МЕНЮ

Ноосфера не знає національних кордонів

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпро
5 вересня, 2019 - 10:17
Максим Поляков — про те, чому взявся за активне освоєння космічних технологій та освітні програми у сфері точних наук

Підприємець Максим ПОЛЯКОВ — виходець із України, який живе в Кремнієвій долині. 2000-го він закінчив медичний університет у своєму рідному місті Запоріжжі. Протягом подальших років успішно розвивав мережу веб-сайтів і маркетинговий сервіс. 2015 року Максим Поляков взявся за активне освоєння космічних технологій. Так, він узяв участь у створенні компанії-виробника ракет-носіїв легкого класу Firefly Aerospace і платформи аналітичної обробки супутникових даних і фото Earth Observing System (EOS). Крім бізнесу, Максим Поляков займається розвитком освітніх програм у сфері точних наук. Він є керуючим партнером американського інвестфонду, з каліфорнійського міста Лягло Альто під назвою Noosphere Ventures. У сфері інтересів фонду знаходяться стартапи у сфері космічних технологій і активної біоелектроніки, інженерії. Максим Поляков вірить у можливості «нового космосу», приватної ініціативи та міжнародної співпраці.

«ІНТЕРЕС БУВ ЗАВЖДИ, АЛЕ ЧАС ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ІДЕЇ ПРИЙШОВ НЕ ВІДРАЗУ»

— Чому ви, лікар за професією та бізнесмен у сфері IT, зацікавилися ракетобудуванням?

— Космосом я цікавився з дитинства: мої батьки — інженери запорізької філії «Хартрона», яка розробляла системи управління та іншу ракетну електроніку. Один з найяскравіших спогадів дитинства — старт «Буран-Енергії», в розробці авіоніки якої брав участь мій батько. Втім, батьки не підтримували мого ентузіазму: у 90-ті інженерам ледве вдавалося зводити кінці з кінцями, а тому я поступив до Запорізького медичного інституту. Студентом IV курсу в рамках програми обміну студентами я вперше виїхав за кордон — до Канади. Поїздка справила на мене дуже сильне враження, буквально перевернула мій світогляд, і я вирішив піти в бізнес. Уже після виходу на IPO моєї компанії Cupid PLC я познайомився з Ігорем Григоровичем Ханіним, видатним українським ученим,  академіком Академії космонавтики ім. К.Е. Ціолковського, який свого часу займав керівні посади в КБ «Південне». Ми з колегами жартуємо, що Ноосфера притягує правильних людей під ідеї, якими вона тебе заряджає. Тому інтерес був завжди, але час для реалізації ідеї прийшов не відразу.


ФОТО З АРХІВУ МАКСИМА ПОЛЯКОВА

«НА МІЙ ПОГЛЯД, СКЛАДНО ЗАРАХОВУВАТИ ДО КОСМІЧНИХ ДЕРЖАВ УКРАЇНУ»

— У Сполучених Штатах останніми роками головні досягнення на ринку космічних запусків пов’язані з діяльністю приватних компаній. Чи можливе таке в Україні, яка входить до десятки космічних держав?

— По-перше, на мій погляд, складно зараховувати до космічних держав Україну, оскільки наша країна не може самостійно створювати кінцевий продукт. Так склалося історично, ще за часів СРСР, що такі компоненти ракети, як двигуни і ракетні рівні, вироблялися переважно в Росії. Крім того, 1996 року Україна підписала Вассенаарські домовленості, згідно з якими вона може виробляти лише те, що виробляла до моменту підписання. Це істотно обмежує країну в можливостях розробки нових ракетоносіїв. Іншими словами, ось уже понад 20 років космічна Україна, по суті, існує виключно завдяки торгівлі ракетними компонентами, що для статусу космічної держави все-таки недостатньо, на мій погляд. По-друге, згідно зі статтею 4 Закону «Про підприємництво», діяльність, пов’язану зі створенням ракетоносіїв, можуть здійснювати виключно державні компанії. Крім того, існує величезна кількість підзаконних нормативних актів, які прописують все таким чином, що у космічній галузі України все здійснюється на підставі державних закупівель, а Національне космічне агентство України — генеральний замовник усіх проектів. Тому американський сценарій за таких умов просто неможливий. В той же час ми пішли принципово новим шляхом — шляхом кооперації. Firefly Aerospace — американська компанія з RnD центром в Україні. Український офіс пройшов ліцензування ITAR і тепер, мабуть, є унікальним випадком у всій світовій практиці космічної індустрії. Наскільки мені відомо, жодна ракетобудівна компанія не має виробничих потужностей поза країною своєї юрисдикції.

— Ви ініціатор створення низки стартапів у космічній сфері. Чим займається Асоціація «Ноосфера» і компанія Firefly Aerospace?

— Громадська організація «Асоціація Noosphere» — неприбуткова, некомерційна організація, мета якої — популяризація інженерної думки в Україні. З цією метою ми відкриваємо лабораторії Noosphere Engineering School в університетах України. На сьогодні вони вже успішно працюють у Дніпрі, Рівному, Житомирі, Черкасах і Києві. На базі цих лабораторій будь-який інженер-ентузіаст може займатися прототипуванням: лабораторії оснащено усім необхідним. Так, на базі однієї з інжинірингових шкіл Дніпра (у Дніпрі їх дві), студенти збирають експериментальну, так звану «студентську» ракету. Вже відбулися два успішних пуски. Крім цього, силами Noosphere Україна не лише приймала Чемпіонат Європи і Чемпіонат світу з ракетомодельного спорту, а й регулярно проводить національні змагання, а також етапи Кубка світу.

Уже понад 20 років космічна Україна, по суті, існує виключно завдяки торгівлі ракетними компонентами, що для статусу космічної держави все-таки недостатньо, на мій погляд. По-друге, згідно зі статтею 4 Закону «Про підприємництво», діяльність, пов’язану зі створенням ракетоносіїв, можуть здійснювати виключно державні компанії. Крім того, існує величезна кількість підзаконних нормативних актів, які прописують все таким чином, що у космічній галузі України все здійснюється на підставі державних закупівель, а Національне космічне агентство України — генеральний замовник усіх проектів. Тому американський сценарій за таких умов просто неможливий. У той же час ми пішли принципово новим шляхом — шляхом кооперації. Firefly Aerospace — американська компанія з RnD центром в Україні. Український офіс пройшов ліцензування ITAR і тепер, мабуть, є унікальним випадком у всій світовій практиці космічної індустрії

7—8 вересня в Дніпрі відбудеться уже IV фестиваль робототехніки BestRoboFest. Ключова його відмінність від подібних заходів по всій країні в тому, що він не просто безкоштовний для всіх бажаючих, але ми також компенсуємо транспортні витрати для учасників змагань з робототехніки і розігруємо серед них призовий фонд у 50 тисяч гривень. Наш конкурс інженерних стартапів Vernadsky Challenge став стартовим майданчиком для багатьох українських стартапів, які нині вже на слуху, наприклад Cardiomo, Hideez, Racoon та багато інших. У Дніпрі Noosphere займається реконструкцією Планетарію і Парку Гагаріна. У найближчих планах — амбітний проект реконструкції Музею космонавтики в Житомирі — хочемо побудувати новий павільйон.

З освітніх проектів на особливу увагу заслуговує навчально-науковий центр космічної техніки та технологій на базі Дніпровського національного університету і «Київської політехніки», який працюватиме за принципом дуальної освіти. Так, вже цього року стартував прийом магістрів на спеціальність «Авіаційна і ракетно-космічна техніка». Наступним кроком буде прийом на спеціальність «Матеріалознавство». Щодо компанії Firefly Aerospace             — це приватна американська аерокосмічна компанія, заснована в Остіні (Техас, США). Компанія розробляє легкі ракетоносії для запуску малих супутників і кубсатів у космос.

— Торік вашу філію, розташовану в Дніпрі, відвідав Президент України. Хто там працює і над чим саме?

— RnD офіс, розташований у Дніпрі, займається дослідженнями і розробками у галузжі ракетобудування. Згідно з TAA, вони виробляють окремі вузли для ракети «Альфа». У центрі працюють близько 155 фахівців. Більш детальну інформацію щодо розподілу робочих завдань ми не можемо розголошувати.

«Я Є ПРИБІЧНИКОМ ФІЛОСОФІЇ ВОЛОДИМИРА ВЕРНАДСЬКОГО»

— Що являють собою ракети-носії «Альфа» і «Бета»? Які вони мають можливості і коли відбудеться їх запуск?

— «Альфа» — це ракета малого класу, призначена для запуску малих супутників, наприклад, CubeSat. На обох рівнях ракети використовується рідинний ракетний двигун з елементом палива — гас RP-1/рідкий кисень. Висота корпусу ракети — 29 метрів. Ракета може підняти одну тонну на низьку навколоземну орбіту, або 600 кг на висоту 550 км. Запуск «Альфи» заплановано на грудень поточного року. Для першого пуску «Альфи» ми анонсували можливість для учених і ентузіастів безкоштовного запуску їх корисного навантаження на борту цієї ракети. Ця акція носить назву — DREAM (Dedicated Research and Education Accelerator Mission), що в перекладі — мрія. Абревіатура ж переводиться як Спеціальна Дослідницька і Освітня Акселераційна Місія.

Інша розробка «Бета» — це ракета середнього класу, логічне продовження ракети «Альфа». Практично всі технології, використані в «Беті», — двигун, авіоніка тощо — будуть відпрацьовані на «Альфі» і успішно «перенесені». Висота ракети — 31 м. Вона зможе піднімати 4 тонни на 200 км. і 3 тонни на 500 км. Загалом, якщо поглянути на класи ракет, які пропонує Firefly, то наша компанія займає унікальну нішу на ринку.

— Чи знайомі ви з кимось із лідерів «нового космосу» в США? Якою ви бачите міжнародну співпрацю в цій галузі?

— Космічна індустрія — вельми консервативне і закрите співтовариство. Тут всі один одного знають. Том Маркусик, керівник Firefly Aerospace, до цього працював у Virgin Galactic, SPACEX. Компанія Firefly підписала меморандум про співпрацю з Airbus Defence and Space про надання пускових послуг клієнтам Airbus, співпрацює з Spaceflight, York Space Systems та багатьма іншими. Один з останніх міжнародних договорів компанії — про співпрацю з ізраїльською компанією Israel Aerospace Industries, у межах якої місячний апарат Firefly запозичить технології ізраїльського апарату Beresheet розробки  Israel Aerospace Industries. Я є прибічником філософії Володимира Вернадського. Згідно з його вченням, ноосфера — сфера розуму — не знає національних кордонів. Мабуть, лише з поправкою на кордони з Російською Федерацією та низкою країн, які не поділяють демократичних цінностей.