МЕНЮ

Пам’ятати. А не лише оплакувати

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
10 грудня, 2019 - 17:40
Який корисний досвід переймають наші історики та вчителі в ізраїльтян?

Нещодавно група волинян повернулася з Ізраїлю, де в Єрусалимі взяла участь у семінарі для українських педагогів у Міжнародній школі викладання та вивчення Голокосту (ISHS) при Меморіальному комплексі Яд Вашем у співпраці з Українським центром вивчення історії Голокосту (УЦВІГ). Які враження для себе винесли з семінару його учасники? Ось що вони розповіли в коментарі для «Дня».

«ПОВАГА ДО СВОГО МИНУЛОГО, ХАЙ ЯКИМ БИ ВОНО БУЛО»

Андрій МЕЛЬНИК, учитель історії Луцької гімназії №21 імені Михайла Кравчука:

— Почалося, мабуть, у мене з того, що відвідав два роки тому єврейський цвинтар у Кременці, який окультурили й відновили, й куди мене завів кум Микола, який є першим заступником Кременецького міського голови. Далі був єврейський цвинтар у Острозі та Велика хоральна синагога в Острозі, яку відновлює ентузіаст і відома в місті людина — Григорій Аршинов. Це якось «розвернуло» мене до єврейської історії. Тому, коли побачив оголошення в інтернеті, що в Луцьку 2—7 липня 2019 року буде проводитися освітній семінар-школа щодо тематики Голокосту, то подав заявку, заповнив анкету, словом традиційно. Мене відібрали й влітку з низкою колег-учителів історії з цілої України я був учасником освітнього семінару-школи «Історія Голокосту в Україні: вивчення, викладання, пам’ять», організованого Українським центром вивчення історії Голокосту (УЦВІГ), меморіалом пам’яті жертв Голокосту та героїв опору Яд Вашем (Єрусалим), Посольством держави Ізраїль в Україні та ВААД України. Успішна участь у цьому семінарі дала можливість здійснити поїздку на семінар для українських педагогів у Міжнародну школу викладання та вивчення Голокосту (ISHS) при Меморіальному комплексі Яд Вашем у співпраці з Українським центром вивчення історії Голокосту (УЦВІГ) у Єрусалим, Ізраїль.

Якщо не торкатися в деталях програми семінару, яка була надзвичайно насиченою (включала лекції, практикуми, відвідування музеїв, спілкування з очевидцями Голокосту, перегляд відповідних фільмів, опрацювання книжок та багато іншого, звичайно, була й екскурсійна програма (за що — окрема подяка організаторам), то загалом можу зазначити кілька моментів, які видаються мені важливими:

• добре продумана структура семінару, коли учасників ознайомили з єврейською тематикою від філософії і давньої історії до сьогодення;

• відчуття того, що кожен зі спікерів пишається тим, що він громадянин Ізраїлю і єврей;

• здатність відповідально ставитися до власної історії;

• вміння показувати історію не загалом, а через історії конкретних людей;

• розуміння того, що історія має вчити, як не треба робити і яких помилок не варто і не можна допускати знову;

• повага до свого минулого, хай яким би воно було;

• толерантність до межі, коли власний народ і держава — понад усе, і ніхто (жоден інший народ чи держава) на мають права вказувати, як жити ізраїльтянам.

Одним словом, є чого повчитися і над чим подумати. Разом з тим — ніхто не приховує реальних проблем і не боїться про них говорити. Вони хочуть, щоби ми теж не забували про Голокост і щоби діти наші пам’ятали. Для євреїв, як я собі зрозумів, пам’ять — то надважлива річ, без неї не було б не єврейського народу, ні єврейської держави.

«УНІКАЛЬНИЙ ДОСВІД ДЛЯ НАУКОВЦЯ І ПЕДАГОГА»

Оксана СУЩУК, кандидат історичних наук, голова Волинської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури:

— Подорож до іншої країни — це завжди захопливо, але освітня подорож — це ще інтерес до пізнання чогось нового, жага до отримання нової інформації та цінного досвіду, і, звичайно, нова країна — нові враження. Сказати те, що ти потрапляєш у якийсь новий вимір, це нічого не сказати. Дійсно, інша культура, інша повсякденність, інший темп життя вражають і трохи дезорієнтують. Але відразу мобілізує мета візиту — побувати, оглянути і вивчити, наскільки це можливо, Яд Вашем. Що таке Яд Вашем для мене ? Це мрія і вершина, до якої я прагнула впродовж 7 років. Яд Вашем — меморіальний комплекс жертв Голокосту і Героїзму. Це інституція, яка водночас є меморіалом, комплексом музеїв, архівом, науково-дослідним та освітнім центром. Той, хто вивчає геноциди або політику пам’яті вшанування жертв війни, не може оминути цей заклад. Нарешті, пощастило і мені. Я відвідала його разом з групою українських учителів історії та методистів. Майже всі ці вчителі — випускники освітнього семінару-школи з історії Голокосту в Україні, організованого Українським центром вивчення історії Голокосту (м.Київ, далі УЦВІГ) в співпраці з Меморіалом «Яд Вашем» (Єрусалим) та за підтримки Асоціації єврейських громадських організацій та общин України (ВААД України) та Посольства Держави Ізраїль в Україні. «Школа» відбулася в липні 2019 р. у місті Луцьку. Для більшості з учасників, це було чи не перше знайомство з вивчення історії Голокосту та проблем викладання цієї тематики в школах України. Невелика частина вчителів уже мали свої методичні розробки і могли поділитися ними з колегами з інших міст.

Мені пощастило, я, як науковиця, вже мала невеликий досвід у вивченні політики пам’яті щодо Голокосту в інших країнах (Франції, Німеччини, Польщі). Тому, як давній друг та партнер, я була запрошена директором УЦВІГУ паном Анатолієм Подольським до організації літньої школи як локальна координаторка. Таким чином мені пощастило долучитись до групи вчителів і потрапити до Яд Вашему. Не можу оминути знайомство з Ноа Сєгал, співпрацівницею Яд Вашем, колишньою лучанкою, яка вже майже 20 років проживає в Ізраїлі і курує освітні програми Яд Вашему в країнах пострадянського простору. Шаленої енергії жінка, цікавий співрозмовник, досвідчений викладач та науковець. Саме на її плечі були покладені обов’язки логістики, організації навчальної та екскурсійної роботи групи. Зрозуміло, що співпраця з Яд Вашем є важливим шляхом її самореалізації в Ізраїлі, а отриманий досвід роботи в Луцькому історико-культурному заповіднику «Старе місто» слугував відправною точною її любові до старожитностей і відповідно ностальгійного ставлення до лучан.

Загалом увесь процес перебування в Яд Вашем можна умовно поділити на кілька складових: екскурсійна, навчально-лекційна, практична. Кожна з складових — унікальний досвід для науковця і педагога. Так, екскурсійна частина включає в себе огляд та ознайомлення з музеями та меморіалами Яд Вашему (меморіали Долина Общин, Сад Праведників, Стелла Героїв та супротиву Голокосту, музей історії Голокосту, дитячий меморіал, художній музей тощо), а також музейних установ Єрусалиму, які дають можливість ознайомитися з давньою історією та культурою, традиціями іудеїв (Музей Ізраїлю, Тунелі Стіни Плачу, відвідування православних святинь та Храму Гробу Господнього, музею Кумрану тощо). Огляд і вивчення музейних виставок та колекцій не лише вражають своєю масштабністю і деталізованим, особистісним підходом, а й дають можливість по-новому переосмислити роль музеїв та меморіалів у навчальному процесі. Лекційна частина — можливість почути та розглянути теоретичні наукові розвідки провідних істориків Голокосту, здебільшого ізраїльських, їхнє бачення та науковий підхід до вивчення геноциду.

Головне слід розуміти, що все це зроблено для вшанування пам’яті, і не так для оплакування, як для розуміння того, наскільки це важливо — не допустити більше подібного. Чи варто відвідувати такі місця? Так, бо вони дозволяють задуматись... і вірити, і прагнути до того, щоб більше ніколи якісь стереотипи, маніпуляція фактами, пропаганда і примус не могли в майбутньому настільки викривити розуміння правди в суспільстві, змінити полюси понять совісті, добра та співчуття до ближнього свого. Тому, що все це призводить до великої помилки і трагедії — Катастрофи, ціна якої мільйони життів, втрачена культура, історія, частини цивілізації... Частини нас з вами, як нащадків, на землі яких відбувся Голокост, а тому є нашою історією, і сферою відповідальності за збереження пам’яті і недопущення подібного.