Корпус надії

Раніше ніколи не була на території Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит». Бачити — бачила. З-за високої будівлі Міністерства інфраструктури, якщо подивитися на неї з боку проспекту Перемоги, давно височіє доволі симпатична стіна недобудованого корпусу лікарні: з мозаїками різних кольорів, схожа на шахову дошку.

Перші враження, коли опиняєшся на території «Охматдиту», — тривога та знервованість. У пам’яті виринають історії про сотні дітей, яким потрібна допомога для дорогого лікування, розповіді волонтерів про збір коштів на ліки, розмови про жахливі умови у деяких палатах, де замість стерильності — пліснява. Тут щосили борються за життя.

П’ЯТИРІЧНИЙ КРОС

Біля нового корпусу, котрий поділений на декілька блоків, чекаю на директора держпідприємства «Укрмедпроектбуд» Богдана Боруховського. На зустріч він приходить разом із головним лікарем «Охматдиту» Іриною Садов’як. Ви, певно, чули, що частина нового корпусу введена в експлуатацію, його інспекцію вже провели прем’єр-міністр Володимир Гройсман і в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. Кілька тижнів тому запрацювали п’ять відділень, де вже діагностують хворих діток. Насправді це чудова новина, на яку Україна чекала понад п’ять років.

Саме стільки часу пішло на будівництво корпусу. Поставити крапку в будівельній історії постійно заважали якісь дрібниці. То тендери проводили по кілька разів, що гальмувало вчасну закупівлю матеріалів та обладнання, то коштів бракувало, то зацікавлені сторони намагалися зупинити процес будівництва через Антимонопольний комітет.

Богдан Боруховський зізнається, що про проблеми та негаразди він може розповідати годинами. Але сьогодні — привід для позитивних новин. Адже обладнання, з яким зараз працюють лікарі нових відділень, найкраще, мегапотужне та унікальне.

«МИ СПОКІЙНІ ЗА НАШИХ ПАЦІЄНТІВ»

Ще на вході до блоку «Д» з вивіски можна дізнатися, що тут працює комп’ютерний томограф, обладнання для УЗД, лінійний прискорювач і магнітно-резонансний томограф. Усміхнена Ірина Садов’як розповіла, як налагоджують роботу нових відділень з цією диво-апаратурою: «Зараз працюють декілька діагностичних відділень, УЗД-кабінет. З моменту відкриття тут прийняли понад 150 діток, а це понад 400 обстежень і досліджень. Це дуже хороший апарат, якого не вистачало лікарні. Крім того, працює МРТ-кабінет. От стоїть поряд споруда, це кардіоцентр, у них є МРТ, і всі думали, що це наш апарат. Хоча вони нам доволі часто допомагали, але у такій багатопрофільній лікарні, як наша, МРТ не було. Тепер маємо найсучасніший, розрахований на діток різної вікової категорії апарат, ми можемо обстежувати навіть новонароджених. Такого обладнання в інших дитячих лікарнях немає».

«Щодо персоналу, то набирали працівників у нові відділення заново. Раніше ж не було відділення променевої діагностики та лікування. Прийшли люди, які мають великий досвід роботи. Ми абсолютно спокійні за наших пацієнтів, — пані Ірина описує перші досягнення дорогою до центрального входу в новий корпус. — Зараз на перехідному етапі — центр служби крові, він укомплектований усім необхідним. Запрацює найближчим часом. Також тут працюватиме лабораторія крові, одна з найкращих в Україні, завдяки обладнанню та персоналу ми точно впевнені, що донорська кров якісна. Ми проводимо велику кількість обстежень на віруси та мікроорганізми, щоб забезпечити якісною кров’ю наших пацієнтів. За рік заготовляємо близько дев’яти тисяч літрів різних компонентів крові, майже шість тисяч донорів проходять через нашу лікарню. Але завдяки новій лабораторії ці показники зростуть».

ІНФОРМАЦІЙНИЙ «ЗВІР»

Після теорії, як завжди, — практика. Тож оглядаємо всі описані «родзинки». Сучасна рецепція, поруч пункт пожежної диспетчерської, а далі — серверна кімната. «Якщо говорити про серверну, то у радіусі трьох тисяч кілометрів такої серверної у лікарнях немає. Це мегапотужна платформа для запровадження інформатизації усієї лікарні. Навіть візуально зрозуміло, що це мегапотужна платформа, на яку можна нанизувати різні програмні продукти, яка буде автоматизувати всю роботу, — під гул обладнання розповідає Богдан Боруховський. — Ось архіватор, якого вистачить на десять років мінімум. Окремий блок — для лінійного прискорювача, він «законтачений» із виробником у Англії, вони в режимі онлайн стежать за апаратом. Якщо раптом щось стається, вони нам повідомляють, що щось не так».

Ідучи до ліфтів, пан Богдан звертає нашу увагу на логістику в лікарні: «Лікарня вирішила заходити через блок «Д», а усього є сім блоків і п’ять входів. Логістика досить цікава, людина на рецепції отримує карточку і одразу бачить, куди і на який поверх треба йти. Логістика відрізняється від стандартних лікарень, тут доволі зручно орієнтуватися».

Це дійсно так. Яскраві вказівники підкажуть відвідувачам, куди йти. Бо на перший погляд все здається однаковим, коридори — як лабіринти, а серед одноманітних сірих стін просто заблукати. Лише деінде стіни прикрашають світлини із зображеннями тварин або малюнки з казковими персонажами. Це долучаються до оздоблення «Охматдиту» волонтери, адже окремої статті витрат на декорування не передбачається.

ЄДИНА В ЄВРОПІ ЛАБОРАТОРІЯ

Наступним оглядаємо відділення променевої терапії. Його завідувачка Людмила Вінцевич прийшла сюди з іншої провідної лікарні країни — онкологічної. Наразі відточує з колегами уміння рятувати діток на абсолютно іншому обладнанні, ніж те, на якому працювала раніше.

«У квітні до нас приїздили британські спеціалісти, котрі навчали лікарів і спільно готувалися до процедури з маленьким пацієнтом, — додає пані Людмила. — Наразі відпрацьовуємо на фантомах усі методики, вчимося сканувати і лікувати. Можемо лікувати як пухлинні, так і непухлинні захворювання. Та намагаємося максимально зберегти здорові клітини. Для нас важлива якість життя наших пацієнтів».

Далі одягаємо бахіли та йдемо туди, де невдовзі пануватиме ідеальна стерильність. Ось тільки налаштують останнє обладнання — і на повну запрацює лабораторія. Ганна Бондаренко, завідувачка відділення лабораторного обстеження та контролю якості крові, показала єдину в Європі автоматичну систему для визначення груп крові, резус-приналежності, антитіл тощо.

«Одночасно можна завантажити 50 первинних пробірок, і через 15 хвилин апарат видає результат, — розповідає пані Ганна. — Можна задавати близько 200 різних тестів. У приміщенні ще немає клімат-контролю. Як тільки його увімкнуть, будемо налаштовувати пристрій. Усі прилади виділяють тепло, то у нас буде спека, а потрібно дотримуватися температури +22 градуси, щоб реагенти не псувалися. Поки лабораторія працює в іншому корпусі. Згодом ми відокремимося і будемо працювати тільки для донорів, а стара лабораторія проводитиме дослідження для клініки, так вони зможуть розширити спектр своєї роботи».

Загалом готовність до роботи у відкритих відділеннях — максимальна. Перші спроби працювати були у сучасних операційних для забору донорської крові. Медики показали нам святеє святих лабораторії, умовно назвавши апарат центрифугою, яка розділяє цільну кров одразу на три компоненти: лейкоцити, плазму та тромбоцити.

«НАША МЕТА — ЗДАТИ ВСЕ ЗА ПІВТОРА РОКУ»

Наостанок зазираємо до кабінету, де проводяться ультразвукові дослідження. Тут в очікуванні обстеження — мама з татом і маленькою донею, просять не затримувати довгими розмовами лікаря, бо дівчинка вже зморилася та хоче їсти. Тому лікар коротко каже, що кабінет працює тижнів зо три, до нового апарату звикла, продовжує засвоювати його нові функції. І у такому шаленому ритмі тут працюють, мабуть, усі. Головний лікар Ірина Садов’як не змогла бути з нами на всій екскурсії, поспішала на чергову нараду. Богдан Боруховський ще з телефонних розмов видався виснаженим і заклопотаним. Вони радіють першим результатам і водночас шукають нові ресурси до запуску в роботу усього корпусу. Обіцяють зробити це до кінця 2019 року. 

«Загальна площа об’єкту 67 тисяч квадратних метрів, а відкрито 23,5 тисячі квадратних метрів. За площею це третина, але дуже велика кількість площ технічного призначення, які для процесу лікування не відіграють ролі. Це підземний паркінг на понад дві тисячі квадратних метрів, транспортний хол на всю висоту, ліфтова та сходова групи, плюс два технічні поверхи, де знаходяться лікувальні гази, газова котельня, вентиляційне обладнання тощо, — перераховує Богдан Боруховський. — План такий: ми почали активне будівництво наприкінці 2016 року, за рік збудували корпус і ввели його в експлуатацію, протягом трьох місяців займалися запуском обладнання. Наша мета — до кінця наступного року завершити роботи на 100%. Відповідно, процес будівництва другого пускового комплексу підписаний три тижні тому, був проведений тендер, генпідрядник залишається той самий, договір з ним укладено, на цей рік є фінансування на 930 мільйонів гривень».

«ПРОЕКТ МОГО ЖИТТЯ»

Наступного року планується отримати з бюджету 1 мільярд 100 мільйонів гривень для закупівлі решти необхідного обладнання та завершення будівельних робіт. Чи вдасться довести проект до фіналу без збою? Богдан Боруховський переконаний — усе іде за планом.

«Є колосальна підтримка від Володимира Гройсмана та Уляни Супрун. Вони побачили, що ми виконуємо обіцянки, відповідно, збільшили фінансування в цьому році. Усі задоволені, бо бачать результат, — говорить пан Богдан. — Такого соціально значимого та складного за інженерією проекту в мене не було. Однозначно — це проект мого життя. Україна у найближчі десять років нічого подібного не збудує. Наприклад, якщо у торговельному центрі близько 12 інженерних мереж, то тут їх близько 40. На вірі тільки й трималися — через той негатив, що був довкола цього проекту останні п’ять років. Ми гордимося, що придбали надпотужний апарат МРТ за ціну, нижчу, ніж на комерційному ринку, а саме — за 37 мільйонів гривень. І все наше обладнання — унікальне».

За відчиненими вікнами нового корпусу іноді помітно, як метушаться будівельники. Роботи ще багато, бо за вікнами ховаються зовсім порожні стіни. Вони, як чистий аркуш, котрий слід наповнити життям. Звісно, воно вирує довкола. На невеличких клумбах між корпусами квітнуть півники. Біля них порпається техпрацівниця, комусь обіцяє владнати усі справи, поправляючи голівки квітів і проганяючи від квітника надокучливого собаку. Богдан Боруховський запрошує нас прийти сюди через рік. Запрошення приймаємо. Територію лікарні я залишаю з відчуттям надії.