Вбивство "через кохання" у Харківському регіоні - велика рідкість

За п'ять місяців нинішнього року в області зафіксовано 122 навмисні вбивства - на сім більше, ніж за той самий період 1996 року. Приблизно кожне восьме - типова "побутовка" з пиятикою. Більшість з решти скоюється з корисливих міркувань. І дуже рідко харків'яни хапаються за ножа, щоб уразити підступних партнерів або суперників. Три зареєстровані з початку року вбивства, коли було здійснено той сумнозвісний крок від кохання до ненависті, дають можливість судити якщо не про систему, то про характер подібних розв'язань любовних конфліктів.

Перший випадок стався у Великому Бурлуці напочатку весни. Дружина працювала кіоскером, чоловік постійно ревнував її. Якось він намагався розтяти собі вени. Не вийшло. Кількома днями пізніше він уранці зайшов до кіоску й вдарив дружину ножем - на смерть. Після цього повісився у лісосмузі.

Наприкінці травня та сама історія повторилася, щоправда, з деякими варіаціями, у селищі Ковшарівка під Куп'янськом. Чоловіку - 39, дружині - 35, її приятелю - 23. Чоловік, який працював охоронцем стадіону Куп'янського ливарного заводу, дізнався, що ніч його дружина проводить на чужій квартирі. Близько трьох годин ранку, переконавшись у цьому, він поранив 23-річного коханця ножем у стегно. Дружині ж завдав єдиного удару в груди, від якого вона померла. Коханець подався до лікарні, а чоловік - до міліції, з каяттям.

А в одному із "спальних" районів Харкова була розіграна вистава, яку немовби поставили за сценарієм відомої пісеньки кабаре-дуета "Академія". "До дружини прийшов молодий коханець, коли чоловік пішов за пивом... Коли ж він її обіймав і милував", несподівано повернувся чоловік - з пивом і приятелем. Вбивати коханця-невдаху вони не стали, навіть не били. "Лише" скинули його з восьмого поверху - у сміттєпровід. Раніше донжуани приземлялися на запашний рожевий кущ. Наш герой приземлився... А втім йому пощастило: сміттєпровід, як це часто трапляється у харківських багатоповерхових будинках, був забитий на рівні третього поверху, інакше герой-коханець навряд чи залишився живий. А так - виборсався, вийшов із під'їзду й попрямував додому. До міліції він не звертався. "Кому хочеться зізнаватися в такому?" - риторично запитував кореспондента "Дня" чоловік-месник. На питання про долю подружжя чолов'яга замість прямої відповіді процитував відоме прислів'я: жінки й собаки розуміють краще за все одну мову - мову кулака. Проте добре вже хоча б те, що чоловік не керувався сумнозвісною пісенькою до кінця й не став хапатися за сокиру...