Переполох на Подолі

Від пам’ятки на Андріївському узвозі залишився лише фасад — власник готує її до... реставрації

Робота будівельної техніки на Андріївському узвозі, 10-а стала приводом для чергового скандалу у столиці через знищення історичної забудови. Починаючи із 26 серпня, на об’єкті культурної спадщини розпочалися будівельні роботи. Дах демонтовано, стіни розібрані, залишився тільки фасад, котрий «дивиться» на узвіз, та бокові стіни. Коли це побачили журналісти та місцеві мешканці, зокрема представники ГО «Громада Андріївський узвіз», викликали на місце поліцію та інспекторів департаменту охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації. Зрештою, до з’ясування усіх спірних питань представники забудовника пообіцяли не проводити жодних робіт, принаймні, до зустрічі із київськими депутатами і представниками громади у Подільській районній державній адміністрації.

Однак не втерпіли. Будівельні роботи продовжувалися і до обіцяної зустрічі (відбулася 9 вересня). Під час дискусії представник інвестора пояснив, що пам’ятку таким чином рятували від остаточного руйнування.

ПРОЄКТ БЕЗ ДОЗВОЛІВ

Будівля на Андріївському узвозі, 10-а — як останній могікан, представник типової забудови міста на початку ХІХ століття. Про це пише «Вікіпедія», до речі, автор статті на ресурсі досить оперативно доповнив інформацію про останні перипетії: «У серпні 2020 року попри охоронний статус власник розпочав частковий демонтаж пам’ятки».

 За наказом Міністерства культури від 21 жовтня 2011 року будівля взята на облік пам’яток архітектури та містобудування місцевого значення. Власне, про це свідчить й пам’ятна табличка на її фасаді. Та чомусь без жодних погоджень із Мінкультом власник споруди вирішив взятися за демонтаж її елементів.

Із 2014 року будівля належить Володимиру Костянтиновичу Акімову. Раніше будинок переходив від одного власника до іншого. На зустрічі із громадою інтереси Акімова представляв Микола Павлович (прізвища не назвав, та й посади своєї точної теж) і проєктувальник. Із їхніх слів, будівля була в аварійному стані, залишити цілим можна було тільки фасад. Через аварійний стан почали готувати документацію для реставрації будинку.

Дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції на це отримали, дозвіл Мінкультури на земляні роботи теж, а от картки порушення благоустрою та погодженого міністерством проєкту реставрації — немає. Картку будуть оформляти вже постфактом після знесення значної частини споруди. Хоча перш ніж запускати будівельну техніку на територію, департамент благоустрою КМДА має видати своє погодження. Крім цього, у власника будівлі немає інформації про наявність угоди з моніторингу стану прилеглих будівель, зокрема київського академічного театру «Колесо».

НА ПОЧАТКУ 1980-Х РОКІВ МІСТО РЕСТАВРУВАЛО ПОВНІСТЮ АНДРІЇВСЬКИЙ УЗВІЗ, ОДНАК ДО ПАМ’ЯТКИ ПІД НОМЕРОМ 10-А ЧОМУСЬ СПРАВА НЕ ДІЙШЛА — ТЕПЕР ЗА ВІДНОВЛЕННЯ БЕРЕТЬСЯ ІНВЕСТОР / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

 

МІСЬКА ВЛАДА — «ЗА» ІНВЕСТОРА

Громадськість справедливо вимагала від представників інвестора ознайомити киян із планом реставрації. Якщо вірити їхнім заявам, надбудов не буде, хоча присутні на зустрічі представники ГО «Громада Андріївський узвіз» відзначили, що висота даху на рівні конька піднімається на 1,2 метри. Пам’ятка буде перетворена на комерційний об’єкт з кафетерієм та офісними приміщеннями (цокольний та перший поверх), горище пристосовується під офісне приміщення теж. Підземних робіт не планують.

«Від конструкцій пам’ятки залишаються головний та бокові фасади, а все решта нове — металева конструкція із бетонним заповненням стін. Тобто нормальні реставраційні методи із заміною аварійних конструкцій на нові з традиційних матеріалів не використовуються. Нагадаємо, первісно будівля мала цегляний цокольний поверх та перший дерев’яний — стовповий каркас із стіновим заповненням дранкою. Дерев’яними були перегородки та опорядження головного фасаду, конструкції терас. Звичайно, під час реконструкції узвозу у 1979—1982 рр. цей будинок вже пережив ремонтні роботи, однак йому так і не судилося відчути на собі якісну комплексну реставрацію», — додають у ГО «Громада Андріївський узвіз».

Цікаво, чи збиралися у КМДА розповідати про проєкт реставрації на узвозі, якби цього не почала вимагати громадськість? Як зазначив керівник департаменту охорони культурної спадщини Олександр НИКОРЯК, цей проєкт давно погоджений, його та інші варіанти реставрації вже двічі розглядала консультаційна рада. Громадськість про це нічого не знала, хоча будь-які перетворення в історичній частині міста повинні супроводжуватися публічними обговореннями із експертами та громадою.

«Наразі інспектори департаменту зробили моніторинг робіт, які там проводяться, і на які ми звернули увагу завдяки громадськості, також винесли припис про зупинку робіт до моменту реєстрації дозволу на земляні роботи. Цей дозвіл зараз у роботі, — пояснював присутнім на зустрічі Никоряк. — Це гарний приклад, коли інвестори готові реставрувати такі об’єкти, ми таких інвесторів підтримуємо. Щодо розбору задньої стіни, то в реставрації є такі методи, коли аварійні частини розбираються, а потім відновлюються. Перевіряються несучі конструкції, стан цегли, чи можна з неї відновити стіни. Щодо горища і мансардних поверхів, то у практиці Європи та України їх можна змінювати. Тут немає ніяких порушень».

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

УТАЄМНИЧЕНІ ПЛАНИ НЕ ВИКЛИКАЮТЬ ДОВІРИ

Утім, саме мансарди та перебудовані горища стали бідою сучасного Києва. Як розповідав раніше «Дню» історик Кирило ТРЕТЯК, часто їх змінюють на історичних будівлях без відповідних дозволів та погоджень, через що спотворюються або взагалі зникають унікальні декоративні елементи, а пам’ятка втрачає свою автентику та цінність.

Також бентежить ще один момент. Власник отримав будівлю ще шість років тому.  Експертизу будинку  на аварійність провели лише торік. Тепер представники Володимира Акімова звітують про неминучі перетворення у середині будівлі та зовні, переконують, що  легше все знести і нібито відновити з нуля у первісному вигляді. Але що ж тоді робив інвестор увесь цей час? Чому доводили пам’ятку до руйнування? Як зауважив пан Микола, стіни почали демонтувати, оскільки боялися відповідальності, якщо вони раптом впадуть від сильного вітру...

«Це вже десятки разів було, з одного боку все прозоро і  погоджено, є цікавий інвестор, який хоче щось зробити, але робиться все, як завжди, тишком-нишком, коли нічого ніхто не знає, — зауважує співзасновник громадської лабораторії «Час надбання» та ГО «Громада Андріївський узвіз» Віталій БІЛЕЦЬКИЙ. — Порушення та руйнація — це вже відбулося. Ми вже не один рік займаємося комплексним вирішенням питань узвозу, не тільки окремих пам’яток. Пропонуємо спільний контроль за всіма діями. Бо все це не викликає довіри».

Із хорошого — інвестор ніби не проти співпрацювати із громадськістю та комунікувати з експертами. Чи справді це так, покаже виконання взятих на себе обіцянок — упродовж тижня мають отримати картку на порушення благоустрою та погодити з Міністерством культури проєкт реставрації. Адже ідеться не просто про пам’ятну будівлю на відомій вулиці, а й про державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ» та про збереження історичного середмістя, яке Київ втрачає шаленими темпами.