Освітяни – не мовчать

Здавалося, що карантин поступово завершується, а разом з ним і порушення прав педагогів. Але все склалося не так, як того очікувало суспільство. Права продовжують порушувати, а непродумане зняття карантинних обмежень з деяких закладів освіти може сприяти поширенню коронавірусної хвороби.

Найбільшими проблемами для педагогічних працівників стали організація їхньої роботи і забезпечення фінансуванням. Попри тривалу трансформацію навчання у дистанційну форму, досі не було добре узгоджено освітню політику між державними та місцевими органами влади. Рішення, які ухвалював Кабмін, були складними для реалізації на місцевому рівні. Зокрема, вони стосувались самого дистанційного навчання, фінансової підтримки педагогів та роботи закладів освіти.

Через такі рішення та непродуману політику у сфері дошкільної/шкільної освіти частина органів місцевого самоврядування намагалася уникнути карантинних заходів у закладах освіти. Ці місцеві органи влади офіційно дотримувалися всіх рекомендацій МОНу. Неофіційно — місцеві департаменти освіти і науки разом з керівниками закладів освіти давали вимушені, але незаконні розпорядження щодо організації роботи й фінансування освітян.

Це, у свою чергу, породило ситуацію, в якій місцева влада неодноразово нехтувала правами освітян. Виявити і зупинити такі точкові правопорушення по всіх регіонах вдавалося через добре поінформованих у законодавстві та свідомих педагогів. Вони направляли свої скарги і звернення до МОНу, освітнього омбудсмена, народних депутатів України й в інші інстанції.

ЗВІДКИ ІНФОРМАЦІЯ?

В умовах дистанційного режиму роботи найбільш популярною та дієвою інституцією для захисту прав педагогів виявилася Служба освітнього омбудсмена. До неї можна звернутися через офіційну веб-сторінку самої Служби та сторінку освітнього омбудсмена Сергія Горбачова у соцмережі Facebook.

Вони призначені для прийняття та фіксування всіх звернень/скарг від учасників освітнього процесу щодо порушення їхніх прав. Найголовніше — там можна дізнатись про способи захисту своїх прав, роз’яснення законодавства, отримати правову допомогу та різного роду рекомендації стосовно розв’язання індивідуальних проблем тощо.

Через запит на доступ до публічної інформації до Служби освітнього омбудсмена нам вдалося отримати дані про те, як і де в Україні порушували права і законні інтереси вихователів/учителів під час карантину.

ЩО НАМ ВІДОМО?

Із 12 березня до 13 травня у Службі освітнього омбудсмена зареєстрували 232 повідомлення, що стосуються порушень прав педагогів в умовах карантину. У 59 випадках спостерігалося множинне порушення прав. Загальна кількість порушень за тематикою звернень від освітян — 291.

Найпоширенішими порушеннями під час карантину виявилися нарахування та виплата заробітних плат — 96, примус педагогів до відпустки — 55, примус ходити на роботу — 54, організація дистанційного навчання — 42.

Меншими за кількістю, але суттєвими були також звернення щодо виплат учителям зі стажем роботи до десяти років — 25, атестації — 11 і безпечних та нешкідливих умов у закладах освіти — 8.

При розгляді цих порушень варто зважати на масштаб проблеми. Більшість звернень надійшла від найактивніших педагогічних працівників із різних закладів освіти. Тобто це лише ті працівники, які готові були публічно боротися за свої права і законні інтереси, боротися з несправедливістю. Реальна кількість таких порушень може бути набагато більшою.

Певні регіональні департаменти освіти й науки і заклади освіти все ж знайшли спосіб, як дотримуватись не дуже дієвих рекомендацій МОНу. Але деякі з них, як ми бачимо з даних, цього зробити не змогли. Звідси й виникла проблема з порушеннями громадянських та професійних прав і свобод педагогів.

Хоч влада поетапно скасовує карантин, порушення прав освітян все ж залишатимуться актуальними й надалі. Ключовою причиною цих порушень є не епідемія, а рішення та дії уряду, а саме — відповідь влади на глобальні виклики і загрози.

Із 25 травня уряд відновив роботу закладів дошкільної освіти. Педагогам варто готуватися до нових перешкод у їхній роботі. Це спричинено продовженням поширення коронавірусної хвороби та неможливістю реального забезпечення протиепідеміологічних вимог у дитсадках.

Перш за все, йдеться про складність соціального дистанціювання дітей, відсутність фінансових ресурсів для забезпечення засобами індивідуального захисту, небезпеку для життів всіх учасників освітнього процесу та інші проблеми.

ЯКА СИТУАЦІЯ З ПОРУШЕННЯМИ В РЕГІОНАХ?

У регіональній статистиці щодо порушення прав педагогів антилідером у нарахуванні й виплатах зарплат та організації дистанційного навчання є Донецька область. Там кількість порушень у цих аспектах склала відповідно 13 та 8 випадків. У Дніпропетровській області зафіксовано найбільшу кількість порушень щодо примусу до відпусток — вісім випадків.

Примус ходити на роботу найчастіше застосовували на Харківщині — десять випадків. Порушення щодо виплат вчителям зі стажем роботи до десяти років стали найсуттєвішим недоліком у функціонуванні освітньої сфери Вінницької області — шість випадків.

Проблеми з атестацією, які вплинули на професійне зростання й діяльність вихователів/учителів, виявилися помітними в Івано-Франківській області — три випадки. І порушення прав освітян стосовно безпечних та нешкідливих умов у закладах освіти стосуються таких областей: Волинської, Донецької, Одеської, Рівненської, Херсонської, Черкаської та Чернівецької. У перелічених регіонах було виявлено по одному випадку порушень.

Загалом, до п’ятірки антилідерів щодо загальної кількості порушень прав педагогів можна віднести Донеччину (30), Харківщину (27), м. Київ (23), Дніпропетровщину (22) та Сумщину (17). Четвірку регіонів, у яких було зафіксовано найменшу загальну кількість порушень (менше за 5), очолили Закарпаття (3), Чернігівщина (3), Волинь (4) та Чернівеччина (4).

Ці відомості доволі сильно варіюються в регіональному зрізі, але можна простежити одну цікаву тенденцію. У східних та північно-східних областях України схилялися до жорстких методів управління сферою освіти й більшого нехтування правами педагогів. У західних, центральних та південних областях ситуація з педагогічними працівниками видається кращою. У них було виявлено набагато менше порушень, за винятком Івано-Франківщини.

Такий розподіл регіонів України за кількістю порушень прав освітян має комплексний характер і спричинений низкою чинників. До прикладу, це можуть бути кількість населення в регіонах, різні способи управління закладами освіти і педагогічним персоналом з боку місцевих влад, рівень громадянської активності у конкретній області, характер порушень та інші критерії.

Незалежно від цих факторів, вихователі та вчителі не повинні мовчати. Вони мають реалізовувати і захищати свої громадянські та професійні права через усі можливі законні способи. Це необхідно робити, щоб не допустити несправедливості стосовно себе за будь-яких умов.

Так, за період карантину Службою освітнього омбудсмена було зафіксовано 291 порушення за всіма тематиками звернень від освітян. Найбільше права останніх порушували через нарахування й виплату заробітних плат, примус педагогів до відпустки та примус ходити на роботу під час карантину. Регіональними антилідерами порушень прав педагогів стали Донеччина, Харківщина, м. Київ, Дніпропетровщина та Сумщина.

Попри зняття карантинних обмежень урядом, педагогічні працівники мають бути готові до подальших порушень їхніх прав. Застосування популярних, але непродуманих і невиправданих рішень владою дало змогу відкрити заклади дошкільної освіти.

Звичайно, дитсадки ще не готові приймати дітей в умовах продовження поширення коронавірусу. Якщо процес відкриття не буде відтермінований, суспільству варто очікувати можливого погіршення епідеміологічної ситуації, а окремо педагогам — нових порушень їхніх прав. Так що далі буде...

Тоді як звести до мінімуму порушення прав і законних інтересів педагогів в умовах епідемії? І як виправити недоліки рішень та дій органів державної та місцевої влади щодо них? Для того щоб влада могла взяти цю ситуацію під контроль зараз і достойно працювати надалі, їй варто розробити заходи з розв’язання зазначеної проблематики.

Вони полягають у трансформації політики уряду у сфері дошкільної/шкільної освіти. Ця політика має бути продуманою, логічною, однозначною та узгодженою належним чином на місцевому рівні. При цьому повинно здійснюватися чітке і надійне гарантування захисту громадянських та професійних прав педагогів з боку державних та місцевих інститутів влади.

Також владі необхідно врегулювати законодавчі норми, що стосуються організації роботи й фінансування освітян в умовах епідемії. А карантинні обмеження варто знімати плавно і з дотриманням умов безпеки. Йдеться про ті обмеження, які стосуються відновлення діяльності закладів освіти під час продовження поширення COVID-19 і становлять ризики для здоров’я та життя всіх учасників освітнього процесу.