В інтересах дитини

Світлана Беспоповцева про те, як реформувати інтернатну систему ефективно на прикладі пілоту на Тернопільщині

 Діти мають виховуватися у родині – це аксіома. Для тих, хто з певних причин опинився в інтернатах, держава шукає альтернативні форми виховання. Донедавна все працювало за чітко відомими алгоритмами та законодавчими процедурами, однак після завершення утворення об’єднаних територіальних громад робота соціальних служб та реформування інтернатів – стали новим викликом для голів ОТГ. Не готова ще законодавча база, бракує фінансів та елементарно фахівців. Як долати нові труднощі та не загубити в бюрократичних процесах інтереси дитини – розповідає керівниця апарату Тернопільської обласної державної адміністрації Світлана БЕСПОПОВЦЕВА на основі результатів впровадження проєкту Мінсоцполітики «Реформування закладів інституційного догляду та виховання дітей у Тернопільській  області» (далі – Проєкт). Далі – її пряма мова.

- Управлінська складова є визначальною для будь-якої реформи, тим більше, якщо це стосується дітей. Тому, приймаючи будь-які управлінські рішення, маємо думати, як вони вплинуть на дітей та їхніх батьків, а, значить, і на майбутнє громади, регіону, держави.

Велика кількість дітей, які виховуються поза сімейним середовищем, cвідчить про певні прорахунки та упущення системи. Тому Тернопільщина цілком поділяє завдання, визначні Національною стратегією реформування системи інституційного догляду та виховання дітей, і працює над тим, щоб зменшити залежність вразливих сімей з дітьми від послуг інтернатів. Зробити цю роботу системно допомагає нам проєкт Мінсоцполітики «Реформування закладів інституційного догляду та виховання дітей у Тернопільській  області», який здійснюється за фінансової підтримки Світового банку.

            «ЗМЕНШИТИ КІЛЬКІСТЬ ДІТЕЙ В ІНТЕРНАТАХ – ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ»

Основним критерієм нашої спільної роботи є показник зменшення кількості дітей, які перебувають цілодобово в інтернатних закладах. Фактично, менше, як за два роки, кількість дітей, які перебувають в інтернатах області цілодобово, зменшилась більше, ніж на 35%, а це значить, що близько 500 дітей повернуто в сімейне середовище до своїх батьків або в сімейні форми виховання, а громади за місцем проживання їхніх сімей взяли на себе відповідальність щодо їхньої підтримки та створення відповідних послуг.

Яким чином нам вдалось досягнути таких результатів? Насамперед, завдяки тому, що керівники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування за допомогою експертів усвідомили негативні наслідки інтернатного виховання та поставились до впровадження реформи з повною відповідальністю. Ми відмовились від простого перейменування закладів. В основу будь-якого рішення першочергово ставились інтереси дітей чи дитини, а вже потім персоналу інтернатного закладу чи батьків.

Для управління реформою при обласній державній адміністрації створена міжвідомча робоча група з реформування інтернатних закладів для дітей, яка дійсно є робочою та здійснює оперативне управління, аналізує ситуацію та виробляє стратегічні рішення щодо кожного закладу.

Також в основі наших рішень – глибокий аналіз щодо контингенту дітей  в інтернатах та причин їх влаштування. Цей аналіз базується на достовірній, а не підтасованій під профіль закладу, інформації. Дослідження проведені експертами Проєкту спільно з місцевими спеціалістами довели, що в більшості випадків істинними причинами влаштування дитини до інтернату не є ті, які записані в її особовій справі. Наявність в тій чи іншій території інтернатного закладу певного профілю при відсутності якісних послуг за місцем проживання, особливо в сільській місцевості, провокує бажання батьків влаштувати свою дитину до інтернату.

Проведена соціальними працівниками оцінка сімейної ситуації всіх вихованців викрила справжні причини влаштування дітей до інтернатів: це, звичайно,  бідність і трудова міграція, недостатній рівень сільської освіти, віддаленість та неможливість доїхати до школи, булінг, недостатній рівень розвитку інклюзії та підтримки сімей, які виховують дітей з інвалідністю, відсутність фахівців з соціальної роботи, які б супроводжували сім’ї, що перебувають у складних життєвих обставинах, алкоголізм, наркоманія, безвідповідальне батьківство. Також виявилося, що сама наявність на певній території інтернатного закладу провокує влаштування до закладу дітей та уповільнює розвиток послуг сімейних форм виховання. Оцінка сімейної ситуації 970 сімей показала, що близько 18% сімей цілком самостійно могли б здійснювати догляд і виховання власної дитини.

            ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД

Зазначений аналіз дав підстави до наведення порядку та перегляду процедур влаштування дітей до інтернатів. За допомогою експертів був розроблений єдиний порядок зарахування дітей до інтернатних закладів обласної комунальної власності та затверджений обласною радою. Цей порядок передбачає підвищення відповідальності місцевих органів влади за становище дітей, визначення доцільності направлення дитини до інтернату, надання сім’ям підтримки у догляді за дитиною (довіз, група подовженого дня, інклюзивні класи, групи, соціальний супровід, тощо).

Наступним важливим кроком стало запровадження інформаційно-аналітичної системи обліку дітей, які перебувають в закладах інституційного догляду та виховання. Ця інформаційна система розроблена та протестована в рамках Проєкту і на сьогодні запроваджена рішенням обласної ради. Вона дозволяє в онлайн-режимі здійснювати моніторинг, контролювати рішення про направлення дітей, надавати громадам оперативну інформацію по кожній дитині та планувати спільну роботу щодо повернення дітей у сім’ї.

Ще одним аспектом успіху є здійснення планової і системної роботи щодо реформування інтернатних закладів, визначення їм нової місії та завдань, які б відповідали потребам часу, враховували потреби та ресурси громад.  І тут визначальною була підтримка Проєкту.

В області 19 закладів інституційного догляду та виховання. Шість із них знаходяться в процесі реформування, решта вступають в цей процес протягом двох років. Комплексні плани трансформації розроблені для шести закладів, п’ять із них вже затверджені рішенням сесії Тернопільської обласної ради. На сьогодні в цих закладах кількість дітей на цілодобовому перебуванні зменшилася за два роки в середньому на 58%. Троє з шести закладів (Збаразька санаторна школа-інтернат, Теребовлянський навчально-виховний комплекс, Бережанська загальноосвітня школа-інтернат з поглибленим вивченням трудового навчання) мають стати обласними ліцеями, надавати профільну освіту учням старших  класів. Очікується, що на найближчій сесії обласної ради будуть затверджені їхні нові статути.

Проте плани трансформації передбачають перехідний період, протягом якого ці заклади паралельно продовжуватимуть опікуватись вихованцями, сім’ї яких ще не подолали складних життєвих обставин чи в громадах ще не створені послуги, сімейні форми виховання, які б забезпечили в повній мірі потреби дитини у розвитку та сімейний догляд. Цю роботу вони здійснюватимуть спільно зі службами у справах дітей, соціальними працівниками, освітянами, працівниками інклюзивно-ресурсних центрів.

Обласний спеціалізований будинок дитини трансформується в Центр реабілітації та розвитку дітей раннього та дошкільного віку з інвалідністю та буде надавати послуги діагностики, раннього втручання, реабілітації, перепочинку, денного догляду. Модель роботи закладу передбачає тісну взаємодію з місцевими спеціалістами в питаннях раннього виявлення дітей з вадами розвитку чи ризиком їхнього набуття, а також взаємодію в реабілітації дітей та підтримки їхніх сімей.

На сьогодні в закладі ведуться ремонтні роботи для створення відповідних умов для надання нових послуг; затверджений новий штатний розпис, реалізується програма підвищення професійної компетентності персоналу закладу у відповідності до нової моделі роботи. Обласний дитячий будинок трансформується в Центр соціальної підтримки дітей та сімей.

              ОБМЕЖЕНІ РЕСУРСИ ТА ВИКЛИКИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Трансформація цих та інших закладів потребує, звичайно, ресурсів, які сьогодні є досить обмежені. У той же час вважаємо неправильним продовжувати витрачати ці ресурси на утримання неефективної та шкідливої для дитини інтернатної системи, яка є досить недешевшим задоволенням. У середньому утримання однієї дитини в обласному будинку дитини становило 254 тисячі гривень; дитячого будинку для дітей шкільного віку – 226 тисяч, при чому на прямі потреби дітей іде лише 18%.

Тому необхідно переорієнтовувати вивільнені ресурси у зв’язку зі скороченням кількості дітей на цілодобовому перебуванні на розвиток послуг. Заходи з трансформації ми передбачили в регіональній стратегії розвитку Тернопільщини, здійснюємо пошук інвесторів, беремо участь в конкурсах проектів, зокрема ДФРР тощо.

Нині головним завданням є розвиток послуг для сімей з дітьми, патронату та сімейних форм виховання в громадах за місцем проживання батьків. Без цього компоненту завершити реформування системи інституційного догляду буде не можливо. Проте тут у нас з врахуванням процесів  децентралізації ще непочатий край роботи.

Хоча маємо і певні зрушення. Здійснені заходи, які забезпечили доступність дітей з низки віддалених сіл та хуторів до закладів освіти. На початок 2020/2021 навчального року в області придбано додатково 19 шкільних автобусів, значно покращилась якість доріг. Зросла кількість надавачів соціальних послуг сім’ям з дітьми та кількість фахівців із соціальної роботи й спеціалістів, які організовують соціальну підтримку вразливих сімей у територіальних громадах. Так, у 2020 році майже удвічі зросла кількість ФСР в ОТГ, з 24 фахівців/спеціалістів у 2019 році до 49. Покращено доступність дітей з інвалідністю  та особливими освітніми потребами до навчання в інклюзивних середовищах за місцем проживання. Так, у 2020 році на 85% збільшилась кількість інклюзивних класів у закладах освіти та на 39% – кількість учнів з особливими освітніми потребами у них; на 58% зросла кількість дітей в інклюзивних групах закладів дошкільної освіти у порівнянні з попереднім роком. Досягнуто певного прогресу у розвитку сімейних формвиховання. Тільки протягом цього року створено перші три патронатні сім’ї; вісім прийомних сімей, два дитячих будинки сімейного типу, завдяки чому повернуто з інтернатів 15 дітей.

Але ще раз наголошую – на даному етапі більше проблем, ніж досягнень. Територіальні громади тільки утворилися, функції розвитку послуг, захисту дітей їм передані тільки фактично в поточному році. Сприяння розвитку соціальних послуг в територіальних громадах, інклюзії, патронату, сімейних форм виховання, а також створення служб у справах дітей буде нашим пріоритетом на наступні роки.

 Матеріал підготовлено у рамках проєкту Мінсоцполітики «Реформування закладів інституційного догляду та виховання дітей у Тернопільській  області»