МЕНЮ

Речення з картинок

Олена БЕРЕЖНЮК. Фото надані автором
4 липня, 2019 - 15:58
Які читанки необхідні дітям із порушеннями мовлення та аутизмом

Як навчити читати дитину, що не розуміє друкованих слів? Чи дитину, що сприймає літери як звичайні закарлючки? Насправді це завдання — не з категорії фантастики. У світі вже давно існують методики, що допомагають дітям із аутизмом та порушеннями мовлення вчитися читати за допомогою книжок із піктограмами.

Хоча, за офіційною статистикою, приблизно 15 000 українців мають діагноз «аутизм», в Україні ринок таких книжок наразі мало розвинутий. Тому часто діти з порушеннями мовлення не можуть опанувати читання лише тому, що їх навчають неправильно. «День» розпитав Анну УСАТЕНКО, засновницю компанії «ДивоГра», яка видає подібну навчальну літературу, про особливості цих видань та те, як зробити їх доступнішими.

КНИЖКА, ЯКА ДАВАТИМЕТЬСЯ ЛЕГКО

— Анно, розкажіть детальніше про адаптовані книжки для дітей із порушеннями мовлення, яку структуру вони мають? 

— Якщо пояснити просто, то до кожного слова в такій книжці добраний малюнок. Деякі діти мають труднощі з запам’ятовуванням літер або сприймають їх як беззмістовні карлючки. Такі діти можуть читати, якщо слово супроводжується якимось символом або малюнком. Тому ми друкуємо текст у наших книжках із таким супроводом.

 — На кого взагалі спрямовані ці книжки? Вони для спеціалістів чи для домашнього навчання?

— Моя ідея полягала в тому, щоб створити посібник, доступний батькам та дітям. Із мого досвіду супроводження сімей я знаю, що батьки дітей, які відстають у розвитку, йдуть вчитися на дефектологів, корекційних педагогів, вивчають масу літератури і перетворюються на педагога при дитині. Тому я хотіла створити книжку, яка б цим дітям і батькам давалася легко. Щоб батьки не лише працювали за методиками, а могли відкрити просту, доступну книжку і просто добре проводити час. Але на практиці ці книжки більше використовують логопеди в державних та приватних навчальних закладах, також із ними працюють індивідуальні фахівці.

 — Чи є інші типи навчальних матеріалів, окрім книжок?

— Так, ми виготовляємо, наприклад, спеціальні картки для комунікації. Якщо людина не говорить чи говорить погано, вона може спілкуватися з оточенням за допомогою картинок. До прикладу, якщо дитина-підліток не розмовляє і залишається сама в місті, вона не може повідомити довколишнім про свої проблеми. Наприклад, не може сказати, що вона загубилася чи в неї болить живіт. У західних країнах діти, які мають такі порушення і взагалі не розмовляють, носять із собою картки на ланцюжку чи нитці й можуть за потреби показати їх людям, які поруч. На цих картках буде відповідна ілюстрація та звернення до людини. Наприклад: «Ось номер моєї мами, подзвоніть їй, будь ласка».

— Ця продукція — ваші розробки чи ви використовуєте іноземний досвід?

— По-різному. Ми використовуємо за дозволом правовласника американські піктограми Picture Communication Symbols. На нашу першу серію книжок «Казка» ми купили права і просто її переклали, але є й наші розробки. Взагалі ці методики досить поширені. Є така система «Макатон» (мовна програма, що поєднує слова, жести та символи та використовується для комунікації з людьми з порушеннями мовлення. — Авт.) у Англії. Вона працює з 60-х років. В Україні, на жаль, системно така література не з’являється.

АДАПТАЦІЯ ТА ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ

— Чи є в Україні фахівці, які можуть працювати з цими методиками? Хто допомагає вам їх пристосовувати до українських реалій? 

— В Україні є фахівці з альтернативної комунікації. Такі партнери в нас у Одесі, Харкові та Львові. Вони пройшли навчання та володіють різними методиками. Також у Києві є проєкт «Перспектива», його спеціалісти вже дев’ять років проводять навчання за допомогою піктограм. Діти, що навчаються в них, показують хороші результати. Окрім цього, ми працюємо з центрами, що займаються дітьми з аутизмом, віддаємо їм на адаптацію наші видання. Вони нам дають зворотний зв’язок: що діти краще розуміють, чим краще користуються, які запитання виникають. На основі цього ми удосконалюємо наші видання. Також працюємо з батьками, опитуємо, яка тематика книжок дітям цікавіша.

— Зазвичай, про що йдеться в адаптованих книжках, це художня чи навчальна література?

— У тематиці ми зважаємо на найближчу зону розвитку дитини. Якщо це дитина дошкільного віку, вона має навчитися простих слів та базових правил поведінки. Тому в нас є, наприклад, книжка про відвідування громадських місць. Окрім того, що дитина вивчає слова, вона вивчає норми поведінки. Зоопарк, кафе, школа, труднощі та емоції, з якими ти там зустрічаєшся, — це все намагаємося подати через піктограми. Ми маємо на меті не лише навчити дитину читати, а й призвичаїти до типових ситуацій.

— Як ви оцінюєте наповнення українського ринку адаптованою літературою для дітей з порушеннями мовлення?

— Якщо в світі цей ринок досить розвинений, то в Україні відповідної літератури, яка б допомагала дітям із мовними порушеннями, майже немає. Окрім наших, є книжки видавництва «Ранок», також такі посібники створив проєкт «Перспектива». Але видавати їх великими тиражами складно, бо багато людей, які потребують таких книжок, не знають про них, відповідно й не цікавляться. Батькам взагалі мало відомо про можливості для розвитку мовлення дітей. Це пов’язано зокрема й з діагностикою. Лише цього року Міністерством освіти були закуплені методики для раннього виявлення аутизму та мовних порушень. До цього не було протоколу. Тому, коли дитина потрапляла до лікаря, батьків заспокоювали, що вона переросте. Або ще ставили діагнози: затримка розвитку інтелекту. Насправді інтелект такої дитини може бути в нормі, якщо правильно розвивати мовлення. Якщо ж вчасно не почати це робити, в неї розвивається незворотний дефект. Адже мовлення — це канал отримання інформації з зовнішнього світу.

— Чи можуть ці книжки застосовуватися для інших категорій дітей?

— Звісно, за світовим досвідом такі книжки рекомендують для промоції читання. Тому таке навчання буде корисно для дітей, які вчать українську як іноземну, або для двомовних родин. Книжки з малюнками та підписами допомагають відрізнити одну мову від іншої. Також це може знадобитися для мігрантів, які вчать українську як іноземну. Є потенціал таких видань також для літніх людей, що втратили мовлення через травму або інсульт. Цій категорії приділяють мало уваги.

— Чого в такому разі не вистачає для нормального функціонування і розвитку ринку такої літератури?

— Насамперед потрібна популяризація таких методик навчання. Ми намагаємося співпрацювати з державою, але це дуже інертна машина. Наприклад, ми брали участь у державних закупівлях, але експерти постановили, що наші книжки не підходять для бібліотек. Мабуть, через картинки їм здалося, що вони ігрові. Насправді ж це може бути повноцінне художнє видання, але адаптоване. Окрім цього, необхідно подолати стереотипи в населення. Як я вже казала, ці книжки можна використовувати просто для навчання дітей читанню, адже вони бачитимуть не просто набір літер, а зрозумілий текст. Так у дитини з’являється азарт, вона швидше опановує слова. Водночас ці посібники немає де придбати, бо в крамницях відсутні полиці літератури для логопедії. Оскільки в нашому суспільстві тема інвалідності досить болюча, продавці просто бояться пропонувати батькам книжки, на яких вказано, що вони використовуються для навчання дітей з аутизмом. Потрібно працювати ще з цими упередженнями.

***

Нині приблизно 1500 дітей із порушеннями мовлення вчаться читати завдяки книжкам, виданим «ДивоГрою». Потреба в такому навчанні набагато більша. Цього року Анна з колегами планує адаптувати та випустити ще 20 нових книжок різного спрямування та сподівається, що про такі можливості навчання нарешті дізнаються більше батьків та вчителів.