"Великий король маленької Бельгії"
На срібній монеті вартістю у 5 франків 1876 року зображено Леопольда ІІ, другого і найвідомішого короля бельгійців (1835 - 1909).
Життя діяльного і неспокійного монарха було багатим на численні події. Сівши на престол 1865 року, він зібрався круто змінити думку про Бельгію як про другорядну європейську країну. Леопольд ІІ здобув чудову освіту, знав, окрім державних французької і фламандської мов, також німецьку, англійську та латину, особливих успіхів він досяг у географії, ці знання допомогли йому здійснити мрії про колонії для крихітної Бельгії. Король Бельгії 1878 року з допомогою видатного дослідника Африки англійця Генрі Мортона Стенлі, якого він узяв собі на службу, створив комітет для вивчення річки Конго. А 1885 року Леопольд очолив "Вільну державу Конго". 1908 року, за рік до смерті, він поступився правами на Конго Бельгійській державі. Ця колонія, багата корисними копалинами, насамперед алмазами, золотом і нафтою, давала величезні грошові кошти метрополії аж до здобуття нею незалежності 1960 року.
Особисте життя короля в останні дев'ять років його життя стало предметом уваги громадськості. До цього часу його поглинали державні справи. 1900 року він познайомився з молодою француженкою Блан???ш Делакруа, котра невдовзі стала його коханкою і народила йому двох синів. Стосунки із дружиною - Марією-Генрієттою Австрійською були напруженими майже все їхнє спільне життя. Леопольд ІІ злостився на неї через те, що Марія-Генрієтта (померла 1902 року) не подарувала йому наступника престолу (в них було три дочки).
За кілька днів до своєї смерті Леопольд ІІ узяв морганатичний шлюб із коханкою, котра отримала титул баронеси Воган. До того ж він купив своїй коханій розкішний замок і подарував 6 мільйонів франків.
Лише після смерті короля стало відомо про незліченні багатства, які належали йому особисто. Офіційно із заповіту 1900 року було відомо про 15 мільйонів франків. Окрім цього, Леопольд ІІ володів активами і нерухомістю в Німеччині, які оцінювалися в 50 мільйонів! Основну частину цього багатства було подаровано державі, хоча парламент і преса довго обговорювали це пікантне питання. Подарунок виявився занадто спокусливим, він і тепер існує і є громадським автономним заснуванням під контролем міністерства фінансів.
