МЕНЮ

«Ми тільки стали на ноги...»

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця
2 вересня, 2019 - 17:50
Керівники ОТГ кажуть, що доведеться тікати зі своїх сіл, якщо реформу децентралізації «перевернуть з ніг на голову»

За даними останнього моніторингу процесу децентралізації та реформування місцевого самоврядування, які оприлюднив Мінрегіон, в Україні сформовано 936 ОТГ, з яких 55 очікують рішення ЦВК про призначення на їхній території перших місцевих виборів. До загальної кількості ОТГ входять і ті, які утворилися з центрами в містах обласного значення — 75 територіальних громад приєдналися до 34 міст обласного значення. Ще шість таких міст розпочали процедури приєднання довколишніх громад. У міністерстві назвали п’ятірку регіонів-лідерів у рейтингу формування спроможних громад — Житомирська, Чернігівська, Дніпропетровська, Запорізька та Хмельницька області. Нижні місця рейтингу поки незмінно посідають Закарпатська, Кіровоградська, Вінницька, Київська, Львівська області.

На сьогодні 100% покриті об’єднаними громадами території лише 20 районів в Україні. У 88 районах не створено жодної ОТГ, хоча для добровільного об’єднання чи приєднання залишився лише рік, бо далі рішення прийматимуть на центральному рівні. Громади, які встигнуть об’єднатися цього року і провести перші вибори в ОТГ, з 1 січня 2020 перейдуть на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом і ще матимуть час показати результати до місцевих виборів, які заплановані восени 2020 року. Тобто вони використають цей рік, щоб продемонструвати свою ефективність і вибороти «місце під сонцем», а в необ’єднаних громадах знову витрачатимуть сили, час і ресурси, щоб виправдатися за свою бездіяльність перед людьми.

«ЯКЩО РЕФОРМА ПРИЗУПИНИТЬСЯ ЧИ ЗАВЕРНЕТЬСЯ, ДОВЕДЕТЬСЯ ВИЇЖДЖАТИ З ТРОСТЯНЦЯ»

Власне, за п’ять років реформи децентралізації люди добре почали розуміти і бачити її переваги, зокрема фінансові, що дали шанс вимираючим селам на життя. Будівництво нових амбулаторій, ремонти в школах та дитсадках, асфальтування доріг і тротуарів, формування молодіжного спортивного середовища і розвиток туризму — все це повернуло довіру до місцевої влади. Тепер від жителів ОТГ не часто почуєш: «ти голова, то бери і роби», люди готові разом зі своїм керівником і у вогонь, і у воду. Сильну відповідальність за свої громади відчувають і керівники, але зізнаються, що, попри роки реформи, досі залишаються нерозмежовані повноваження між ОТГ і районами, як і фінансована залежність від центру, який час від часу потрапляє в політичні цунамі.

«Наша ОТГ була створена в 2018 році, на прямі міжбюджетні відносини з державою ми перейшли тільки з 1 січня 2019 року. Але фінансову децентралізацію відчули ще в 2015-му, коли отримали 580 тисяч гривень, а у 2018 році — майже 8 мільйонів гривень. Саме завдяки реформі децентралізації ми змогли збільшити видатки розвитку в нашій громаді. Отримали можливість впливати на те, що життєво потрібно людям — будувати, відновлювати, створювати. А це нове дорожнє покриття, покращення водопостачання та водовідведення, освітлення вулиць, матеріально-технічні бази освітніх закладів. Ми змогли задовольнити запит на позитивну емоцію, який був вистражданий у людей багато років, — розповідає голова Тростянецької ОТГ Людмила ЧЕРВОНЕЦЬКА. — За ці роки ми зробили з громадою те, в що ніхто не вірив, навіть я. Це сучасний спортивний комплекс, центральну площу, наважилися взятися за реконструкцію нашого парку, де, крім болота і комарів, більше нічого не було. І сьогодні маємо такий гарний результат. Але відчувається тривога, чи буде так тривати надалі, чи матимемо ми можливості розвивати свої території й надалі.

— Чому виникли побоювання? Реформу ніби не призупиняють...

— Раніше ми всі знали, що є прем’єр-міністр — який був ніби батьком цієї реформи. Він вийшов із місцевого самоврядування і розумів, що потрібно на місцях. Тепер ситуація в підвішеному стані. І ми це вже відчуваємо. До прикладу, у нас в Тростянці взагалі не було дитячого майданчика, ми хотіли побудувати, бо був запит від людей. Подали проєкт на Фонд державного регіонального розвитку, виграли і мали отримати ще кілька місяців тому 2,8 млн грн, але на сьогодні не отримали ані копійки. Все на папері... Ви уявляєте, як це все проголосили з трибуни, що в громаді буде майданчик до Дня міста, 25 серпня, а гроші не прийшли. Ми просто шкребли кошти звідки могли — з бюджету, шукали спонсорів з бізнесу, різних керівників підприємств, і таки відкрили його, бо не можна підвести очікування людей. Але якщо реформа призупиниться чи завернеться, доведеться тікати з Тростянця, бо не зможу дивитися в очі людям, які повірили мені, об’єдналися і почали працювати разом зі мною на розвиток громади».

«ІНОДІ ВЛАДА ЗВЕРХУ НЕ РОЗУМІЄ, ЧИМ ЖИВУТЬ НА МІСЦЯХ»

За дослідженнями директора з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолія ТКАЧУКА, що розміщене на сайті decentralization.gov.ua, у сильних ОТГ рівень довіри до місцевої влади суттєво вищий, ніж до районної, обласної чи центральної. Він пояснює це тим, що довіра напрацьовується спільною роботою, коли є потреба у розв’язанні спільних проблем і є мотивація для цього. І визначає співробітництво доцільним інструментом розвитку територій. Враховуючи підтримку з боку держави, він може не тільки суттєво прискорити місцевий розвиток, а й упорядкувати планування територій, зняти напруженість у відносинах міст та сільських околиць.

Повністю поділяє цю думку і голова Іванівської ОТГ Михайло КУЛИК. Його громада була створена восени 2017 року. Бюджет селища з 13 мільйонів зріс майже до 50 мільйонів, що дало можливість громаді самотужки реалізувати потужні об’єкти. Такі, наприклад, як будівництво амбулаторії за власні кошти. Михайло Кулик каже, що всі важливі рішення ухвалюють громадою, через це люди відчувають свою співпричетність і відповідальність.

«У процесі об’єднання до нас приєдналася сільська рада з шістьма селами, в одному — не було жителів, його просто ще обласна рада не списала. В інших — кілька десятків жителів. Фактично ці села були на межі вимирання. До цього призвела попередня система влади. Тепер є можливість своїми ресурсами повернути їх до життя. Зробили дорогу, якої люди не бачили 20 років, одне болото було. 1 вересня відкрили новий спортивний комплекс з футбольним полем зі штучним покриттям, атлетичні тренажери, відпочинкова зона буде. Завдяки децентралізації село отримало нове життя — старт, емоцію, яку воно не отримувало понад пів століття. Люди дивляться на тебе з надією, радяться, розпитують: а що буде далі?

— І що кажете?

— Правду! Зрозумійте, голова ОТГ — це той самий житель громади. Він не ховається в кабінеті чи ходить з охороною. Всі ми сусіди — вітаємося, ходимо в магазин, спілкуємося через паркан. Люди обрали нас своїми лідерами, і ми маємо створити для них всі умови для сприятливого проживання. Коли приблизно півтора місяця тому було анонсовано, що органи місцевого самоврядування підпадають під закон люстрації, це дуже обурило людей. Кажуть: «У нас є голова, ми його обрали і довіряємо, не треба в нас тут керувати». Іноді влада зверху не розуміє, чим живуть на місцях. І якщо будуть вставляти палки в колеса таким реформам, як децентралізація, люди стануть на захист. Ми тільки стали на ноги, показали, що й у малих містах та селах можливе комфортне життя і присадити — так не буде. Реформа успішна, за нею сила, яка дає можливість розвивати громади. Рішення призупинити її, трансформувати, «перепрошити» (чи ще якесь заумне слово) — призведе до знищення українського села як такого».

«ПІД ЧАС ФОРМУВАННЯ НОВИХ РАЙОНІВ ЗВЕРТАЛИ УВАГУ НА ТЕРИТОРІЮ, НАСЕЛЕННЯ ТА ДОСТУПНІСТЬ»

Ще одним викликом для реформи обіцяє стати наступний етап — формування нового адміністративно-територіального устрою, який на початку серпня представив Мінрегіон. Відповідно до нього в Україні передбачається укрупнення районів: із 490 районів залишиться 102 (разом з окупованими територіями). Відповідно — значно зменшиться кількість РДА. Як пояснює керівник групи з питань геоінформаційного моніторингу реформи при Мінрегіоні Павло ОСТАПЕНКО, реформування районного рівня вимагає час і обставини, бо на сьогодні понад половину повноважень РДА згідно з реформою децентралізації перебирають на себе ОТГ. І досить незначна частина залишається питань, які і надалі вирішуються місцевими райдержадміністраціям.

«Можна навіть не говорити про «армію чиновників». Скільки витрат іде на їхнє утримання. Тут цифри вражаючі. В цілому, в нас виходить, що в Україні 133 тисячі податків йде на утримання одного працівника, — каже Павло Остапенко. — Під час формування нових районів звертали увагу на кілька показників — територію, населення та доступність. Територія має бути компактною, не витягнутою, географічно цілісною. Один із ключових параметрів — чисельність населення має становити не менше як 150 тисяч осіб. По порядку визначення центрів нових районів — насамперед, це мають бути міста — обласні центри і міста з населенням понад 50 тисяч. Також є поняття «зона обслуговування» або «зона впливу» цих міст — це 60 кілометрів автомобільними дорогами. Вона дає змогу окреслити зону впливу цих міст».

«ПРАВИЛА МАЄ ДИКТУВАТИ ЕКОНОМІКА, А НЕ ПОЛІТИКА»

За обґрунтованими розрахунками фахівців Мінрегіону, у Вінницькій області доцільним є створення трьох адміністративних центрів майбутніх районів у межах 60-кілометрової доступності: Вінницького, Могилів-Подільського та Ладижинського. На сьогодні в області налічується 27 районних центрів. Презентований проєкт нового адміністративно-територіального устрою Вінниччини та інших регіонів України є ще не остаточним. На засіданнях робочих груп можуть вноситися пропозиції щодо змін. Проєкт «Про засади адміністративно-територіального устрою», який встановлює загальні правила і процедури зміни адмінтерустрою в Україні, буде винесений на розгляд Верховної Ради вже цієї осені.

«Реформування районного рівня — це компетенція виключно уряду та Верховної Ради, отже, добровільного етапу, як у разі з об’єднанням громад, не буде. Водночас у кожній області створені відповідні робочі групи, ведуться консультації, а пропозиції надсилаються в Мінрегіон. Крім того, щоб створити нові спроможні райони, парламент змушений буде завершувати процес об’єднання громад в адміністративний спосіб. Про порядок дій зможемо говорити, коли отримаємо документ, але слід розуміти, що правила має диктувати економіка, а не політика, — уточнює радник з питань децентралізації Вінницького ЦРМС Євгеній ШАПОВАЛОВ. — Наразі очікується  укрупнення громад. Ми провели консультації з Асоціацією ОТГ у Мінрегіоні і представили свої пропозиції, тому що в Києві можуть не враховувати фактори, які ми знаємо на місцях (десь відсутнє дорожнє сполучення, десь недоцільно робити велику громаду, бо присутнє соціальне напруження і т. д.). Наша позиція — відстоювати інтереси об’єднаних територіальних громад, бо ті, хто об’єднався раніше, вже показують результат і його важливо не загубити. Водночас ми помічаємо, що в окремих районах є люди, які досі не розуміють, що добровільність закінчується. І в 2020 році їх вже ніхто не запитає, з ким вони хочуть жити. Як буде методично і економічно доцільно, так їх і об’єднають. І це ще один з ризиків наступного року. Отже, не слід забувати про політичний чинник. Нова Верховна Рада. Новий Кабінет Міністрів. Децентралізація безумовно продовжиться, питання — в якому форматі?».

Тим часом експрем’єрміністр України Володимир Гройсман у своєму останньому відеозверненні від 28 серпня наголосив, що докладатиме максимальних зусиль, щоб реформа не зупинилася, бо «зупинка сьогоднішніх перетворень, а особливо — децентралізації, відкине Україну на роки назад і заморозить наш спільний розвиток». У який саме спосіб Гройсман захищатиме своє дітище, він не уточнив, як і не сказав про те, чим конкретно займатиметься, коли залишить прем’єрське крісло.