Пішов з життя Юрій Віленський

Відомий лікар, письменник, публіцист, багаторічний автор «Дня»

Останній матеріал Юрія Григоровича вийшов у «Дні» наприкінці липня. Тоді наш багаторічний, невтомний, завжди сповнений ідей і наснаги та водночас дуже скромний автор сказав, що візьме паузу – лише на місяць. А виявилося, що назавжди.

«27 серпня 2020 року на 89-му році життя пішов у вічність Юрій Григорович Віленський – лікар-фтизіатр, кандидат медичних наук, літератор та історик медицини, багаторічний дослідник життя і творчості письменника М.О.Булгакова з медичної точки зору, автор багатьох книг, статей, підручника «Основи медичної етики», член Національної спілки журналістів України, Лауреат премії АМН України (2009)» – повідомив Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця.

В університеті нагадують віхи біографії Юрія Віленського: «У 1955 році закінчив Київський медичний інститут. Працював лікарем-фтизіатром у Київській та Чернігівській областях, потім – у міській туберкульозній клініці м. Києва. У 1973 році захистив кандидатську дисертацію. Юрій Григорович Віленський завжди залишався в стінах Альма-матер як літописець історії Університету, користувався повагою і авторитетом у співробітників».

«Хранитель пам‘яті про українських лікарів і вчених. Перші публікації про репресованих в сталінські роки викладачів НМУ – його. Не повчаючи, Юрій Григорович нагадував нам про цінності – професійні і людські, витоки нашої медицини і її славу. Ця втрата – назавжди. Бо без тих, хто підтримує, пам‘ять, на жаль, не вічна. Спочивайте з миром, дорогий Юрію Григоровичу», – написала відома лікар і науковець Катерина Амосова в мережі Facebook. «Він цінував «День», – додає вона. А «День» цінував, глибоко поважав і захоплювався своїм автором і другом. Бо так, Юрію Віленському 3 вересня виповнилося б 89 років, але його творчій енергії могли б позаздрити чимало молодих авторів. Він мав щастя (як сам говорив про це) бути знайомим з багатьма видатними постатями у сфері медицини і науки, тож охоче і цікаво розповідав у своїх численних матеріалах про віхи їхніх професійних та життєвих. шляхів. Не втомлювався нагадувати про тих, про кого варто пам’ятати українцям. Юрій Григорович писав і про свою родину – адже його батька було репресовано, і його матеріал мав назву «Табірний строк за… саркастичну посмішку» .

Відомі не лише статті, а й книги Віленського – про Михайла Булгакова, Степана Руданського (теж лікаря), авіаконструктора Олександра Івченка, остання його книга «Віктор Некрасов. Портрет життя» також отримала схвальні відгуки.

Юрій Віленський завжди щиро цікавився життям редакції, підтримував і охоче відгукувався на наші ініціативи, високо цінував Фотовиставку «Дня». Наш автор і друг був дуже працелюбною, талановитою і багатогранною особистістю. Але, мабуть, найголовніше – глибоко порядною і вдячною людиною. Такі зараз велика рідкість.

Юрій Григорович пішов з життя в родинному колі в Євпаторії. Прощаються з ним сьогодні там же.

Вічна пам’ять. «День» висловлює глибокі співчуття всім рідним і близьким Юрія Віленського.