МЕНЮ

Мільярд – мимо науки

Олена БЕРЕЖНЮК
15 травня, 2020 - 11:25
Чому Фонд Президента, який мав підтримувати молодих дослідників, другий рік поспіль не може розпочати роботу і чи потрібна ця структура взагалі?

Під час нещодавнього секвестру бюджету практично за кожну статтю видатків, яку намагалися урізати, точилися жорсткі суперечки. Жодне відомство не хотіло поступатися своїми запланованими витратами у фонд боротьби з коронавірусом, а громадськість обурювалася зі скорочення видатків на науку, освіту і культуру. Втім, були й статті, скорочення яких минуло практично непоміченим, хоч і було досить значним. Про одну із таких структур, яка повністю втратила фінансування, мова піде далі.

Фонд Президента України з підтримки освіти, науки і спорту цьогоріч втратив 500 мільйонів гривень через коронавірус. Це — все заплановане фінансування, тому після секвестру він не зможе надати жодного гранту на цей рік. Що цікаво, фонд існує вже два роки, щоразу отримує солідну бюджетну підтримку, але так і не профінансував бодай одного освітнього, наукового чи спортивного проєкту. Згадують про нього лише під час чергового перерозподілу коштів. Чому фонд існує лише на папері, яка його роль і чи потрібна взагалі така структура?

ПІАР, ЩО НЕ ВДАВСЯ

Про Фонд Президента, призначення якого — займатися підтримкою освіти і науки, заговорили після оприлюднення Бюджету-2019. За не надто щедрого фінансування інших освітніх і наукових статей раптом виявилося, що на окремий фонд під егідою тодішнього президента Петра Порошенка знайшовся аж мільярд гривень! Така небачена «щедрість» викликала багато запитань. Адже структуру, яка тоді мала назву Фонд Президента України з підтримки освітніх і наукових програм для молоді, створили 6 листопада 2018-го, буквально за кілька тижнів до затвердження бюджету на наступний 2019 рік. Та й з оголошеної інформації було не зовсім зрозуміло, як цей фонд має працювати.

«Із самого початку це була передвиборча акція, — розповідає голова наукового комітету Нацради з питань розвитку науки та технологій, професор Олексій КОЛЕЖУК. — Оскільки фонд створювали похапцем, то у відповідному указі не продумали взагалі, що означає «Фонд Президента». Можуть, бути якісь відзнаки імені Президента, але роль самого Президента в такому разі зводиться до патронату, вручення нагород особисто. Тут же ситуація була дещо незрозуміла. Усі віжки управління знаходяться якимось чином у Президента, але гроші використовувалися бюджетні, і поклали їх у «кошик» МОН. Ця конструкція з самого початку була дещо неоковирною і загальмувалася саме через це».

Судячи з указу президента Порошенка, фонд мав надавати підтримку молоді у продовженні навчання за програмами магістрів, докторів філософії та докторів наук в українських і закордонних вишах. Також мали фінансувати стажування, участь у семінарах та конференціях за кордоном і залучати наукових діячів із інших держав до роботи в українських наукових установах. Детальніша інформація про роботу фонду мала міститися у відповідному положенні. Проєкт положення про Фонд Президента, згідно з указом, мали розробити до 1 грудня. За словами Олексія Колежука, такий проєкт справді був, і Нацрада з питань науки з ним ознайомилася. Однак ці положення не були виписані належним чином, через що фонд у деяких частинах дублював Національний фонд досліджень. Як наслідок, документ так і не ухвалили.

«Далі все втратило сенс, бо навіть якщо є сприяння Президента, то не можна за два місяці запустити фонд, провести конкурс і роздати гроші. Гадаю, після того як в Адміністрації Президента це зрозуміли, інтерес до цієї ідеї зник», — пояснює пан Колежук.

ВТРАЧЕНИЙ МІЛЬЯРД

Паперовий фонд із нібито мільярдом гривень у такому вигляді дістався у спадок новому Президентові Володимиру Зеленському. Щоправда, перш ніж проводити конкурси й ділити кошти між молодими науковцями, новий гарант вирішив у першу чергу перейменувати цю структуру. Так було створено Фонд Президента України з підтримки освіти, науки і спорту. До його функцій було додано ще дві: заохочення молоді за досягнення в освітній, науковій, спортивній діяльності та реалізація проєктів у сферах освіти, науки і спорту. Але на роботу фонду це не вплинуло ніяк.

Указ про перейменування з’явився наприкінці вересня 2019-го. Уже тоді було зрозуміло, що розподілити кошти не вистачить часу. Тому в указі одразу прописали: невикористаний мільярд зберегти на рахунках спеціального фонду державного бюджету і дозволити його використання протягом наступного бюджетного року. Але згодом виявилося, що бюджетне законодавство цього не передбачає, тому гроші доведеться «списати». Як повідомила нам очільниця напрямку освіти і науки в Офісі Президента Аліса ЛЯЛІНА, спочатку Верховна Рада України внесла зміни до бюджету, скоротивши його фінансування на 800 млн грн. Згодом, у грудні, повторно внесли зміни до держбюджету і перерозподілили залишені 200 млн грн із Фонду Президента України на добудову лікарні «Охматдит».

«Це була та критично важлива сума, яка дала змогу прискорити добудову головної дитячої лікарні країни», — запевняє пані Аліса.

Так Фонд Президента залишився взагалі без грошей і цьогоріч. Та чи зможе він запрацювати наступного року — теж під питанням.

ЗМІНИТИ ПРАВИЛА ГРИ

Як повідомила Аліса Ляліна, в Офісі Президента працюють над тим, щоб створити необхідні умови для запуску фонду.

«Офіс Президента здійснює роботу з напрацювання тих механізмів, які дадуть можливість забезпечити принципи прозорості, простоти подання заявок, оперативності, регіональної рівності. До такої роботи активно долучені фахівці Міністерства освіти і науки України, Міністерства культури, молоді та спорту України, комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій. Дуже важливо, що у процесі напрацювання механізмів діяльності Фонду беруть активну участь представники освітньої й наукової спільноти, експерти у сфері спорту, а також громадські активісти. Головною метою Фонду є забезпечення сталого розвитку сфер освіти, науки і спорту, а також стимулювання новаторських рішень за рахунок державної підтримки ініціатив професійного середовища», — підсумовує Ляліна.

Олексій Колежук також був присутній на зустрічах з Офісом Президента. Він розповідає, що насправді фонд зіткнувся з низкою нерозв’язних проблем, які просто не дадуть йому працювати в тому вигляді, який нині є:

«Лежить ось така «іграшка»-фонд. У нової команди був шанс повністю змінити правила гри, зробити з «іграшки» щось інше, але вони цього не зробили. Ця «іграшку» просто взяли в тому ж неоковирному вигляді, в якому отримали у спадок. Тому ті, хто взяв її в руки, зіткнулися з тими ж проблемами. Наприклад, якщо управління фондом залишається під Офісом Президента, то яка це буде юридична особа? Офіс Президента не має повноважень створювати юридичні особи. Далі: хто буде проводити експертизу для грантів? В Офісі поки вирішили, що наукову експертизу для наукових проєктів варто віддати на аутсорсинг Національному фонду досліджень. Але, серед іншого, до компетенції фонду тепер ще й вписаний спорт. Це вже інший профіль — хто буде ним займатися? Щоб уникнути цих проблем, потрібно фонд ліквідувати і створити зовсім іншу структуру, чітко визначивши, що вона повинна робити».

На думку пана Олексія, необхідно належним чином виписати нормативну базу, до того ж, визначитися з приналежністю фонду. Адже багато в чому працювати йому заважає саме протекторат Президента:

«Я передав би це колегіальному органу — можна було б зробити кооперацію в управлінні з представниками відповідних закордонних фондів. Можна зробити окрему наглядову раду, а слово «Президент» у назві фонду було б фішкою для вручення нагород. Адже насправді робота такого фонду суперечить типовим завданням Офісу Президента», — підсумовує науковець.

ЧИ ПОТРІБЕН ФОНД ПРЕЗИДЕНТА?

Питанню грантового фінансування наукових проєктів нині в Україні приділяють мало уваги — і дарма. У розвинутих країнах існують два види фінансування науки: базове та конкурсне. Базове фінансування покриває зарплату науковців і допоміжного персоналу, підтримання інфраструктури наукових установ (комунальні платежі, поточний ремонт та амортизацію обладнання) та основні потреби у реактивах і витратних матеріалах, пояснює доктор фізико-математичних наук за спеціальністю «біофізика», провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України Семен ЄСИЛЕВСЬКИЙ: «Для виконання конкретного дослідження часто потрібні набагато більші кошти: специфічне дороге обладнання і реактиви, виконавці на тимчасових контрактах, вартісні закордонні відрядження та експедиції. Для цього існують грантові фонди — як державні, так і приватні. Їхнє завдання — надавати кошти для цільового виконання конкретної наукової роботи».

Грантові фонди — досить поширені у країнах з високим рівнем розвитку науки. Зокрема, Олексій Колежук наводить досвід Німеччини, де є одразу кілька державних та приватних фондів, які мають різні напрямки: «Залежно від того, чи це фундаментальна наука, чи ти хочеш мати гроші на роботу аспіранта чи асистента, чи прагнеш купити дешеве або вартісне обладнання — залежно від того, чи твій науковий проєкт більше прикладний чи індустріальний, — для всього цього є різні фонди й інституції, які це супроводжують».

В Україні до цього моменту переважна частина джерел, із яких можна було брати кошти на наукову роботу, були відомчими. До прикладу: свої грантові конкурси мали Міністерство освіти і науки, а також Національна академія наук України. Крім них, був ще Державний фонд фундаментальних досліджень, на місці якого нині створили Національний фонд досліджень. До слова, днями він уже оголосив конкурс на гранти. І зараз це єдина незалежна структура, від якої науковці зможуть отримати фінансування своїх проєктів. Але чи потрібно нам більше? Тут думки наших експертів розділилися.

«У цьому сенсі нам не завадило б мати профільні фонди різного спрямування, — висуває ідею Олексій Колежук. — Фонд, який працює для молоді, — це чудова річ. Цю специфіку взагалі можна було б забрати від Національного фонду досліджень, а всі гранти, пов’язані зі стажуваннями, поїздками на конференції, проєктами, які пов’язані з залученням учнівської молоді до науки, можна було б зібрати під дах окремого фонду з окремим профілем експертизи, і це було б розумно. Так само був би доцільним фонд з інноваційних розробок. Коли йдеться не про фундаментальну науку, а про розробки, які закінчуються створенням чогось схожого на продукт».

Натомість Семен Єсилевський запевняє, що в Україні немає стільки науковців, які могли б скористатися таким грантовим фінансуванням, тому створювати окремий фонд для кожної невеликої групи вчених — занадто складно й витратно.

«У нас всього приблизно 20 тисяч активних науковців (не плутати з носіями формальних наукових ступенів), а тих, хто працює на світовому рівні, — із них добре, якщо треть. Це мізерна кількість, найменша серед країн Європи. Національного фонду досліджень для такої кількості цілком досить. Слід розуміти, що фонд — це досить велика бюрократія. У ньому є голова, правління, наглядова рада, адміністративний апарат, бухгалтерія, діловодство, купа складних нормативних документів та процедур. Усе це коштує грошей. Навіщо це дублювати? Крім того, з огляду на дуже невелику кількість хороших вчених — де набрати експертів для оцінювання проєктів одночасно на кілька різних фондів, та ще й так, щоб не було жодного конфлікту інтересів?» — говорить Семен Єсилевський.

Отже, можна припустити, що нагальної потреби у Фонді Президента немає, але його робота все ж принесла б молоді у науці та спорті певну користь. Втім, поки цей фонд існує на рівні задокументованої ідеї — робити висновки про його можливу роль досить складно. Зважаючи на непросту економічну ситуацію в країні, чи зможе ця структура розраховувати на бюджетні кошти наступного року — поки викликає питання. Тому грантове фінансування молоді Президентом може залишитися в історії лише на рівні скандальних публікацій про переділ бюджетних мільйонів.