Одягу – друге життя!

Чому викидати текстиль небезпечно для довкілля і що робити з речами, які ви вже не будете носити

Ситуація з ефективною утилізацією відходів в Україні бажає кращого: незважаючи на інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію роздільного збору та відповідального споживання, попри повсюдне встановлення баків для сортування сміття, звичка правильного поводження з відходами у нас так і не виробилася.

Упродовж останніх семи років волонтери буквально боролися за створення ринку переробки відходів. Нарешті, напередодні канікул депутати проголосували в першому читанні за відповідний законопроєкт «Про управління з відходами». Саме він має посилити відповідальність за поводження з відходами як з боку виробника, так і споживача. Звісно, поки що закон досить «сирий» і до другого читання потребує правок. Але все ж є очікування, що його можуть ухвалити до кінця року. Так що працювати над споживчими звичками варто починати вже зараз.

«СИНТЕТИЧНІ ТКАНИНИ — ЦЕ ТОЙ ЖЕ ПЛАСТИК, ЯКИЙ МИ ВИКИДАЄМО У ДОВКІЛЛЯ»

Коли йдеться про роздільний збір сміття, найчастіше нам нагадують про необхідність сортування та переробки пластику, скла, паперу чи металу. Але це — далеко не повний список речей, які не варто відправляти на звалище. Хоч як це дивно, майже 30% ваги усіх неорганічних відходів, які ми викидаємо, становлять відходи текстилю (переважно одяг). Здавалося б, що небезпечного може бути в текстилі? Чому він не може розкладатися на звалищі? Виявляється, не все так просто.

«Сьогодні дуже мало натуральних тканин, але є багато змішаних, які містять синтетичні матеріали, — пояснює нам голова ГО «Україна без сміття» Євгенія АРАТОВСЬКА. — Синтетика має нафтове походження. Поліестер, ацетати — це синтетичні матеріали, які виготовляють із пластиків. Наприклад, поліестер — це може бути перероблена ПET-пляшка. Тому синтетичні тканини — це той же, можна сказати, пластик, який ми викидаємо у довкілля. Так само як пластику не можна дозволяти потрапляти в природу, так ми маємо збирати й одяг, який містить пластик, і контролювати подальшу утилізацію».

Існують три варіанти поводження з текстильними відходами: захоронення, переробка та високотемпературна утилізація. На сьогодні в Україні немає можливості переробляти тканини, тому найефективніший метод боротьби з цими відходами — спалювання. Саме цю технологію взяли на озброєння і в «Україні без сміття». До цього організація робила кілька спроб збирати текстиль. Спочатку збирали речі, які можна віддати на благодійність, але серед них було забагато непридатних, відтак проєкт згорнули. З кінця зими у вихідні на станції сортування «України без сміття» почали приймати на утилізацію непридатний для носіння одяг. А відтепер у межах проєкту «Безнадійний одяг» його можна здати протягом усього тижня. Також речі можна відправити поштою по Україні або передати кур’єром по Києву. Для відправлення необхідно заповнити заявку на сайті.

ЯК ЗДАВАТИ ОДЯГ?

В організації приймають старий одяг, м’які іграшки, взуття, сумки. Усі ці речі повинні бути чистими й сухими. Якщо на них є металеві деталі — їх необхідно відрізати і здати окремо, як метал. Послуга здачі одягу в організації — платна, адже включає в себе роботу з прийому, досортування, логістику та безпосередньо спалювання на одному з підприємств у Київській області. Вартість здачі: 250 гривень за 120-літровий пакет або коробку до 30 кг. Доставка оплачується окремо.

«Платна послуга працює на мінімізацію відходів, — пояснює Євгенія Аратовська. — Людина бачить, що вона, наприклад, утворює чотири пакети неліквідних пластиків чи одягу на місяць, а значить — забагато купує. Якщо за утилізацію доведеться заплатити, ця людина, напевно, подумає про мінімізацію утворення таких відходів через економічні причини. А ще подекуди з’являються точкові ініціативи, які пропонують забрати їх безоплатно. Але ми проти таких ідей. По-перше, ми не віримо в те, що можна щось зовсім безоплатно утилізувати. По-друге, це псує сенс такої моделі. Люди мають знати, що їм не вигідно утворювати таке сміття».

Що ж до шкіри та хутра, їхнє використання організація не підтримує взагалі, але якщо вже так трапилося, що у вас є старе натуральне хутро, то спалювати його не радять. Краще подарувати притулку для тварин. Там хутро можуть використати як підстилку для кошенят чи цуценят...

Також Євгенія наголошує, вони приймають на спалювання виключно речі, які вже не можна носити:

«До утилізації придатний лише безнадійний одяг і взуття. Якщо ви бачите, що цими речами ще можна скористатися, комусь подарувати чи віддати, пожертвувати на благодійність — будь ласка, так і робіть. Не спалюйте те, чим ще можна користуватися».

ЩО РОБИТИ З «ХОРОШИМ» ОДЯГОМ?

Якщо ж одяг ще можна носити, його краще віддати до притулків, релігійних громад чи благодійних організацій, які працюють з нужденними. Такі є в кожному місті. Також є й спеціалізовані проєкти, які намагаються прищепити громадянам відповідальне споживання одягу.

У столиці ще з 2012 року працює благодійний магазин «Ласка». Як зазначають автори ідеї, головна його мета — спонукати людей до свідомого споживання, ініціювати діалог про стійкість та усвідомленість у моді. Магазин працює за сталою схемою: одні люди віддають туди речі безкоштовно, інші — там же купують. 85% речей «Ласка» жертвує на благодійність, а 15% — повторно продає. Отримані кошти йдуть у прибуток магазинів і на підтримку інших благодійних проєктів. Зокрема, «Ласка» співпрацює з фондом допомоги важкохворим дітям «Таблеточки», Гостомельським притулком для тварин і фондом допомоги літнім людям «Життєлюб». За роки роботи «Ласка» зібрала понад 200 тонн речей і заробила таким чином понад мільйон гривень.

Подібні ініціативи існують у багатьох містах України. До прикладу, в Одесі працює благодійний магазин «Добробутік». Туди люди безкоштовно здають непотрібні речі, а відвідувачі магазину купують їх у середньому на 90% дешевше від ринкової ціни. Отримані кошти йдуть на допомогу хворим дітям.

У Маріуполі вживані речі можна вільно обміняти в групі Facebook «Реюз Маріуполь».

Зіпсовані речі можна здати також у магазинах одягу H&M. Цей шведський мас-маркет приймає одяг і текстиль будь-яких брендів. Згодом речі відправляють на переробку й роблять із них новий одяг. А за здачу одягу можна отримати ще й знижку на покупки.

Старе взуття можна віднести до магазину Hi!legs у столиці. Це — український бренд, який приймає старе взуття, реставрує його, дезінфікує й віддає на благодійність. У магазині наголошують: взуття має бути в такому стані, щоб його ще можна було привести до ладу. У межах проєкту організатори зібрали вже понад 1500 пар. А за здачу старого взуття покупцям обіцяють також знижки на нові пари.

Якщо речі вже не можна носити, але вони із хорошої тканини — спалювати їх теж не варто. Наприклад, магазин «Ласка» зараз робить із такої тканини килимки. Також непридатний для носіння одяг там найближчим часом планують надсилати на переробку, щоб виготовляти з них мінеральну вату. «Україна без сміття» окремо приймає натуральний джинс, який потім передає upcycling проєкту «Клаптик фешн», де зі старої тканини шиють нові речі.

Важливо розуміти: легка промисловість, яка й виготовляє одяг, — один із найбільших забруднювачів навколишнього середовища у світі. Виробництво сорочок, кофтинок, штанів дається нам дорогою ціною, тож саме тому потрібно з відповідальністю ставитися до їхнього «споживання»: не лише віддавати на утилізацію, переробку, повторне використання, а й не купувати зайвого. Адже що менше в гардеробі речей, без яких можна обійтися, то менше клопотів буде з тим, як від них згодом позбутися.