Незрозуміла пауза

Зоозахисники закликають парламент нарешті ухвалити погоджений ще рік тому закон про захист тварин

«Деградація людяності у керівництва міста Славути. Нема собаки — нема проблеми... Вихід — вбивство? Так вважають депутати і голова Славутської міської ради. Такого б не було, якби депутати прийняли законопроєкт 2351, який прямо забороняє евтаназію безпритульних тварин», — так прокоментувала рішення місцевої влади про умисне вбивство безпритульних тварин міста Марина СУРКОВА, віцепрезидентка Асоціації зоозахисних організацій України.

Згаданий нею закон («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу)») був зареєстрований у парламенті ще у жовтні минулого року. 5 лютого 2020-го депутати прийняли його у першому читанні та відправили на доопрацювання. Тепер документ чекає на розгляд у другому читанні.

До Дня захисту тварин, котрий відзначався 4 жовтня (і цього року проходив між іншим в онлайн-форматі), голова комітету з питань екологічної політики та природокористування Олег БОНДАРЕНКО заявив, що комітет чекає на відновлення засідань ВРУ, аби внести в зал законопроєкт №2351, мета якого «впровадження європейських гуманних цінностей та стандартів щодо тварин».

Однак чомусь проєкт закону потрапляє у порядок денний у непрохідну його частину. Нагадаємо, він забороняє евтаназію тварин, жебракування з ними, комерційне фотографування, утримання в розважальних закладах, дарування тварин як призи чи премії. Також законопроєкт посилює кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, забороняє пропаганду жорсткого ставлення до них, а обласні ради отримають право створювати переліки тварин, які потребують охорони у межах регіону, крім цього, вводиться кримінальна відповідальність за контрабанду рідкісних тварин та рослин.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«Я бачу великий супротив комунальників та дохгантерів, котрі не хочуть прийняття цього законопроєкту. Їм це невигідно, бо перші хочуть труїти тварин, а другі — заробляти. Чорним комунальникам невигідно, аби чисельність безпритульних тварин на вулицях скорочувалась, бо відпаде необхідність у їхній роботі. Їм хочеться, щоб кількість тварин на вулицях не зменшувалась, щоб із бюджету відмивались гроші на їхню нібито роботу, а це десятки мільйонів гривень, — пояснює Марина Суркова. — Противники законопроєкту пишуть у себе у «Фейсбуці», що нібито після стерилізації будуть викидати тварин на вулицю, а в європейських країнах їх розміщують у притулки. Але вони, мабуть, погано читали цей законопроєкт. Ним якраз вводиться європейська норма, що тварин після стерилізації можна розміщувати у притулки. Більше того, розширюються повноваження органів місцевого самоврядування шляхом надання їм можливості вибору: ми пропонуємо після стерилізації або розміщувати тварин у притулках, або віддавати їх громадським зоозахисним організаціям під опіку, щоб вони прилаштовували їх, або ж випускати до ареалу перебування під опіку волонтерів, як це відбувається у багатьох містах, у тому ж Львові. Оскільки наша країна не настільки економічно розвинена, як деякі інші, тому органам місцевого самоврядування надається право вибору. Це нормальна практика».

«Ті, хто виступає проти законопроєкту, або не вміють читати тексти законів, або неуважні, або просто проти зоозахисного законопроєкту, — додає пані Марина. — Уже рік минув від реєстрації законопроєкту, який пройшов усі процедури погодження, не можу сказати напевне, чому не розглядають його у другому читанні, але нам потрібно впроваджувати європейські норми. У Європі вже відійшли від такого дикунства, як евтаназія та вбивства тварин.

Багато країн випускає тварин в ареали перебування під опіку волонтерів.  Якщо не будемо використовувати ефективні методи регулювання чисельності безпритульних тварин, а також не будемо проводити інформаційно-просвітницьку роботу з населенням, яке відповідальне за ці зграї безпритульних, будемо втрачати й фінансово. Ми будемо утримувати такі комунальні підприємства, які знищують тварин, витрачати на них мільйони щороку, і це буде безкінечна боротьба. Я думаю, що депутати все це розуміють, можливо, в них є певні сумніви та вагання, але я сподіваюся, що гуманність пересилить це, і депутати доб’ються, щоб цей законопроєкт був поставлений на голосування. Сподіваюся, нове скликання парламенту покаже, що Україна — цивілізована, а депутати здатні приймати європейські закони».