Вакцина проти коронавірусу – питання часу

Академік НАНУ Сергій КОМІСАРЕНКО — про міжнародні успіхи в створенні новітнього препарату та шанси України на власні розробки

Створення вакцини проти SARS-CoV-2 – уже не просто потреба усього людства, як було на початку поширення пандемії, а питання часу. Над цим працюють десятки потужних лабораторій практично на усіх континентах. Хтось, приміром, як Росія, готовий почати ледь не масову вакцинацію населення, не пройшовши усі необхідні етапи випробувань препарату. Україна нібито теж планує закупити вакцину, як тільки її створять певні компанії, з якими МОЗ уклало попередні домовленості. Та чи буде це надійний і безпечний препарат? І чи тільки вакцина порятує світ від поширення нового типу коронавірусу? Та й які шанси України у створенні власної вакцини чи хоча б її виробництва на правах аутсорсингу? Про це «Дню» розповів директор Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, академік НАН і НАМН України – Сергій КОМІСАРЕНКО.

«ВАКЦИНА МАЄ БУТИ СПЕЦИФІЧНОЮ І НЕ ВИКЛИКАТИ ПОБІЧНИХ ЕФЕКТІВ»

- Десятки світових лабораторій працюють над появою вакцини проти нового коронавірусу, чимало вже на третьому етапі досліджень – у кого які шанси та які ризики, щоб у гонитві за лідерством світ не отримав неякісну чи недостатньо перевірену вакцину?

- Весь світ чекає на появу вакцини проти коронавірусу, який викликав світову «вірусну катастрофу», і не тільки у системі охорони здоров’я, але й в світовій економіці, політиці, суспільстві, особистому житті людей практично усіх країн планети. Вакцини є і продовжують бути єдиним ефективним профілактичним засобом боротьби з інфекційними захворюваннями, починаючи від історії віспи, а її здолали тільки завдяки вакцинації. Проте є патогени, проти яких вакцини виробити дуже складно (наприклад, ВІЛ), на це є біологічні причини.

 Щоб створити вакцину проти вірусу, потрібно мати інформацію про його структуру чи сам вірус. Але навіть без вірусу, знаючи його геном, можна зрозуміти структуру тих протеїнів, які повинні бути у вакцині. Як тільки китайські вчені, а в Китаї зараз наука стає все більш і більш потужною, медико-біологічна наука зокрема, опублікували дані про структуру геному (РНК) коронавірусу SARS-CoV-2, який викликає захворювання COVID-19, це дозволило практично миттєво створити тести (діагностикуми) проти вірусу і почати роботу над створенням вакцини.

10 січня була опублікована структура вірусу, а через два місяці американська біотехнологічна компанія Moderna вже мала зразки вакцини і розпочала її клінічні випробування. Ця вакцина була створена за допомогою Національного інституту алергії та інфекційних хвороб США, директором якого є Ентоні Фаучі, головний радник президента США з питань коронавірусу. До Moderna приєдналися численні лабораторії і фармацевтичні компанії у змаганні, хто зробить вакцину раніше і краще. Одночасно було запропоновано проєкт з організації наукового консорціуму, щоб об’єднати зусилля колективів і вчених різних країн для створення вакцини – щось подібне на «Манхеттенівський проєкт» для атомної зброї, чи міжнародний геномний проєкт із розшифровки геному людини, але проєкт проти коронавірусу, який міг заощадити багато грошей і прискорити виконання завдання, не отримав підтримки.

Головна її вакцини – викликати імунну відповідь реципієнта на ті компоненти вакцини, які є спільними з вірусом і проти яких імунна відповідь (чи гуморальна, чи клітинна) буде знешкоджувати вірус. Знешкоджувати – це попереджати зв’язування вірусу із клітинами хазяїна (наприклад, блокувати антитілами взаємодію рецептор-зв’язувального домену шипуватого S протеїну вірусу - Spike protein S – із рецептором вірусу на клітині хазяїна), чи вбивати клітини хазяїна, які вже інфіковані вірусом, що роблять цитотоксичні Т- лімфоцити імунної системи.

Існує декілька різних підходів до створення протикоронавірусної вакцини. Одна група вакцин (їх більшість), що розробляється за так званими класичними технологіями, використовує суцільні віруси – чи вбиті (інактивовані), чи атенуйовані – з послабленими вірулентними властивостями. Друга група вакцин створюється за сучасними технологіями (більшість із них ще не мають дозволу на клінічне використання). Це вакцини, які експресують поверхневі протеїни вірусу (так звані субодиничні), або нуклеїнові на основі РНК чи ДНК, які викликають у реципієнта синтез вірусних протеїнів, проти яких у реципієнта розвивається імунна відповідь, яка має захищати проти вірусної інфекції.

Як правило, головною складовою частиною всіх цих вакцин (і одночасно головною мішенню на вірусі) є протеїн S шипа вірусу (Spike protein S). Саме цей протеїн відіграє центральну роль у зв’язуванні вірусу з клітинами і у його транспорті в клітину-мішень хазяїна, і саме проти цього шипуватого протеїну S формуються захисні противірусні антитіла в імунній відповіді. Це важливо, тому що деякі антитіла проти інших протеїнів поверхні вірусу інколи можуть сприяти розвитку інфекції. Позитивним є те, що при поширенні від КНР до США у коронавірусі відбулася певна кількість мутацій, але вони не зачіпають структуру шипуватого протеїну S, що, зрозуміло, сприятиме збереженню активності створюваних вакцин. На додаток можна зазначити, що вакцини, як правило, ще мають у своєму складі так званий ад’ютант. Це сполука, яка неспецифічно підсилює імунну відповідь на вакцину при імунізації.

Після створення прототипу вакцини в лабораторії і отримання відповідної її кількості проводять доклінічні випробування на лабораторних тваринах (чи безпосередньо на вірусах), а потім, при успішних доклінічних, основні – клінічні випробування.  Клінічні випробування проводяться у три фази: у першій фазі бере участь обмежена кількість людей, щоб побачити, чи індукує введення вакцини імунну відповідь, у другій – розширюється кількість реципієнтів, а в третій фазі беруть участь тисячі, інколи десятки тисяч людей, щоб перевірити, чи насправді ця вакцина ефективна і чи вона не має побічних ефектів.

Вакцина обов’язково повинна задовольняти такі умови: повинна викликати ефективну і надійну імунну – гуморальну (тобто антитільну) та клітинну відповіді, і вона не повинна мати  побічні негативні ефекти. Тому вкрай важливо при проведенні клінічних випробувань проводити ретельні перевірки, що відбувається із цими людьми під час і після імунізації. Вакцина не повинна викликати алергічні реакції та занадто сильну антитіло-залежну гіперімунну реакцію, чи таку імунну відповідь, коли вироблення антитіл, незважаючи на те, що вони діють нібито проти вірусу, але, зв’язуючись з вірусом, може допомагати вірусу проникати в клітини. Імунна відповідь може бути різною у різних людей. Вважають, що навіть ефективні вакцини будуть захищати тільки 75-80% імунізованих людей.

«ТРАМП ОБРАВ СТВОРЕННЯ ВАКЦИНИ ЯК КОЗИРНУ КАРТУ ПЕРЕД ВИБОРАМИ»

- Росія, очевидно, хоче зайняти свою нішу у цій боротьбі за першість. Чому ВООЗ та й ви піддали сумніву заяви РФ про створення вакцини проти ковіду?

- Росіяни поспішили розповісти, що вони створили вакцину. Це можливо, бо в Росії є всі ресурси для створення вакцини на основі різних платформ, тому що успадкувано від радянського союзу потужну мікробіологічну і вірусологічну систему. Попри існування Конвенції про заборону біологічної зброї, СРСР був найбільшим в світі її виробником. А створення біологічної зброї і створення вакцин – це майже як дві сторони однієї медалі. Росія навіть оголосила, що готова продавати вакцину, незважаючи на те, що в неї не проведена третя – головна фаза клінічних досліджень, зокрема, існування побічних ефектів, що не прийнято у світі. Тобто вакцину не можна створити раніше, ніж її можна створити.

Перший етап створення лабораторного прототипу вакцини проводиться відповідними фахівцями-науковцями. Наведу порівняння – досвідчена господиня може вдома створити красивий і дуже смачний торт. Це аналогія прототипу вакцини. Але повністю ідентичних за  красою і смаком тортів треба створити сотні мільйонів. Тож наступний етап – масштабування, перехід від лабораторних зразків до промислових, що вкрай складно і важливо, щоб не була втрачена якість вакцини, яка була продемонстрована в лабораторії, а потім – під час випробувань.

США готується до виборів президента. Третього листопада Трамп мріє переобратися, але його політика щодо SARS-CoV-2 і COVID-19 була вкрай слабкою. Незважаючи на найвищий розвиток науки та медицини, США зараз на першому місці у світі за кількістю хворих (понад 6 млн) і за кількістю померлих (понад 186 тисяч). Трампу до виборів потрібні козирі, і як козирну карту він обрав створення вакцини, у що США вклали величезні кошти (близько 10 млрд доларів) не лише у Сполучених Штатах, а й в інших відомих компаніях у світі, які цим займаються. Є вакцина, яка створена у Великобританії і яка є найближчим конкурентом вакцини mRNA-1273 Moderna. Її прототип створили в Інституті мені Дженнера в Оксфорді і передали компанії AstraZeneca для масштабування. Зараз вона також проходить третю фазу клінічних випробувань. Ця вакцина створена на основі аденовірусу, який є ослабленою версією вірусу звичайної застуди у шимпанзе. Його генетично змінили так, що він не може інфікувати людину, і вмонтували інформацію про шипуватий протеїн, який повинен індукувати імунну відповідь. Трамп виділив близько 2 млрд доларів Modernа та 1,2 млрд доларів для AstraZeneca.

и

- Можливо, президент США також виділив кошти французькій компанії Sanofi. Першу партію вакцини компанія планувала передати США, що викликало обурення в уряду Франції. Тобто почнеться певна конкуренція за те, хто отримає перші зразки вакцин. Загалом вакцин створено вже понад 170, із них понад 20 на клінічних випробуваннях, і 9 – у першій шерензі.

Комерційна вартість вакцин компаній Modernа та AstraZeneca – близько 30 доларів, тобто 800-850 гривень. У США ця вакцина буде для населення безкоштовною. Деякі інші компанії оголосили, що одна доза їхньої вакцини коштуватиме менше, ніж 10 доларів. У нашому МОЗ прозвучало, що вже ведуться переговори з компаніями стосовно закупівлі вакцин. Думаю, що вести конкретні переговори про покупку ще рано. Треба переконатися, що ці вакцини будуть насправді ефективними і не будуть мати побічних ефектів. Для України це все одно великі кошти, але не можна брати вакцину малоефективну та шкідливу. Росіяни вже попередили, що їхня вакцина викликатиме підвищення температури до 38 градусів, і радять одразу вживати парацетамол.

ООН та ВООЗ заявили, що всі країни мають рівні права на вакцину, тому її повинні отримувати всі держави практично одночасно. Не думаю, що вдасться проімунізувати кожну людину у світі, а це 7 млрд осіб, але якщо доведеться двічі чи тричі імунізувати усіх, треба понад 20 млрд доз вакцин. Жодна, навіть найбільша фармацевтична компанія, не має таких потужностей. Тож буде відбуватися аутсорсинг, тобто передача технології виробництва іншим компаніям, але обов’язково з ретельним контролем за якістю.

«МОЖЛИВІСТЬ ПОВТОРНОГО ЗАРАЖЕННЯ СТАВИТЬ ПІД СУМНІВ КОЛЕКТИВНИЙ ІМУНІТЕТ»

- Чи варто розраховувати на колективний імунітет, думки ВООЗ з цього приводу змінюються, а практика показує, що одні і ті самі люди можуть захворіти на COVID-19 кілька разів?

- Думки ВООЗ змінюються, тому що весь час надходить інформація з різних країн про розвиток у них COVID-19, і вона часто суперечлива. Вважається, що так званий колективний імунітет стає ефективним проти поширення інфекції, коли 65-75% населення вже перехворіло і має імунітет проти цього патогену. Але ми все ще мало знаємо про вірус SARS-CoV-2, зокрема, як довго тримається імунітет після перенесеного захворювання. Дані суперечливі, тому що поведінка вірусу (і реакція людей на нього) великою мірою різна і непередбачувана.

Часто людей, які перехворіли, ретельно не перевіряють, особливо після одужання. Зокрема, в Україні практично не публікуються клінічні дані щодо перебігу COVID-19, щодо спостережень за тими, хто видужав, та щодо причин смерті людей від цього захворювання. При аналізі стану імунітету у людей, які хворіли і видужали, користуються даними про COVID-19, а також історичними даними про імунітет після захворювання на інші коронавіруси.

Відомо, що зараз люди хворіють на сім коронавірусів, з яких чотири – сезонні, що майже кожної зими викликають у нас не особливо небезпечні гострі респіраторні захворювання, до яких ми звикли і до яких ми, можливо, маємо певний імунітет. Інші три коронавіруси (SARS-CoV-1 2002 року, MERS 2012 року і нинішній – SARS-CoV-2) є «рідними братами» і вкрай небезпечними.

Імунітет проти SARS-CoV-1 (летальність вірусу була 11%) тримався близько двох, а проти  MERS (летальність – 34%) – близько трьох років. На щастя, ці два віруси не дісталися до України. Припускають, що сезонні коронавіруси могли створити у нашій популяції імунітет (можливо, Т-клітинний), який допомагає нам чи рідше інфікуватися вірусом SARS-CoV-2, чи після інфікування не мати проявів захворювання (таких людей приблизно 60%).

Було також показано, що у людей, які перенесли легке захворювання на COVID-19, гуморальний імунітет (тобто кількість антитіл IgG класу) був значно слабкіший у порівнянні із хворими на тяжку форму захворювання. Ретельне дослідження, проведене нещодавно у Британії, показало, що близько 5% населення вже має імунітет проти SARS-CoV-2, але все одно ще далеко до колективного імунітету.

Адаптивний карантин — теж правильне рішення, бо треба адаптуватися до розвитку подій. А це залежатиме від кількох причин, головна з яких — це майбутня поведінка вірусу: збільшення чи зменшення його контагіозності, патогенності, летальності, чутливості до ліків тощо. Мутації, які відбуваються зараз у вірусі, на щастя, не збільшують його летальність, але вже призвели до збільшення контагіозності, що сприяло більшому поширенню цього мутанта. Можливо, з появою противірусних ліків та вакцин та їхнім широким використанням вірус з часом перетвориться на такий коронавірус, який викликатиме лише легкі респіраторні захворювання

Ще в червні Південна Корея обрала таку політику, що люди, котрі перехворіли, більше не захворіють, але пізніше з Китаю надійшли дані, що в багатьох людей імунітет тримається тільки декілька місяців, може, і декілька тижнів, і можливі повторні зараження. В той же час інформація про повторні зараження була на рівні припущень, тому що донедавна не було достовірних підтверджень. Цими днями вже описані і підтверджені секвенуванням геному вірусів трьох хворих (із Гонконгу, США і Еквадору), що вони повторно заразилися відмінними від першого зараження штамами коронавірусу.

Перший випадок, що доводив про повторне інфікування, був із Гонконгу. У середині березня чоловік віком 33 років мав легкі ознаки захворювання, у нього було виявлено SARS-CoV-2. Людина видужала і після мандрівки із Іспанії через Британію повернулася до Гонконгу. При поверненні їй зробили ПЛР-тест, який виявився позитивним, а людина вже хворіла на COVID-19…

Значить що? Чи у неї вірус зберігався понад чотири місяці, що малоймовірно, чи це новий вірус? Тест показав, що це інший вірус. Отже, чоловік під час першого інфікування мав легкі ознаки захворюваннями. Відповідно, імунітет сформувався, очевидно, слабкий. Його не вистачило, щоб вдруге не заразитися іншим, але подібним вірусом, але вистачило, щоб після зараження не захворіти. Поки не відомо, чи другий вірус був вірулентним для інших людей. Зараз цей випадок буде дуже ретельно вивчатися. Можливість повторного зараження і короткий термін імунітету після захворювання ставлять під сумнів ефективність колективного імунітету. Саме тому збільшується важливість імунізації.

«ІЗ ГРУДНЯ ЧЕКАЄМО НА ЗАТВЕРДЖЕННЯ СКЛАДУ КОМІСІЇ З БІОБЕЗПЕКИ В РНБО»

- У комісії РНБО щодо коронавірусу ви опікуєтесь питаннями збору інформації. Наскільки зараз світ збагатився даними про COVID-19 і як це допомагає у створенні стратегій боротьби із ним?

- Я очолюю комісію з біобезпеки і біозахисту при РНБО України та відповідну робочу групу НАН України, але, насправді, майже весь час зараз збираю і обробляю інформацію щодо коронавірусу із найбільш надійних наукових джерел. А взагалі інформації про цей вірус зараз море, і поява вірусу викликала вибух медико-біологічних досліджень взагалі і, зокрема, дослідження молекулярної біології вірусів, регуляції противірусного імунітету, тонкої просторової структури протеїнів, цілеспрямованого створення вакцин, діагностикумів і противірусних ліків тощо. Тобто поява вірусу сприяла розвитку медико-біологічних наук та їх фінансування у світі, крім нашої країни.

Зараз в системі МОЗ медична наука практично відсутня. За таких обставин керівництво МОЗ України мало би максимально контактувати із відповідними експертами із НАН та НАМН України, як це робиться у провідних країнах світу, наприклад, США, Британії, Німеччини, Франції тощо. У нашій країні, стратегічні рішення приймають керівники виконавчої влади без участі експертів, що, я переконаний, є помилкою. Із грудня минулого року чекаю на указ Президента про підтвердження складу нашої комісії, а із січня цього року ні мене, ні більшість моїх колег-експертів ніхто не запрошує, аби дізнатися про наше бачення проблем пандемії. І це на тлі розвитку пандемії.

Після випадків біотероризму (так званих «листів сибірки») у США у 2001 році і після епідемії SARS-CoV-1 у КНР 2002-2004 років Конгрес і Сенат США вирішили, що патогени не мають кордонів, і боротися із загрозами треба не лише у себе в країні, а допомагати тим державам, котрі можуть бути джерелом розповсюдження біозагроз. У 2005 році сенатор США Річард Лугар з огляду на те, що Україна позбулася ядерної зброї і що в нас зруйнована санітарно-епідеміологічна служба, ініціював проєкти допомоги Україні, щоб відновити систему біобезпеки. США пропонували побудувати в Україні референс-лабораторію та підняти рівень всіх санітарно-епідемічних та санітарно-ветеринарних станцій.

Для США це коштувало б не менше, ніж пів мільярда доларів. Україна погодилась і підписала угоду із США в присутності двох сенаторів – дуже відомого – Лугара і на той час маловідомого- Обами, але ми попросили, аби було не одна, а дві референс-лабораторії. Одна – для медиків, друга – для ветеринарів. США погодились. На жаль, всього цього не було зроблено через провину української сторони, яка потім заблокувала виконання угоди, переконаний, за вказівкою із Росії. Здається, США встигли вкласти всього 9-10 млн доларів для підвищення рівня центральної санепідемстанції (зараз це Центр громадського здоров’я МОЗ, який займається діагностикою коронавірусу) та для облаштування лабораторії в Одеському протичумному інституті імені Мечникова.

А дружня нам Грузія такий центр за підтримки США побудувала і назвала його центром боротьби із захворюваннями імені сенатора Лугара. На будівництво центру та на всю систему біобезпеки було витрачено понад 300 млн доларів, і зараз Грузія є однією з кращих країн у світі щодо боротьби із коронавірусною інфекцією. За весь час пандемії там померло тільки 19 осіб (!), і вже декілька місяців не було жодного нового випадку захворювання у Тбілісі (!).  Як мені розповідали президент НАН Грузії академік Квесітадзе та головний епідеміолог країни професор Імнадзе, і президент Грузії, і прем’єр-міністр виконують всі поради, які їм надає керівництво цього біотехнологічного центру, і ці поради виконуються миттєво. Усі люди, які потрапляли до Грузії з-за кордону, одразу ішли на самоізоляцію. За державний рахунок їх селили в готелях, забезпечували харчуванням, тобто ізолювали одразу можливі джерела передачі вірусу. Карантин був дуже жорсткий. Села, де починалися спалахи,  повністю ізолювали, але при цьому забезпечували зовні харчуванням та медичною допомогою.

«БУВ ШАНС НА ПОЯВУ ЛАБОРАТОРІЇ ТРЕТЬОГО РІВНЯ БІОБЕЗПЕКИ»

- Тобто у нас був шанс створити сучасну потужну лабораторію, та наразі нічого немає, щоб займатися на державному рівні питаннями біобезпеки, які наслідки цього?

- У нас був реальний шанс створити в Україні не тільки сучасну референс-лабораторію третього рівня біобезпеки (BSL-3), але й цілісну систему мережі лабораторій із виявлення патогенів, а також щодо створення протиепідемічних засобів. У вересні 2007 року указом президента України мене було призначено головою комісії РНБО з біобезпеки. За рік я підготував концепцію державної програми щодо створення державної всеохоплюючої системи біобезпеки, план державної програми та план проведення засідання РНБО. 27 лютого 2009 року було проведено засідання РНБО «Про біологічну безпеку України», на якому було визнано стан біологічної безпеки в України незадовільним, і фактично розглянуто план створення в Україні цілісної і міжвідомчої системи біобезпеки нашої країни.

Зокрема, було вирішено: створити у країні систему гарантованого нерозповсюдження збудників особливо небезпечних інфекцій; повернутися до виконання угоди з американцями 2005 року щодо створення референс-лабораторій та переоснащення обласних сан-епід. та сан-ветеринарних станцій; створити Національний центр сучасних біотехнологій під науковим керівництвом НАН України, який би був посередником між науковими лабораторіями та підприємствами фармацевтичної чи біотехнологічної промисловості; відновити виробництво імунобіологічних препаратів (вакцин, діагностикумів та терапевтичних антитіл); посилити підготовку фахівців у галузі біобезпеки тощо. Рішення РНБО України було введено в дію 6 квітня 2009 року із відповідними вказівками уряду. На жаль, уряд не виконав жодного рішення РНБО.

«НАЙПРОСТІШИЙ ШЛЯХ – КУПИТИ ДЕШЕВУ ІНОЗЕМНУ ВАКЦИНУ, ПРЕСТИЖНИЙ ВАРІАНТ – ОТРИМАТИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА»

- Зважаючи на такий стан справ, які шанси, що Україна може виробляти вакцину хоча б на правах аутсорсингу?

- Щоб мати власну – національну вакцину, є два шляхи. Перший – створити ефективну вакцину (чи вакцини) у наукових установах власної країни, провести її доклінічні і клінічні випробування і, в разі успішних випробувань, випускати на власних фармацевтичних чи біотехнологічних виробництвах. Другий шлях – випуск вакцини, розробленої закордоном. Така можливість має декілька рівнів чи підходів. Найпростіший шлях – купуємо іноземну вакцину, зроблену, наприклад, у КНР (зараз в КНР можуть бути вакцини різної якості – від добрих і ефективних до маловивчених і наспіх зроблених). Фасуємо її у коробочки із написом українською, вкладаємо інструкцію, і вакцина – готова. Саме так, на жаль, продають у нас більшість вакцин, ліків та інших медичних товарів. Також, на жаль, у нас часто обирають найдешевшого виробника, незважаючи на якість продукту.

Більш складний і престижний варіант – передача технологій. Хто нам передасть технологію випуску вакцини, я не знаю, але це вже серйозний крок, який вимагає від виробника і сучасного устаткування, і спеціально підготовленого персоналу. При цьому треба обов’язково забезпечити контроль якості. Ми, відгукнувшись на заклик Президента України, але без претензій на його приз, як науковий інститут Національної академії наук, подали на конкурс Національного фонду фундаментальних досліджень два проєкти для створення двох вакцин – різних за науковим принципом, але спрямованих проти цього коронавірусу. Чекаємо на результат. Якщо не буде фінансування (а у нас часто фінансуються не найкращі чи не найбільш актуальні проєкти), ми будемо щось робити із власної зацікавленості.

Але уявіть, як можна ефективно конкурувати із відомими і провідними іноземними виробниками вакцин і інших імунобіологічних препаратів за умов відсутності у нас фінансування на устаткування, реактиви, на підтримку (і утримання на Батьківщині) найкращих, зокрема молодих і талановитих, фахівців. Уявіть, скільки грошей витрачається на створення вакцин компаніями, які постійно випускають різні вакцини, які повністю оснащені, які мають відповідний матеріальний та інтелектуальний потенціал та досвід?

Наведу маленький приклад. У 1974-75 роках я працював в Інституті Пастера в Парижі. Саме Пастер заклав основи вакцинології, які були продовжені його учнями і співробітниками, серед яких були наші знамениті співвітчизники - І.Мечников, М.Гамалея, В.Хавкін та інші. Восени 1974 року мене запросили взяти участь в урочистому відкритті виробництва Інституту Пастера («IPP» – «Institut Pasteur Production»), яке знаходилося кілометрів 200 від Парижу і було орієнтоване виключно на випуск різних вакцин. Щойно побудоване і оснащене новітнім устаткуванням виробництво вражало навіть фахівців. Я цілий день провів на виробництві, вивчаючи організацію і лабораторій, і ліній випуску. Що тоді особливо вражало, то це повне обеззараження повітря у всіх, навіть найбільших приміщеннях. Пізніше IPP об’єдналося із компанією Sanofi, створивши компанію Sanofi-Pasteur, функція якої залишилася – створення вакцин, що зберігають здоров’я і життя людей». Створення вакцини проти коронавірусу саме цією французькою компанією також профінансував Трамп.

Виникає питання, а чи є у нас можливість для випуску власної вакцини? Створити прототип вакцини (тобто саму вакцину) вчені НАН України можуть, але чи є у нас потужності, фінанси, фахівці для промислового виробництва вакцини високої якості, я не певний. У той же час справа створення власної вакцини – є вкрай важливою і по-науковому цікавою, навіть якщо така вакцина не буде відразу вироблятися в Україні. Переконаний, що коронавірус – це не останній вірус, який прийшов до нас, і треба готуватися до нових викликів, треба розвивати медико-біологічні науки в Україні.

 «МОЖЛИВО, З ПОЯВОЮ ВАКЦИНИ ТА ЛІКІВ SARS-CoV-2 БУДЕ ВИКЛИКАТИ ЛЕГКІ РЕСПІРАТОРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ»

- Щодо статистики – зараз маємо майже по дві тисячі нових випадків інфікування щодня. Це реальна картина, яку могли б мати ще навесні без карантину, чи це наслідки соціальної безвідповідальності?

- Це та кількість діагностичних тестів, які були проведені. Якби була більша кількість людей досліджена, були б цифри значно більші. Адже досліджують тих, хто має ознаки захворювання. Можливо, ми з вами є носіями вірусу, хоч у нас нема ніяких ознак, але в нас його ніхто не шукає. І таких людей, які можуть мати вірус, але не мають виражених ознак хвороби, у 10 разів більше, ніж виявлених.

Я нагадував, що людина хворіє на сім коронавірусів, чотири з них не дуже патогенні і викликають у людей гострі респіраторні захворювання, як правило, кожного року узимку. Але є три типи вкрай патогенних: SARS-CoV-1, MERS і нинішній - SARS-CoV-2. На щастя, SARS-CoV-2 не є таким летальним, але в нього є інша небезпека, якою він сумно відрізняється.

SARS-CoV-1 та MERS розповсюджувалися тоді, коли в людини вже були виражені ознаки захворювання (висока температура, нежить, кашель, проблеми із диханням тощо).  SARS-CoV-2 виділяється людьми, які інфіковані, навіть якщо в них немає ніяких ознак захворювання, чи ще до того, як ці ознаки з’являться. Саме це й призвело до того, що вірус розповсюджується з такою швидкістю.

- Чого чекати нам далі і чи виправдане рішення уряду продовжити адаптивний карантин до листопада?

- Для того, щоб побороти гостре інфекційне захворювання, треба мати ліки проти цього патогену, мати вакцину проти цього патогену та організувати ефективні протиепідемічні заходи. Оскільки поки у нас немає ані вакцини, ані специфічних противірусних ліків, карантин був, можливо, єдиним ефективним засобом боротьби із цим захворюванням. Тож адаптивний карантин – теж правильне рішення, бо треба адаптуватися до розвитку подій. А це залежатиме від кількох причин, головна з яких – це майбутня поведінка вірусу: збільшення чи зменшення його контагіозності, патогенності, летальності, чутливості до ліків тощо. Мутації, які відбуваються зараз у вірусі, на щастя, не збільшують його летальність, але вже призвели до збільшення контагіозності, що сприяло більшому поширенню цього мутанта. Можливо, з появою противірусних ліків та вакцин та їхнім широким використанням вірус з часом перетвориться на такий коронавірус, який буде викликати тільки легкі респіраторні захворювання.

Зараз у світі серед вже існуючих ліків, які мають дозвіл на клінічне використання при інших захворюваннях, та серед нових сполук, що цілеспрямовано підбирають проти коронавірусу, відбувається масовий пошук ліків, що мають специфічно гальмувати розвиток вірусної інфекції. Поки такі ліки не знайдено (крім, можливо, Ремдезивіру, який гальмує реплікацію РНК вірусу і зараз проходить клінічне випробування). У той же час специфічні противірусні ліки існують, і вони можуть рятувати багатьох людей, хворих на COVID-19, від смерті чи тяжких ускладнень хвороби. Це – реконвалесцентна плазма крові (тобто плазма крові людей, які хворіли і видужали від COVID-19).

Така плазма містить антитіла (як правило, IgG класу) проти вірусу, які нейтралізують його, зокрема гальмують його зв’язування із клітинами хазяїна. Для молодої людини – донора, яка видужала, і в крові якої високі титри антитіл, безпроблемно здати дозу (450 мл) крові. Із цієї дози після плазмафарезу, отримання плазми, можна отримати три дози лікувальної плазми. Це фактично специфічні ліки проти вірусу і прямий шлях до порятунку людей. Я пропонував таке лікування МОЗ ще в лютому. Але…безрезультатно. Тому понад місяць тому написав листа президенту, де радив терміново дозволити лікування людей плазмою крові тих, хто вже перехворів на COVID-19 та одужав. Поки ніякої реакції на мій лист немає. Крім президента Трампа… Кілька днів тому він примусив FDA (адміністрацію США із якості харчів та ліків) дати дозвіл на масове переливання в США плазми крові людей, які перехворіли, наразі одужали і мають високі титри антитіл. Що ж, у США треба теж рятувати людей.