише чекають на грошову допомогу. Наприкінці червня Центр, що взявся допомогти родинам Небесної Сотні, оголосив про завершення збору благодійних внесків. Не тому, що більше не хоче цим займатись, а тому, що втомився відстоювати своє ім’я та репутацію й доводити всій Україні, що гроші вони не крадуть, а віддають тим, хто їх потребує. Бо практично з часу заснування організації, з березня цього року, розпочався інформаційний тиск на його співзасновників. У пресі поширювалися повідомлення, що зібрані кошти фундатори безбожно крадуть, наживаючись на горі майданівських родин. Справа дійшла навіть до того, що проти волонтерів було відкрите кримінальне провадження — за підозрою в розкраданні коштів.

ВОЛОНТЕРИ СВОЮ ПРАВОТУ В СУДІ ДОВЕЛИ, ТЕПЕР ЧЕКАЮТЬ ВІД КРИВДНИКІВ ПУБЛІЧНОГО СПРОСТУВАННЯ НАКЛЕПІВ

Лише після перевірок Генпрокуратури, прокуратури міста Києва, прокуратури в місті Ірпені, Головного слідчого управління МВС України в місті Києві та Ірпінського відділення МВС України справу закрили — не знайшли фактів злочину. І це очевидно навіть без таких ретельних перевірок. Центр перевіряють кілька аудиторських компаній, а звіти про отримані та використані кошти опубліковують на сайті. Є навіть фотографії, де стоси паперів про звітність сягають кількох десятків сантиметрів. Ще на початку створення одна із співзасновників організації — Катерина Ботанова — розповідала: щоб не виникало у громадськості жодних підозр щодо їхньої діяльності, при фонді створили наглядову раду, залучили провідні аудиторські та юридичні компанії. Однак це не врятувало від наклепів.

Керівники Центру прямо називають імена своїх противників — народні депутати Олександр Бригинець, Володимир Ар’єв, Леонід Ємець та ще кілька їхніх менш відомих колег, які звинувачували одного зі співзасновників Центру в привласненні коштів. Тепер у БФ «Фонд громади Приірпіння», на адресу якого лунали закиди і на чиї банківські рахунки збиралися гроші, чекають від кривдників публічного спростування. До того ж, зараз у суді розглядається позов директора БФ «Фонд громади Приірпіння» Анастасії Попсуй про відновлення ділової репутації фонду. Однак на судове засідання, що пройшло на початку серпня, сторони-відповідачі з’явилися не в повному складі. Через це слухання справи перенесли на 19 серпня.

«Ми вирішили, що дамо один шанс для підготовки, бо, як заявили присутні відповідачі, вони ще не готові до суду, — розповідає Анастасія Попсуй. — Одна з відповідачів розповідала, що своїми діями лише намагались упередити розкрадання коштів і таким чином хотіли підняти хвилю громадського контролю. У них аргументів немає, а в нас — документи, родини, які отримали кошти; поранені, які отримали допомогу, виписки з банку, аудиторські перевірки, перевірки прокуратури. Нам самим цікаво, що відповідачі говоритимуть».

Чому ж пішла така інформаційна атака на фонд, Анастасія пояснює, що надто великі гроші були в них на рахунку: «З’явилося дуже багато зацікавлених осіб, які говорили напряму, що вони краще за нас можуть зайнятися питанням розподілу коштів. Це була спроба рейдерського захоплення. Саме так ми пояснюємо тиск на нас. Намагалися дискредитувати ім’я, щоб наш фонд закрили, нас заарештували тощо, щоб передати право розпоряджання коштами комусь іншому. Говорили таку брехню, навіть, що гроші зникли, а наступного дня вони раптом з’явилися. Ніхто не перевіряв цієї інформації, депутати мали одну ціль, і вони до неї йшли».

«ДО СТРАТЕГІЧНОЇ БЛАГОДІЙНОСТІ УКРАЇНА ЩЕ НЕ ГОТОВА»

Спочатку фундатори Центру хотіли, щоб підтримка родин і дітей загиблих на Майдані була не разовою, а довгостроковою. Однак через наклепи та підірвану репутацію від такого задуму довелося відмовитись. 103 родини та 52 дитини вже отримали свої гроші: по 417 тисяч гривень — родини загиблих і по 100 тисяч — діти. Інший напрям допомоги — лікування поранених, — теж уже закрито.

«Ці люди переколотили всі родини, бо їм телефонували й розповідали, що їх обмануть. Ці сім’ї й без того перелякані, настраждались, а тут ще й таке. Ми всіх заспокоювали. А потім так втомилися боротись проти цієї брехні, що просто всім роздали кошти. А ще ми резервували певну суму на підтримку родин, де є зниклі безвісти. Але після цього всього зрозуміли, що до вересня, доки буде підтверджено такий статус, ми вже не дотягнемо, нас просто з’їдять. До стратегічної та довгострокової благодійності Україна ще не готова, є непорядні люди, які в цьому не зацікавлені».

Попри такі труднощі, благодійники продовжують свою роботу з родинами Майдану. Щоправда, вже не так офіційно і не масштабно, як планувалося спочатку. А через гіркий досвід фонду інші благодійні організації не наважуються створити щось подібне вже для підтримки родин загиблих під час АТО. Анастасія розповідає, що спілкується зі своїми колегами і чує від них, що не готові боротись із подібними наклепами, перевірками, бояться брати гроші на свої рахунки.

«Кредит довіри у волонтерів підірвався. Звісно, вони свою роботу роблять, але такий факт є, і ніхто не хоче собі зайвих клопотів. Але ми радимо волонтерам не боятися, робити все з юристами. Треба робити добро, довіряти, рухатись уперед і захищати ідеї Майдану. Ми їх захищаємо до сьогодні, й кожен має це робити», — радить Анастасія.

КОМЕНТАР

«ЯКЩО ХТОСЬ ДУМАЄ, ЩО МАЄ ПРАВО УНИКАТИ ПІДОЗР, ТО ПОМИЛЯЄТЬСЯ»

 Олександр БРИГИНЕЦЬ, народний депутат:

— Подібні організації не звикли бути під контролем громадськості. Коли виникають підозри і з ними звертаються у відповідні структури для перевірки, то в цих фондів виникає істерика. Я не розбирався з діяльністю фонду, а реагував на звернення громадян, котрі до мене звертались. І в громадян є право перевіряти й підозрювати кожну структуру, що залежить від їхніх грошей. Замість того щоб нервувати та подавати в суди, треба робити свою справу, бути відкритими й розуміти, що сьогодні не той час, коли громадські організації чи політики можуть сховатися й робити щось тихо. Якщо в людей є підозра, то оприлюдніть, покажіть, зберіть, розкажіть усе про свою роботу. Я був здивований, коли почув, що у фонду до мене є якісь претензії. У мене немає якогось особистого ставлення до будь-якої громадської організації, я посилаюся лише на звернення людей. І у своїх заявах  ніколи не казав, що в мене є якісь висновки. Якщо хтось думає, що має право уникати підозр, то помиляється. Хай вчаться жити у відкритому суспільстві. Прозорість — це найпростіша річ, а підозри будуть, бо люди зараз із недовірою ставляться до влади. Суспільні організації та фонди — це так само інструмент влади.