На якому румбі істина?
Коли в командира військового транспорту "Рівне" Олександра Калініченка забрали бойові нагороди, офіцерський мундир, а на зап`ястях рук клацнули браслети кайданів, останнім засобом протесту проти наруги, на його думку, залишилася голодовка. І він повідомив про це начальника Одеського слідчого ізолятора...
У прокуратурі гарнізону 27 січня зробили "великі очі": проти якого свавілля протестує Калініченко, чого здіймають шум юристи, журналісти, громадські організації? Лукавлять, звісно. Важче було б збагнути іншу реакцію громадськості на арешт колишнього командира підводного човна-атомохода, що прибув до Одеси з Тихоокеанського флоту і намагався будь-що "реанімувати", поставити в стрій діючих військовий транспорт "Рівне". "З приходом Калініченка на корабель, - констатувала уже наступного дня після його арешту в публічній заяві одна з громадсько-політичних організацій, - досить швидко було відновлено військовий порядок, припинено розбазарювання матеріальних ресурсів. Можливо, саме активна життєва позиція Калініченка, виразна українська орієнтація зробили його "незручним офіцером".
Власне, щодо порядності, чесності, відданості справі капітана 2-го рангу Калініченка ніхто в прокуратурі та Західному морському районі ВМС України й не пробує заперечувати. "От тільки надто вже принциповий!" - по обличчях співбесідників видно, що журналістські розпитування їх явно дратують. Слідчий Володимир Нощенко, щоправда, не проти того, щоб роз`яснити ситуацію. Однак - якщо дозволить керівництво прокуратури! Та прокурор Ігор Воробйов демонструє невимовне здивування: чому це одеських і київських журналістів цікавить доля командира "Рівного": "Може, ще розслідування затієте?.."
Зрештою, чому й не скористатися прокурорською пропозицією? Тим більше, що за розгортанням одного з останніх актів службової драми капітана 2-го рангу Калініченка рівно за тиждень до арешту спостерігала, затамувавши подих, ледь не вся Одеса. Завдяки трансльованому місцевою телекомпанією "Арт" репортажу з військової гавані глядачі мимоволі стали свідками, як непоступливому командиру "Рівного" довелося "з боєм" виривати 2750-тонний військовий транспорт з "канатних обіймів" однієї з комерційних структур.
... На порушення правил швартування, без дозволу Калініченка поряд з "Рівним" незадовго до його відходу командир 1-го дивізіону Сергій Зорін ставить "впритул", на 10-сантиметровій відстані, борт від борту, потужний пасажирський лайнер "Шостакович". Зауважимо: всупереч тому, що команда транспорту "Рівне" капітану 2-го рангу Зоріну не підпорядкована. Причому "Шостакович" кидає якір-ланцюг і пропускає швартові канати так, що "Рівне" виявляється по суті прив`язаним "сусідськими" канатами до пірса. Результат? Без згоди капітана пасажирського лайнера "Рівному" не зрушити з місця!
"Ось він, фірмач Юрій Степанов, що заблокував вихід транспорту з військової гавані, - прокоментував Калініченко на прохання телерепортера вкрай напружену ситуацію на борту. - Хоча командуючий ВМС України наказав поставити "Рівне" на ремонт і переоснащення на судноремонтному заводі!". Наступної миті в руках командира транспорту кілька разів зблиснула сокира, перерізаючи товстезний швартовий кінець, що утримував "Рівне" біля причальної стінки...
Корабель здригнувся й почав поволі "відтягуватися" від пірса. Уперше після семирічної стоянки "Рівне" за непрацюючого головного двигуна покидало військову гавань. На причалі заметушилися, начальник командного пункту Західного морського району капітан 1-го рангу Федоришин, що досі незворушно спостерігав за діями командира "Рівного", врешті спохватився й уже сам розпорядився затримати відхід: треба ж забрати автомашину та інші речі, що незаконно зберігалися на військовому транспорті...
Тим часом до "Рівного" наближалися заводські буксири. Хотілося вірити - після ремонту прибрати до рук військовий транспорт буде непросто. І підсвідома тривога - а що чекає на командира корабля? Чи уникне "розплати"?
Через тиждень - справдилися найгірші домисли. І причина для взяття Калініченка під варту знайшлася. Був такий факт: упродовж 2 січня поточного року командиру "Рівного" довелося двічі випроваджувати з військового транспорту п`яного мічмана з сусідньої частини, що заблукав і не давав спокою команді. Той огинався, упав, розквасив носа. А через півмісяця гарнізонна прокуратура встановила, що не мічман Віктор Галапчук, що мав у цей час нести вахту на КПП в/ч А-2238, а Олександр Калініченко - винуватець інциденту на борту "Рівного". Точніше - в діях 44-річного командира корабля слідчий Нощенко знаходить склад злочину, порушує кримінальну справу за ознаками статті 254-2 (б) КК України. А що ж мічман Галапчук, що, власне, й не заперечує фактів пияцтва із своїми трьома друзяками, вчиненої протидії командиру сусідньої в/ч? У розмові кореспондента "Дня" з начальником слідчої частини військпрокуратури підполковником юстиції Валерієм Косовцем з`ясувалося, що факт п`яного дебошу - для нього новина(!). Буквально в присутності журналістів слідчий Нощенко проголошує, а вахтенний та мічман підтверджують, що вся суть злочину - Калініченко примушував п`яного Галапчука покинути транспорт...
Саме на ці та ряд інших обставин послався й адвокат О. Калініченка Матвій Вознюк, відсилаючи днями телеграму керівництву Генпрокуратури України щодо безпідставності арешту командира військового транспорту "Рівне". Однак не обминути й того, що, коли згадали про мічмана Галапчука на вчорашній зустрічі з журналістами, то й заступник командира Західного морського району Микола Паскал теж між іншим назвав його "потерпілим". Контр-адмірал Дмитро Українець, щоправда, тут же поправив заступника з виховної частини, втім заявив, що втручатися в справу не має наміру: "прокуратура ж керується законами..."
Водночас Дмитро Українець спростував твердження заарештованого командира корабля, нібито ремонт "Рівного" буде оплачено з коштів бюджету (близько одного мільйона гривень), і не став заперечувати, що деякі приватні фірми, в тому числі й очолювана Юрієм Степановим судноремонтна компанія "Паритет", тісно співробітничають з військовим відомством. Однак останнім часом питання про продаж чи спільні ремонт і використання "Рівного" з керівництвом фірми не обговорювалися. Оплатять переоснащення військового транспорту на судноремонтному заводі "Україна" або київська "Укрриба", або профспілка моряків, очолювана Бакаєвим...
Марно, схоже, ризикував, поставивши на карту власну долю й майбутнє своєї родини капітан 2-го рангу Олександр Калініченко. Небагато, як поки що здається, й підстав сподіватися, що деякі працівники Одеського військового гарнізону переорієнтують зусилля в напрямку пошуку істини й справедливості.
В. о. військового прокурора Південного регіону України полковник юстиції Володимир Сєрков поінформував "День", що "капітан 2-го рангу О. Калиниченко - вже на волі". Природно, важко було утриматися від запитання: на якій підставі прокуратура Південного регіону вирішила звільнити опального командира з-під варти?
- Питання - в чому? - роз`яснив полковник В. Сєрков. - Ми ознайомилися з матеріалами порушеної справи щодо законності дій прокуратури Одеського гарнізону, котра повідомила О. Калиниченку й захисникові М. Вознюку про закінчення слідства. Адвокат же подав письмові клопотання - до всіх інстанції, де оспорював доказову базу звинувачення. Одна з копій, адресована Генпрокуратурі, надійшла й до нас....
А ми, - підсумував полковник В.Сєрков, - у свою чергу, скористалися своїм правом - продовжити попереднє слідство (можемо витребувати справу й із суду). Забрали 30 січня справу з гарнізонної прокуратури, передали її для ведення слідчому управлінню прокуратури Південного регіону України й продовжимо розслідування, щоб з'ясувати питання, поставлені адвокатом, і правильно кваліфікувати дії прокуратури гарнізону. Контролювати хід розслідування доручено начальникові відділу слідчого управління підполковнику Павлові Багуцькому, а вестиме його майор юстиції Рафаїл Федорчук...
Про одне лиш змовчав полковник Сєрков: при звільненні з-під варти 2 лютого у виснаженого тижневим голодуванням командира транспорту "Рівне" П. Багуцький зажадав розписку - після виходу з ізолятора О. Калиниченко відбуде для обстеження психічного стану до психоневрологічного відділення військового шпиталю. Виникає наївне запитання: навіщо, кому це потрібно? Минуло ж усього три місяці відтоді, як капітана 2-го рангу О. Калиниченка випровадили після подібного обстеження із Центрального військового шпиталю Міноборони України, видавши командуванню відповідні документи. Головний військовий психіатр не знайшов жодних підстав для обстеження О. Калиниченка в психоневрологічному відділенні - письмово розпорядився про направлення командира "Рівного" до неврологічного відділення ЦВГ, де разом із Калиниченком перебувало кілька старших офіцерів та адмірал.
І, безумовно, з урахуванням висновків лікарської експертизи ЦВГ від 6 листопада 1997 року командування ВМС України й Західного морського району призначило 8 грудня О. Калиниченка командиром транспорту "Рівне" (до грудня О. Калиниченко служив на посаді командира великого десантного корабля "Рівне", що потребував ремонту й переоснащення, докладно узгоджував із технічними спеціалістами, службовцями управління озброєнь Міноборони й заводчанами-ремонтниками обсяги та кошторис робіт, "пробивав" постановку ВДК на ремонт). А коли з`ясувалося, що командир транспорту категоричний противник "комерціалізації" проекту переоснащення корабля, очевидно, й виникла потреба замінити його "зручним" службовцем-тиловиком, а О. Калиниченка усунути куди далі від капітанського містка, краще за все, звісно, до "психушки"...
- А як діє телефонне право, ми з чоловіком уже відчули повною мірою, - сказала після повернення О. Калиниченка додому його дружина, вчителька СШ №43 Зінаїда Калиниченко. - Тому, звичайно, боротимуся спільно з юристом-захисником, щоб не дати можливості "перетворити" капітана 2-го рангу в конче потрібний прокуратурі доказ - ні до чого не придатного "психа...
Випуск газети №:
№20, (1998)Рубрика
Суспільство