МЕНЮ

Реставрація з підтекстом

Інна ЛИХОВИД, фото Руслана КАНЮКИ, «День»
15 лютого, 2019 - 12:11
Як розцінювати наміри Києва відновити спалену пам’ятку на Хрещатику

«Із пам’ятками у Києві, на жаль, жахлива ситуація», — таке коротке резюме почули від Миколи МАРУСИКА, активіста громадської організації «Мистецька платформа», розповідаючи йому про майбутню реставрацію історичної будівлі, колишнього Центрального гастроному, в центрі столиці. Із Миколою познайомилися кілька років тому під час акції біля київської мерії, де громада вимагала не ухвалювати новий Генеральний план столиці до 2025 року.

Тоді активіст розповідав, що тримає в полі зору садибу Мурашків і пам’ятку на вулиці Грушевського, 4-Б, де, між іншим, місяць тому спалахнула масштабна пожежа. Ці об’єкти досі залишаються об’єктами уваги Марусика. До них додалися нові точки, а разом з ними досвід і усвідомлення, що навіть позитивні, на перший погляд, плани міста стосовно пам’яток треба сприймати з пересторогою.

«ПОМИЛКУ РОБЛЯТЬ СПЕЦІАЛЬНО»

Нещодавно консультативна рада департаменту охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації схвалила реставрацію будівлі колишнього Центрального гастроному на вулиці Хрещатик, 40/1. Тут має з’явитися торговельний комплекс із закладами обслуговування населення.

Загалом саме для торгівлі цей будинок і зводився у 1873—1874 роках, за проектом відомого архітектора Володимира Ніколаєва. На двох верхніх поверхах знаходився готель «Номера Кане», де зокрема зупинявся тоді ще майбутній гетьман Української держави Павло Скоропадський. Із відкритих джерел відомо, що після Другої світової війни тут відкрився Центральний гастроном, а в 1994 році будинок визнали пам’яткою архітектури місцевого значення.

У червні 2017 року тут спалахнула велика пожежа. Вогонь знищив другий і третій поверхи приміщення, а також пошкодив перекриття будівлі. Через півтора роки після підпалу місто заявило про реставрацію історичного магазину. Фасад будинку хочуть відновити у тому вигляді, який він мав у проекті Ніколаєва.

Микола Марусик зауважує, що, готуючи проекти ревіталізації, іноді чиновники плутаються у поняттях реставрації та реконструкції. Така плутанина виникає умисно, бо взагалі пам’ятки можна тільки консервувати та реставрувати. Та у документах про відновлення історичної споруди чомусь з’являються слова про реконструкцію, а це означає повне знищення пам’ятки з майбутньою перебудовою.

«Помилку роблять спеціально, щоб потім викреслити пам’ятку з державного реєстру нерухомих об’єктів культурної спадщини, вносити протиправні зміни, щоб руйнувати або будувати висотки. Це, звісно, скандальна ситуація. Усі, хто цікавиться охороною культурної спадщини, знають, що не можна писати в документах слово «реконструкція». Але гастроном можуть вивести з переліку пам’яток та збудувати щось на рівні з ЦУМом, — продовжує Марусик. — Треба розуміти, як місто діятиме далі. Воно має оголосити тендер на реставрацію чи на відновлення пам’ятки, якщо у цих документах напишуть — тендер на реконструкцію будівництва, значить, вони збираються його перебудувати».

ХТО КУПИВ — ТОЙ РЕСТАВРУЄ

Активіст радить стежити за тим, які документи готуватимуть у КМДА щодо реставрації колишнього гастроному на Хрещатику, 40/1. Тим паче, свого часу місто було зовсім не на боці пам’ятки. Так, у 2007 році Київрада ухвалила рішення про передачу ТОВ «АБ Інвестиції та розвиток» земельної ділянки для реставрації, реабілітації та пристосування з надбудовою торговельно-офісного комплексу на вулиці Хрещатик, 40/1. Надбудова передбачала збільшення висоти із трьох до десяти поверхів. Зауважмо, в історичному середмісті дозволена висота 27 метрів, це чотири-п’ять поверхів максимум.

Через рік Київрада ухвалила рішення про продаж землі згаданому товариству за вісім мільйонів гривень. Що дивно, власник будівлі тепер займатиметься реставрацією гастроному. Консультативна рада департаменту охорони культурної спадщини КМДА визначила замовником робіт саме ТОВ «АБ Інвестиції і розвиток». Також у департаменті зобов’язали товариство знизити можливий негативний вплив під час проведення робіт на розташовані поруч об’єкти культурної спадщини. Дуже цікаво, який проект реставрації підготує компанія, яка десять років тому хотіла збудувати тут десятиповерховий торговельний комплекс.

РЯТІВНІ СКВОТИ

Як згадувалося, у січні цього року спалахнула пожежа у ще одній пам’ятній садибі на вулиці Грушевського, 4Б. Та на відміну від гастроному, пам’яткоохоронний статус споруда втратила чотири року тому, і про відновлення будівлі після пожежі поки не йдеться. Нагадаємо, 2011 року зі стін Київради вийшло рішення про знесення будівлі. Щоб цього не сталося, Міністерство культури ініціювало внесення будинку до Державного реєстру нерухомих пам’яток.

Власники через суд скасували цей наказ. Будівля належить компанії «Грааль», котру пов’язують з братами Табачниками. На місці садиби планувався хмарочос заввишки 48 метрів. Щоб зберегти будівлю, активісти облаштовували там арт-сквоти. Під час січневої пожежі вогонь знищив театральні декорації «Чесного театру», матеріали для виготовлення маскувальних сіток, картини та особисті речі активістів.

«24 січня громадські активісти пікетували КМДА з вимогою зберегти історичну садибу на вулиці Грушевського, 4Б. Наприкінці акції до нас вийшов голова департаменту охорони культурної спадщини КМДА Олександр Никоряк, який пообіцяв протягом місяця ініціювати перегляд рішення Київради про знесення історичного будинку на Грушевського, 4Б, для подальшого відновлення статусу пам’ятки архітектури», — описував у своєму блозі розвиток подій Олександр ДЯДЮК, адвокат, член громадської організації «Кияни, об’єднуємось».

«ПЕРЕД ЗМІНОЮ ВЛАДИ БІЗНЕС ВИРІШУЄ МАЙНОВІ ПИТАННЯ»

Наразі у мерії відмовчуються, як планують рятувати садибу, збудовану 1883 року, як і гастроном, за проектом архітектора Володимира Ніколаєва. Активісти планують ще трохи почекати новин від міської влади, а потім підключати до справи народних депутатів. План такий: Київрада повинна ухвалити рішення,  що це будинок-пам’ятка, і забрати її у власність міста.

«На жаль, у Києві навіть пам’ятки національного значення дуже сильно руйнуються. Їх не зберігають. Та місту вони потрібні, бо це частина нашої історії. Але от питання, чи компетентні люди при владі, щоб займатися цим. Никоряк за освітою співак, Діана Попова (голова департаменту культури КМДА. — Авт.) раніше займалася стайнями, мер Віталій Кличко у питаннях культури теж не компетентний. Навколо них позбиралися люди, які хочуть збудувати ще щось у центрі, — каже Микола Марусик. — За останні п’ять років пам’ятки відійшли на другий план, бо громадськість спрямовує ресурси на інші нагальні проблеми. Проте підпали на Грушевського та Сагайдачного, у Києво-Печерській лаврі — це ознака того, що якісь а-ля бізнесмени перед зміною влади намагаються повирішувати свої питання щодо певного майна, відповідно, палять або руйнують».

«День» неодноразово писав про класичну для Києва схему: інвестори чи власники руйнують пам’ятку в будь-який спосіб, щоб потім під виглядом реставрації збудувати чергову «свічку». І їм байдуже, що архітектурні принади міста існуватимуть лише в оповідках.