Орієнтування за... приказками

«Щойно бачив — люди зупиняються біля плакатів і фотографуються!» — радісно повідомляє Олег Грищенко, співкуратор клубу ілюстраторів Pictoric. До Дня Незалежності на зовнішніх стінах Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», що у Києві, з’явилося 25 постерів від учасників клубу. Кожен є візуалізацією певного прислів’я чи приказки. Усі роботи виконані в одних кольорах: чорний, білий, червоний і зелений, але дуже різні за стилем. Також у рамках проекту, що називається «Народна мудрість», підготували листівки.

СВІЖЕ СПРИЙНЯТТЯ ТРАДИЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ

Ідея належить Музею Івана Гончара, який запропонував ілюстраторам зобразити народні афоризми. «Вкотре прийшло усвідомлення, що є речі вагомі, усталені, ціннісні, до яких треба час від часу звертатися і переосмислювати їх, а це одна з форм, як це можна зробити, — пояснює Мирослава Вертюк, заступник генерального директора Музею Івана Гончара, ініціатор і співкуратор проекту. — Сьогодні ми наче використовуємо багато елементів традиційної культури, але свіжості сприйняття бракує. А традиційна культура є і має бути основою національної, й долучати до неї молодь можна тільки так, сучасними засобами. Величезний пласт традиційної культури — слово, пісня, вербальний компонент, який треба постійно актуалізувати. І візуалізація вербального може допомогти у цьому».

У прислів’ях і приказках з плакатів йдеться про базові цінності: шанування землі і хліба, повагу до батьків, різні чесноти, як гідність, доброта, працелюбність. Якісь афоризми ми добре знаємо і нерідко вживаємо, якісь вже призабуті. «Дерево міцне корінням, людина — родиною», «Стій за правду горою, будуть люди з тобою», «Без вірного друга — велика туга», «Материна любов і з моря виймає», «Добре діло твори сміло», «Вільному воля, а спасенному рай» — ось деякі «герої» робіт.

«Приказки обирав Музей Івана Гончара, — розповідає Олена Старанчук, співкуратор клубу Pictoric, яка створила вісім з 25 плакатів. — Взагалі відібраних приказок було набагато більше, і ми у своєму ілюстраторському середовищі визначались, хто які хоче робити. Обирали короткі та найбільш цікаві вислови. Намагалися робити плакати максимально читабельними. Для нас це був експеримент, бо ілюстратори зі шрифтами працюють мало. Деяким довелося тяжко, але впоралися».

Крім Олени Старанчук, плакати створювали Юлія Тверітіна, Анна Сарвіра, Олена та Валерій Тихонюки, Марія та Володимир Гавриши, Ольга Терещенко, Юлія Кунщікова, Олег Грищенко та Ілля Угнівенко. Деякі автори долучались навіть з великої відстані. Наприклад, Юлія Тверітіна, котра зробила плакат «Порожній колос угору пнеться, повний колос до землі гнеться» з оригінальним нашаруванням написів, вже більше року мешкає у Китаї.

ВІДКРИТІСТЬ ТА ІНТЕРАКТИВ

«Будь-яка думка, висловлена у формі поезії або приказки, набуває істинності. Буває, ми цитуємо поезію або якісь філософські постулати, щоб підтвердити свою правоту. Приказки шліфувалися часом, людським досвідом і вже постають як істина. А ми нагадуємо про них людям, — розмірковує Петро Гончар, генеральний директор Музею Івана Гончара. — Ми обрали саме такі приказки, певно, тому що вони базові, вказують на те, що створює основу людського суспільства».

У деякі плакати треба вчитуватися, щоб зрозуміти, який афоризм зображений. «Це дуже цікаво! Сприймаєш роботу як абстрактну картину», — зауважує Петро Гончар. А Мирослава Вертюк додає, що складність прочитання втягує у спілкування, діалог.

Виставка плакатів є лише одним з елементів проекту «Народна мудрість». У Музеї Івана Гончара хочуть провести кілька тематичних акцій із залученням студентів, філологів, фольклористів. «У співпраці з ними хочемо перевірити, наскільки актуальні ці думки, чи знаходить народна мудрість відгук у сучасних українців, що вони пам’ятають про такі речі від своїх бабусь і матерів, — зазначає Мирослава Вертюк. — Насправді велику кількість приказок ми використовуємо в сучасній мові, продовжують творитися нові вислови. Ми не помічаємо цього, а раніше до кожної дії, ситуації, прояву природи був якийсь афоризм. Така наскрізна поезія».

Проект умисно представили у відкритому просторі — частину плакатів видно, якщо просто йти вулицею Лаврською. У центрі народної культури дуже чекають зворотного зв’язку. Мирослава Вертюк каже: «У цих приказках містяться наші ціннісні орієнтири. Нам би хотілося, щоб розбудова української незалежності відбувалася на їх основі». Тож проходячи повз Музей Івана Гончара, можете звірити свої життєві орієнтири з мудрістю, вигадливо переданою на плакатах.

Побачити ці роботи на стінах Центру народної культури можна до 31 жовтня.