Партнерство між державою... і державою
Днями Український Незалежний Центр Політичних Досліджень провів "круглий стіл" на тему "Соціальні аспекти економіки перехідного періоду". Одним із головних механізмів соціального захисту на сьогодні було визнано започаткування на всіх рівнях соціального партнерства, обговоренню якого і було приділено найбільше уваги. Як відомо, Закон про соціальне партнерство вже пару років ініціюється як Президентом так і деякими Комісіями Верховної Ради. Чотири роки як у нас діє Національна рада соціального партнерства. Згідно з зарубіжними моделями, на які неодноразово посилалися учасники столу, соціальне партнерство передбачає колективну угоду між трьома сторонами: працедавцями, профспілками і робітниками з метою розширення участі, перш за все, останніх, у прийнятті управлінських рішень. На круглому столі були присутні представники організації працедавців, Федерації профспілок, ряду міністерств і відомств. Не було тільки... представників робітників. Представник Ради (створення якої зініційоване знову-таки Президентом) виступила за "необхідність якнайшвидшого прийняття Закону про об'єднання працедавців", за зниження податків для малого і середнього бізнесу. Представники державних органів (Міністерства праці, Міністерства соціального захисту) наполягали на тому, щоб їх також "зарахували" до працедавців, оскільки 60 % населення працює сьогодні на державних підприємствах і щоб їх думку теж брали до уваги. Федерація профспілок пропагувала свою діяльність із проведення страйків та внесення зауважень і додатків до Колективних договорів. На цьому тлі діяльність профспілок виглядала найбільш опозиційною, але знову-таки... компромісною. Не обговорювались інтереси найманих робітників, які внаслідок своєї повної економічної, соціальної, правової незахищеності в партнерстві залишились неконкурентоспроможними.
Під час позитивного обговорення пролунала дещо інша думка - принципи соціального партнерства повинні бути започатковані самими робітниками, а сьогодні є лише директивною спроба примирити не три соціальних партнери, і навіть не два...
