«Ми цікаві світові!»

У день, коли на Волині перебував віцемаршалок Люблінського воєводства Республіки Польща Збігнєв Войцеховський, цей факт не минув уваги професора Ігоря Коцана, ректора Східноєвропейського національного університету. Він організував зустріч в університеті з віцемаршалком та Генеральним Консулом Республіки Польща в Луцьку Вєславом Мазуром. Гостей ознайомили зі структурою університету, науковими напрямами співпраці з польськими закладами вищої освіти, а з багатьма з них університет у Луцьку підтримує давні партнерські стосунки. Як зазначив Ігор Коцан, зустріч із польськими дипломатами і чиновниками потрібна була для подальшого розвитку двосторонніх відносин, зокрема в реалізації проєкту «Науковий парк СНУ імені Лесі Українки».14 років тому Ігор Коцан став ректором університету, який ще не був Східноєвропейським, не був національним, а був просто звичайним Волинським державним. І з самого початку своєї діяльності він зазначав, що міжнародна співпраця дуже важлива для такого вишу, бо Волинь і Луцьк — це пограниччя з Європою. Однозначно, що його перші програмні заяви як ректора багатьом здавалися прожектами. Дивовижно лунало, що в Луцьку мають навчатися студенти з різних країн світу. Що студентів-іноземців має бути не менш ніж десять відсотків від загальної кількості студентів, що це також дасть можливість вишу мати перспективи розвитку. Коцан уже завершує третю каденцію на посаді ректора. В університеті відкриті та діють центри з вивчення англійської, французької, німецької, арабської, норвезької, шведської та інших мов, тут часто бувають делегації з різних країн світу. Приїжджали і читали лекції посли різних держав в Україні, зокрема Швеції, Канади, Норвегії, Індії та багатьох інших.

— Але те, що днями в Луцьку на зустрічі з вами побували вже й китайці, таки інтригує, — кажу Ігорю Ярославовичу. — Та ще більша інтрига, що, виявляється, в нас уже й студенти з Китаю є. Що шукають китайці на Волині?

— На моє переконання, яке я виніс із поїздки до Китаю в складі української делегації, ця держава зробила велику ставку на Україну. Вже давно в українських університетах відкривають центри Конфуція, які сприяють також і тому, щоб більше китайських студентів навчалися в Україні, а українські, щоб їхали вчитися до Китаю. Причому є навіть безоплатні програми для навчання українців у Китаї, вони отримують і певну стипендію. В перспективі Китай готовий на потужні проєкти зокрема й з освітніми закладами України. Ми це чули, побувавши в університетах у Пекіні, Шанхаї та інших великих містах.

Це потужні навчальні центри, які мають щонайменше по 50 гектарів землі, на якій будуються і міні-заводи, і готелі та інша інфраструктура, є потужні найсучасніші наукові лабораторії. Я запитував, а чим ми їм цікаві? Адже в нас немає такого обладнання, таких лабораторій. Мені дали відповідь, що їх цікавить український інтелект, який досить високий. А як потрапили до нас у Луцьк студенти з Китаю? В них існує рейтинг 50 найкращих університетів України, в яких доцільно б навчатися китайським студентам. Східноєвропейський університет імені Лесі Українки є в цьому переліку. З делегацією навчального закладу, яка в нас побувала, ми обговорили подальшу співпрацю, зокрема обмін аспірантами, магістрами, викладачами.

— Ви вели мову про навчання іноземних студентів у Луцьку, починаючи зі своєї першої програмної промови в ранзі ректора. Навіщо нам потрібні іноземні студенти?

— Ми маємо в партнерах кілька десятків університетів у Польщі, країнах Балтії, Німеччині, інших країнах світу. Це не лише вимога часу, бо світ став глобалізованим. Ми також цікаві цьому світові. Східноєвропейський університет стабільно входить у різноманітні рейтинги найкращих в Україні. Коли я розпочинав ректором, то висловив свою мрію, щоб у Луцьку була своєрідна «українська Сорбонна». Адже всі великі університети розташовані часто в невеликих містах. Ми маємо спільні наукові розробки як із поляками, так і з литовцями, ми налагоджуємо контакти й у США, а тепер ось і в Китаї. Міжнародні контакти, співпраця — це вимога сьогоднішнього дня, якщо ми прагнемо бути лідерами в наданні освітніх послуг. А ми хочемо, і ми ними стаємо.

Для університетів світу існує кілька пунктів їхньої престижності: крім наукових досягнень, наявності відомих учених, тобто наукових кадрів, це ще й кількість іноземних студентів, які тут навчаються. В сусідній Польщі виші, в яких менше десяти відсотків іноземних студентів, уже втрачають свої ліцензії. До цього прийдемо й в Україні. А тому одним із пріоритетів нашого університету є створення таких умов для навчання, наукової діяльності, врешті — побуту, аби студенти з інших країн їхали здобувати освіту до Луцька.

— Цього літа ваш (наш) університет заявив про те, що готуватиме лікарів. Спроба запровадити медичний факультет уже була в Луцьку багато років тому, але виявилася малопідготованою справою. Що тепер?

— Є наразі багато думок як за підготовку в нас фахівців з медицини, так і проти. Але, на мою думку, не дарма класичні університети колись мали в своєму складі й медичні факультети. В нас же є серйозна медична практична база на Волині, яку для інтернатури використовують багато медичних університетів. То чому нам не додати до практики необхідну теоретичну підготовку і видавати дипломи? Ми давно розпочали підготовку до створення медичного факультету. Готуємо фахівців із фармації, фізичної терапії, з технології медичної діагностики. Університет нещодавно отримав ліцензію на підготовку на біологічному факультеті магістрів за спеціальністю «Медицина», студентів почнемо набирати з 2020 року. І вже бачимо величезний інтерес до цієї справи. Обов’язково будуть на цьому факультеті й студенти — громадяни інших держав.

14 серпня в Ігоря Ярославовича КОЦАНА — день народження. Редакція газети «День» вітає свого багаторічного ділового партнера з цим особистим святом. «День» і університет, ректором у якому є професор Ігор Коцан, поєднує співпраця обопільно корисна. Луцьк — особливе місто для «Дня», бо саме в цьому університеті відбулися найперші презентації книг із бібліотеки «Дня», головний редактор Лариса Івшина є багаторічним членом Наглядової ради вишу, виступає тут із майстер-класами і відкритими лекціями. Бажаємо Ігорю Ярославовичу здійснення його мрій про «українську Сорбонну в Луцьку», сил і натхнення для подальшої роботи.