МЕНЮ

«Стосується кожного, а не лише комах та рослин»

Інна ЛИХОВИД, «День»
11 вересня, 2019 - 19:17
Науковець Микита Перегрим — про вплив світлового забруднення на довкілля

Микита Перегрим позиціонує себе як український дослідник, хоча майже півтора року працює в угорському Університеті імені Каролі Естергазі (м. Еґер). Науковець вивчає вплив світлового забруднення на довкілля. Нещодавно він долучився до міжнародної конференції у Львові, присвяченій збереженню лісів в умовах глобальних змін. Її ініціював швейцарський Інститут води, снігу та ландшафту. Світлове забруднення вважається однією з ключових причин глобального зменшення чисельності популяцій комах. Міжнародна наукова спільнота розглядає вплив штучного світла на навколишнє середовище одним із таких чинників.

В Україні ця тема практично поза увагою. Наразі можна похизуватися чи не єдиним дослідженням про вплив штучного світла на природно-заповідні об’єкти, яке здійснив Микита Перегрим як експерт із питань вивчення та охорони рослинного світу, а також світлового забруднення, разом з екологом, експертом заповідної справи та охорони біорізноманіття Української природоохоронної групи Олексієм Василюком. Про його результати та актуальність теми світлового забруднення Микита Перегрим розповів «Дню».

«ШТУЧНЕ СВІТЛО РУЙНУЄ ЗВ’ЯЗКИ В ЕКОСИСТЕМАХ»

— Микито, поясніть для початку суть терміна «світлове забруднення», адже, на перший погляд, це поняття не містить негативного сенсу?

— Світлове забруднення можна коректніше пояснити англійським терміном еcological light pollution. Наголос — на слові «екологічний». Існують природні джерела світла: сонце, місяць, який відбиває світло від сонця, зорі. Крім них, є спалахи блискавок чи вогонь від вулканів. Але ми говоримо про штучне світло, яке використовує людина. Вся біота Землі еволюціонувала тривалий час у періоді «день-ніч», тобто при світлі сонця, місяця й зірок. Після винаходів струму, лампочок планета поступово почала змінюватися. Якщо спочатку це було дуже повільно, то останні 20—30 років ці зміни сильно відчутні. Багато організмів, які ведуть нічний спосіб життя, потрапили у критичні та абсолютно нові умови, їм потрібно перелаштовуватися під них. Хтось отримує більше переваг, а хтось стає менш захищеним. Це все веде до суттєвих змін, особливо у трофічних зв’язках з подальшим каскадним ефектом в екосистемах.

Я правильно розумію, що в Україні ця тема поки поза увагою вчених?

— Не можна сказати, що в Україні про це ніхто ніколи не говорив. Ще два роки тому я тут жив і безпосередньо чув про цю проблему. Було кілька повідомлень у журналі National Geographic, коли він ще видавався в Україні. У Всесвітньому фонді охорони природи в березні організовують акцію «Година Землі», пропонуючи вимикати світло. Ця година мало що дасть у контексті збереження біорізноманіття, але головна мета заходу — просвітницька. Адже мало хто усвідомлює існування цієї проблеми. Навіть коли створюються природно-заповідні території, ця проблема взагалі не береться до уваги. Наприклад, складаючи менеджмент-план для національного парку, науковці визначають, де не можна проводити вирубки, а де можна чи ні розташувати ліхтарі, — залишається поза увагою. Я не можу сказати, що ми проводимо на сьогодні грандіозні фундаментальні дослідження, але наша команда є своєрідним рупором цієї проблеми.

«В УКРАЇНІ Є МІСЦЯ З АБСОЛЮТНО ЧИСТИМ ТЕМНИМ НЕБОМ»

— Розкажіть детальніше про ваші дослідження в угорському університеті.

— В університеті я працюю постдоком. Наш проєкт розрахований на два з половиною роки. Він охоплює три університети, розташовані у різних частинах Угорщини. У ньому беруть участь фізики, біологи, ботаніки, екологи, зоологи. Першу скрипку грають фізики-оптики. Існують мапи світлового забруднення планети Земля, побудовані за рахунок супутникових знімків. Це сучасно, але, як пояснюють фізики, не всі спектри зчитуються правильно, виникають певні помилки. Тому фізики розробляють методи вимірювання світлового забруднення із Землі. Приміром, вивчається певний населений пункт уночі, вимірюються інтенсивність, розміри нічного світла, даються рекомендації для зміни підходів освітлення для громад. І дехто справді прислуховується.

Моє завдання в цьому проєкті — скласти перелік рослин національного парку «Бюк» та його околиць, які запилюються вночі. На жаль, повного такого переліку досі не існує для жодного регіону світу. Крім того, я намагаюся оцінити рівень світлового забруднення для природно-заповідних територій. Якраз саме це ми з Олексієм Василюком зробили для України — оцінили світлове забруднення. Таку саму роботу зараз завершую для балканських країн.

В Україні це перше подібне дослідження, їх мало навіть у світі. Для цього дослідження використовувалися ГІС-шари Нового світового атласу яскравості нічного неба, який був опублікований 2016 року міжнародною групою дослідників під керівництвом професора із Італії — Фабіо Фалчі, та межі територій природно-заповідного фонду України. Об’єктом дослідження були 48 національних природних парків, 5 біосферних заповідників та 19 природних заповідників в усіх регіонах України.

— Які результати отримали і яка в них цінність для науки?

— На основі цих даних ми вирахували інтенсивність забруднення для кожної ділянки. Учені тільки накопичують подібні знання, тому говорити, який відсоток світлового забруднення, — це катастрофа, не можна. Наприклад, із досліджуваних природоохоронних територій Степової зони та Кримських гір 44,2% мають природно темне нічне небо, 40,1% мають штучну яскравість від 8% до 16%, а решта (15,7%) забруднені штучним світлом вночі понад 16%. Ділянки зі світловим забрудненням понад 16% часто розташовані поблизу великих міст чи промислових центрів.

В Україні збереглися місця, де абсолютно чисте темне небо, рівень штучної яскравості менший, ніж 1%. Це Азово-Сиваський національний природний парк і Дунайський біосферний заповідник. Є ще невеличка територія на Західному Поліссі. Це взагалі унікальне явище для всієї Європи. Фактично в ЄС такого уже немає. Хіба десь на островах у морях Норвегії. Дуже важливо ці ділянки зберегти. Усі ці заповідники і нацпарки з чистим нічним небом можуть стати науково-освітніми центрами для поширення цієї ідеї. Але це лише заповідні території. Найбільш проблемна ситуація в лісостеповій зоні. Тут розташована більшість потужних міст. Наприклад, національний природний парк «Голосіївський», що в Києві, у контексті світлого забруднення має жахливу ситуацію. Або національний парк «Подільські Товтри», який потерпає від сусіднього Кам’янця-Подільського.

«ВАЖЛИВІШЕ ДОНОСИТИ ПРОБЛЕМУ ДО ЛЮДЕЙ, ЯКІ УХВАЛЮЮТЬ ПЕВНІ РІШЕННЯ»

— Як, на вашу думку, інтегрувати цей напрямок в українську науку, щоб це стало ТОП-темою для досліджень?

— Має бути безпосередній науковий інтерес до цієї тематики. Але важливіше інше — доносити цю проблему до людей, які ухвалюють певні рішення. Наприклад, в Італії діє закон, що регулює використання штучного освітлення в країні. В ідеалі потрібно ухвалювати такий закон і в Україні. Проблема стосується не тільки комашок та рослин. Це стосується кожного. Людина отримує переваги від штучного освітлення, але є зворотний бік. Використовуючи лампочки зі спектром, близьким до денного освітлення, ми порушуємо свої біоритми, стимулюється виділення гормону мелатоніну, який нас бадьорить. Коли сонце сідає, цей гормон припиняє виділятися, і ми починаємо хотіти спати. А так наш режим дня порушується. Американські дослідники опублікували результати досліджень, що у жінок використання такого світла стимулює рак грудей, а в чоловіків — рак простати. Вдома рекомендується використовувати лампи, близькі до спектрів сходу і заходу сонця, тобто ніжно-жовті. Вдома буде напівтемрява, але це сприятиме вашій релаксації.

— Які існують загальні рекомендації для населення, аби зменшувати вплив світлового забруднення і на довкілля, і на людину?

— По-перше, змінити підходи до вуличного освітлення та освітлення будівель в усіх населених пунктах, а особливо поблизу заповідних та прилеглих до них територій. По-друге, для багатьох природних заповідників необхідне створення буферних зон. Це зумовить послаблення впливу світлового забруднення в заповідних ядрах цих об’єктів. Крім того, обов’язково слід починати враховувати рівень нічного освітлення під час створення нових природоохоронних територій. Також мають бути розроблені відповідні освітні програми, оскільки наразі науково-популярна інформація про проблему обмежена, особливо в країнах Східної Європи.

Насправді у світі існують чіткі рекомендації для покращення системи вуличного освітлення. Північно-Західна Європа уже цим користується. У нас досі на вулицях стоять ліхтарі по 10—12 метрів заввишки з лампами, спрямованими в небо. Треба використовувати невеликі ліхтарі з відповідним спектром ламп, які освітлюватимуть певну ділянку. У Швейцарії вулиці освітлюється ліхтарями з індикаторами руху. Виходить, що і природа не страждає, і людині добре. У США працює Міжнародна асоціація темного неба, яка має креслення таких ліхтарів з описом, як і що краще використовувати. Зрозуміло, що потрібні кошти для модернізації системи, але економічний ефект однозначно буде. Слід розуміти: якщо збережемо довкілля, то збережемо й своє середовище існування.