МЕНЮ

З подільського Бара — до італійського Барі

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниччина, фото Юлії Гудзь
3 жовтня, 2019 - 14:42
Як вінничанка Юлія Гудзь віддячила королеві Боні Сфорци

У невеличкому містечку Бар, що на Вінниччині, цю дівчину називають «наша Бона». На всіх фестивалях, ярмарках і Днях міста саме вона виконує роль засновниці Бара — італійської принцеси та польської королеви Бони Сфорци. Юлія разом зі своїми колежанками із «Жіночого клубу Бони Сфорци» звернулися до Барської міської ради і зініціювали проголошення 2019 року роком Бони Сфорци на честь 525-річчя від дня її народження. А влітку, під час відпустки, дівчина зробила символічний подарунок королеві — вона пройшла стежками її молодості, відвідала замок родини Сфорца на малій батьківщині Бони — в італійському містечку Барі. Яким же було здивування італійців, коли дівчина розповідала їм, що в Україні королева Бона заснувала кілька міст, але прототипом свого рідного Барі обрала саме містечка Бар, що на Вінниччині.

«Наше містечко неспроста називають «Подільським клаптиком Італії», адже за часів Бони тут були запроваджені найновіші технології для його розвитку — від побудови замку як укріплення до налагодження торговельних зв’язків як інвестицій, — розповідає Юлія. — До Бара Бона Сфорца привезла з собою не лише численний почет, зокрема кухарів, а й невідомі до того продукти та страви. Саме нові овочі, трави та фрукти, привезені з батьківщини Бони, стали причиною появи багатьох цікавих страв на наших теренах. Я часто собі уявляла, як готують італійці, і нарешті цього року разом зі своїм майбутнім чоловіком отримала можливість поїхати, побачити і скуштувати італійських страв, і не деінде, а саме в Барі».

Своє знайомство з Барі Юлія розпочала з вшанування королеви. І одразу з аеропорту попрямувала до мавзолея Бони Сфорци, який розташований у верхній базиліці собору Святого Миколая. Скульптура Бони розташована в центрі на саркофазі, а по краях — скульптури двох єпископів: Святого Миколая, покровителя Барі й подільського містечка Бар, і Святого Станіслава — покровителя Польщі. Дві жіночі постаті тримають герб Польського королівства і герб Барі.

«Це величне місце, про яке знають усі місцеві жителі і шанують його. Розповідали, як у 20-х роках минулого століття влада запропонувала перенести мавзолей із храму, але жителі Барі не дозволили. І все залишилося на своїх місцях, — продовжує Юлія. — Після мавзолею ми відвідали замок, де жила Бона Сфорца. Там побачили різні макети замків часів королеви. І от макет нашої Барської фортеці дуже схожий на замок у місті Барлетта: якщо порівнювати із стародавніми фото, то схожість прослідковується навіть у зовнішньому вигляді».

Окрім Барі, Юлія зі своїм майбутнім чоловіком відвідали рибальське містечко Мольфетта, власне там відбулося її справжнє знайомство з італійською кухнею: куштували лазанью, пасту, легку піцу, яка розрахована на одну персону. У кожному ресторанчику, кав’ярні й магазині Юлія розповідала італійцям про те, що Італія та Україна мають спільну історію, яку «написала» Бона Сфорца. Вона була здивована тим, як італійці щиро і з цікавістю приймали їх, каже, що гостинність — це спільна риса обох національностей.

«Цікаво було спілкувати з місцевими. Кожен, кого ми не запитували про Бону, знали, що це їхня принцеса. Але про те, що вона заснувала низку міст в Україні — не чули. Більше того для них навіть Україна — то щось таке далеке. Тому наша місія була не лише розповісти про Бону і наш затишний Бар, але й Україну та її кухню, яка має сліди Бони Сфорци, — відзначає дівчина. — Попри те, що місцеві жителі погано знають англійську, ми усіма способами розповідали їм про Бар, показували фото, акцентували на схожості наших міст. Познайомилися з компанією молодих людей, з якими спілкуємося в мережі. Так прокладаються перші місточки між простими людьми з різних країн. Адже це наша спільна гарна й достойна історія, якій варто приділити увагу, щоб тримати марку, достойну королеви».

МАВЗОЛЕЙ БОНИ СФОРЦИ РОЗТАШОВАНИЙ У ВЕРХНІЙ БАЗИЛІЦІ СОБОРУ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Ця історія дійсно з відчутним італійським присмаком. Бона Сфорца навіть через пів століття нагадує про себе. Вона була однією з найцікавіших постатей в історії королівських будинків Європи. Про королеву Бону досі розповідають страшні легенди: про отруєння невісток, про гарем із молодих офіцерів, про ванни з крові незайманих... Звичайно, достовірних відомостей про це немає і загадковість спонукає на нові дослідження. Досі про Бону Сфорца пишуть книги, знімають фільми, її особистість викликає інтерес не тільки в істориків, але й у людей, де свого часу жила чи просто проїжджала королева.