Велика біографія й історична доля

Про що «пам’ятає» замок у Скалі-Подільській

На скелястих берегах Збруча, ніби виростаючи із природної скелі і зливаючись з нею, знаходиться середньовічний замок, багато разів нищений і відбудований, який після турецького панування в кінці XVII століття більше не відбудовувався. Тут відбувалися битви, проводилися важливі переговори, зупинялися князі, королі, гетьмани; тут жили власники, старости міста; тут знаходили захист скаличани в небезпечні часи.

У ЧАСИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТУТ УЖЕ ІСНУВАВ ЗАМОК

У 20-х роках минулого століття польські археологи провели єдині ґрунтовні розкопки на території замку. При цьому вони дослідили язичницький жертовник ще з VIII—IX століть.

У радіусі кількох метрів було знайдено товстий шар попелу, рештки жертвоприношень. Тому можна сміливо твердити про проживання людей, а отже — існування людського поселення на території сучасної Скали-Подільської ще в такі далекі віки. В часи Київської Русі (XI—XII ст.) тут уже існував замок дерев’яно-земляного типу, який у 1259 році під час вторгнення монгольського темника Бурундая в Галицько-Волинську державу був зруйнований.

У XIV столітті Поділля входило до Великого князівства Литовського як удільне князівство на чолі із племінниками великого князя Ольгерда князями Коріатовичами, які побудували кам’яні замки в містах Смотричі, Червоногороді, Кам’янці і Скалі. Значне місце в історії розквіту фортеці і містечка належить Федору Коріатовичу (1363-1393рр.), який значно розширив і укріпив замок.

У 1393 році литовський князь Вітовт відібрав у Федора Коріатовича Поділля, і міста Скала та Кам’янець (тобто Західне Поділля) були продані ним двоюрідному братові Владиславу Ягайлу, який надає їх Спиткові з Мельштина, воєводі Краківському.

У СКЛАДІ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛІВСТВА МІСТО ОТРИМУЄ МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО

Взаємини між Польщею і Литвою, між Ягайлом і Вітовтом були досить заплутаними. Ряд міст, в тому числі Скала, стали ареною торгів між Литвою і Польщею. Тільки після смерті Вітовта Скала остаточно перейшла до складу Корони. У складі Польського королівства місто отримує Магдебурзьке право (1445 рік.), стає центром повіту Кам’янецького староства (1469 рік), а замок — важливою державною оборонною спорудою стратегічного значення. Адже за річкою Дністер знаходилась територія, де вільно кочували кримські татари. Тому південні фортеці Кам’янець, Скала, Червоногород, Смотрич були свого роду кордоном, щитом Корони.

У другій половині XV століття напади татар, волох, турків не припиняються. Після значного пошкодження фортеці був направлений ревізор, який перевірив стан цього замку на Поділлі. Збереглася люстрація цього ревізора. Її опублікував у 1895 році відомий історик Михайло Грушевський. Цей документ є найдавнішим детальним описом Скали і замку. Надалі ворожі напади не припиняються.

Протягом XV—XVIII століть Поділля зазнало аж понад 200 значних нашесть! Майже всі вони не оминули Скальську фортецю. У першій половині XVI століття її декілька разів знищували дощенту. Та вже на середині XVI століття замок знову відбудували силами скалецьких міщан та селян семи навколишніх сіл. Саме у цей період остаточно сформувалася оборонна система, замок із трьох боків був природно захищений і лише з південної сторони міг бути доступний. Тому з цієї сторони виконали глибокий рів, звели кам’яні стіни і округлої форми кам’яну вежу, так звану Порохову, яка найкраще збереглася до нині. З південної сторони знаходилася в’їзна брама. Дістатися до неї можна було лише по підйомному мосту, який за потреби опускався на грубих ланцюгах. Незважаючи на природню захищеність і добру укріпленість замку, цей час (кінець XV — початок. XVI століття) був найтяжчим в історії Скали. Кілька разів фортеця і місто знищувалися до краю. Дійшло навіть до того, що Скала втратила магдебурію і перейшла до розряду сіл. Але у 1518 році польський король Сигізмунд I Старий поновив Скалу в статусі міста та повернув йому Магдебурзьке право. Скала стала староством з підпорядкуванням Подільському воєводі, яке проіснувало до кінця XVIII століття і було ліквідоване Австрійською імперією. І взагалі, XVI століття — це час розквіту міста. Тут процвітала торгівля, ремесла, був навіть золотник. Власниками Скали і замку були в цей час Станіслав та Геронім Лянцкоронські.


НА ФОТО: МАЛЮНОК НАПОЛЕОНА ОРДИ «ЗАМОК У СКАЛІ»

Декілька років тому в архівах Варшави виявлено відтиск печатки Скали за 1531 рік з таким зображенням: «У щит, схожий на ренесансовий, вписана відчинена міська брама з трьома вежами, завершеними зубцями. Бічні вежі мають по два видовжені вікна, середня — одна, у нижньому ярусі по одній круглій бійниці. У нижній частині вежі помітні виступи — це зубці на мурі, що з’єднує вежі».

ЛЮСТРАЦІЯ 1665 РОКУ ПОВІДОМЛЯЄ, ЩО «ЗАМОК ПРИЙШОВ У ЦІЛКОВИТЕ ЗАПУСТІННЯ»

На зміну відносно спокійному XVI століттю приходить бурхливе XVII-е. Поновлюються війни, напади, а з ними — занепад місцевого життя. У 1620 році край зазнає жахливого вторгнення турків. Національно-визвольна війна середини XVIII століття під проводом Богдана Хмельницького також негативно вплинула на замок, який був взятий козаками двічі: у 1648 та 1655 роках. У 1657 році трансільванський князь Д’єрдь ІІ Ракоці на короткий час заволодів містом і сильно понищив замок.

Люстрація 1665 року повідомляє, що «замок вимурований на Скалі і обведений навколо муром, прийшов у цілковите запустіння».

У 1672 році за Бучацьким договором між Річчю Посполитою і Османською імперією Поділля (в тому числі Скала) переходить до складу Туреччини. Оборонні споруди замку були остаточно зруйновані, після чого замок уже не відбудовувався.

У XVIII столітті Поділля повертається до складу Речі Посполитої. І в середині цього століття староста Скали Адам Тарло на місці напівзруйнованого фортечного житлового будинку почав будувати пишний двоповерховий палац у стилі бароко. Вражаючими у ньому були і триповерхові підвали. До сьогодні у селищі живе легенда про підземні ходи до міста Кам’янця. Гроші на будівництво палацу слуги Тарла збирали з населення Скали та навколишніх сіл. Було зібрано величезні гроші: 45400 золотих. Але сили природи втрутилися в його подальшу долю. У літописі за 1765 рік записано: «Через кілька років після побудови палац спалено вогнем блискавки і зараз він стоїть пустий, а особливо знищені бічні прибудови».

У 2008 році Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про передачу пам’яток архітектури та містобудування до сфери управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва» замок XVI століття у селищі Скала — Подільська Борщівського району було включено до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля», який проводить на об’єкті першочергові протиаварійні роботи з консервації замкового палацу та оборонних мурів. Це дало можливість покращити збереження пам’ятки архітектури, яка має виняткову історичну та архітектурну цінність.

За період перебування замку у складі Національного заповідника «Замки Тернопілля» було здійснено низку ремонтно-реставраційних  робіт: розчищення підвальних приміщень від земельної маси та побутового сміття, розшивка передньої стіни, земельні та будівельні роботи на пороховій вежі, розчищено завал підпірної стіни порохової вежі та її підмурівка, розчищення долівки порохової вежі від побутового сміття та пониження її рівня, будівельні роботи з ліквідації вивалів віконних пройомів (кам’яна кладка).

Ця пам’ятка як ансамбль в цілому займає визначне місце серед споруд оборонної архітектури Поділля XVI—XVIII століть.

Замок у Скалі-Подільській нагадує нам, що минуле рідного краю має глибоке коріння.

На жаль, оборонній споруді у Скалі-Подільській в наукових публікаціях приділено мало уваги. А даремно, бо у неї велика біографія, велика історична доля. І цей стародавній замок містить ще багато таємниць і потребує ґрунтовних досліджень.