Кому потрібний скандал в "Юнексбанку"?

Скандал навколо "Юнексбанку" прикував до себе увагу громадськості. Представники обох задіяних у події сторін хворобливо реагують на публікації, котрі з'явилися друком.

Прагнучи до всебічного висвітлення подій, які відбуваються, редакція публікує заяву помічника Олександра Садикова (екс-голови СА "Юнексбанку") - Ігоря Сала. Цей матеріал є авторським, друкується без скорочень. Редакція публікує цю заяву як обговорення, не поділяючи ні думок автора, ні думок його опонентів, і запрошує опонентів О. Садикова сказати своє слово на сторінках нашої газети.

 

Більше ніж за три роки свого існування "Юнексбанк" не відчував до себе такої пильної уваги, як за останні два місяці. Про скандал, який спалахнув серед акціонерів, говорили фінансисти, політики, журналісти. Протягом буквально кількох днів минулого тижня газети залпом ударили по темі: скандал в "Юнексбанку", -причому спрямування, тональність та імена цитованих переконливо свідчать про те, що в публікаціях викладено вплив лише однієї із сторін.

Виглядає воно так. За останній рік голова ради банку О. Садиков та його "права рука" - голова правління Борис Кушнірук (термінологія однієї з газет), керуючи банком, довели його до ручки. Зокрема, саме ним за межі банку було виведено кругленьку суму - $3,5 млн. - в один із прибалтійських банків на рахунок фірми, розміщеної в офшорній зоні. У розкраданні $3,5 млн. звинувачується голова правління банку "ЮНЕКС". Хто стоїть за головою правління банку "ЮНЕКС"? Заголовки матеріалів доволі красномовні, аби не засумнівалися в жадібності, підступності зазначеного голови і в темних намірах того, хто за ним стоїть.

Проте засумніватися все-таки слід. Прес-конференція, що її дав О. Садиков та його найближчі партнери в бізнесі після виходу цих публікацій, свідчить про те, що картина не така вже однозначна. Зокрема, $3,5 млн. аж ніяк не потрапили на чиїсь приватні рахунки у швейцарських чи інших банках, а були витрачені на закупівлю нафти за великим контрактом для Миколаївської області, де "Юнексбанк" має одну зі своїх філій.

Схема операції була такою: "Юнексбанк" укладає договір розміщення $3,5 млн. на депозитному обслуговуванні в естонському банку "Ера" під 0%, але далі банк поступається депозитом одній із фірм уже під 25% річних. Іще після кількох проміжних етапів закуповується нафта, яка надходить на Одеський нафтопереробний завод і перебуває там у заставі банку. За наявними відомостями, всі документи, які підтверджують, що гроші було витрачено саме таким чином, а отже, їх не було банально вкрадено, передані до прокуратури Подільського району столиці, яка порушила кримінальну справу і дала санкцію на арешт Б. Кушнірука. Але документи нікого особливо не зацікавили і з ними ніхто навіть, по суті, не ознайомився. Якщо це так, то розтиражована деякими газетами версія про лиходія банкіра, його натхненника О. Садикова та "рятівника" Якова Рагозіна (про нього трохи пізніше) не витримує критики.

Як стверджує один із відповідальних співробітників банку, який захотів залишитися невідомим, це була одна із звичайних операцій банку. Гроші пішли в "Еру", невдовзі на Одеський НПЗ надійшла нафта - тобто було дотримано всіх умов угоди. Існує цілковита впевненість у тому, що гроші вчасно повернулися б у "Юнексбанк", якби не почалися відомі всім події. Після того, як Я. Рагозіна за збитки, що мали місце за час його керівництва, було знято с поста ПС банку, О. Садиков та його партнери стали фактичними власниками контрольного пакету акцій, а О. Садиков за рішенням ради банку став його головою. За час свого керівництва банком Я. Рагозін енергійно втілював у життя чимало збиткових проектів. Найяскравішим із них стала програма відродження однієї із птахофабрик, на реалізацію якої Я. Рагозін успішно "видав" близько $3 млн., котрі не повернуто у банк і досі.

Але повернімося до початку конфлікту. 28 березня травня??? на зборах акціонерів "Юнексбанку" керівники підприємств, у яких зберігалися акції, фактичним власником котрих був О. Садиков, після детальної обробки Я. Рагозіним дружно проголосували за те, щоб відкликати доручення на право управління радою банку і надати це право Я. Рагозіну.

Після цього??? почалася низка арбітражних судів. 24 квітня??? було заарештовано Б. Кушнірука. "Юнексбанк" опинився в центрі грандіозного скандалу.

Про те, що відповідь на питання: "Чи справді було викрадено $3,5 млн.?" - мало цікавить слідство, як стверджує адвокат Б. Кушнірука Володимир Сафронов, переконливо свідчить той факт, що за місяць утримування Б. Кушнірука під вартою слідчий Подільської прокуратури п. Цимбал, по суті, так і не розпочав слідчі дії, жодного разу детально не допитав заарештованого.

Навіщо ж був потрібний такий суворий запобіжний захід для цілком законослухняного Бориса Кушнірука, котрий раніше не був засуджений і не стояв на обліку в Інтерполі? "Щоб ізолювати його від участі у підготовці зборів акціонерів 28 травня???", - такий висновок напрошується сам собою.

Справа Кушнірука виглядає "відверто замовною". "Вона стала можливою" завдяки зв'язкам опонентів О. Садикова у прокуратурі Подільського району столиці. Однак після того, як стало очевидним, що справа розвалюється і в цілому події почали набувати для керівництва концерну "ЮНЕКС" несприятливого розвитку (зокрема, Нацбанк визнав недійсним рішення зборів 28 березня???, звільнив з посади призначену ним виконуючу обов'язки голови правління банку Т. Аліфанову і призначив іншого тимчасового адміністратора банку), у пресу було запущено найнеймовірніші версії: про нібито захоплення людьми О. Садикова як заручників миколаївських акціонерів банку, про приїзд в Україну "солнцевських братків" начебто для вибивання $350 тис. готівкою, взятих Садиковим в "ОНЕКСІМБАНКу".

Ну, а що ж із самим "Юнексбанком"? Як усе ж таки працював банк під керівництвом О. Садикова і під безпосереднім управлінням Б. Кушнірука протягом останнього року? Активи банку станом на січень 1997 року збільшилися порівняно з 1 січня 1996 року в 4,1 разу, кредитний портфель - у 3,4 разу.

Займаючи 1996 року за багатьма найважливішими показниками місце в 5 - 6-му десятку банків України, до весни 1997 року "Юнексбанк" за деякими із цих показників уже входив до першого десятка. Одним із перших в Україні банк створив управління консолідованих рахунків і перейшов на роботу за єдиним коррахунком з НБУ. Прагнучи максимальної відкритості та прозорості, "Юнексбанк" став першим в Україні, який щомісяця публікував свій баланс у пресі. Тож твердження Я. Рагозіна про стрімке погіршення справ у банку виглядає більше ніж надуманим. 31-річний Кушнірук міцно завоював репутацію одного з найперспективніших українських банкірів. Через те неминуче постає питання: чи варто було ретельно вибудовувати свою кар'єру, щоб, зрештою, так грубо спробувати вкрасти $3,5 млн.?

Серед підприємств, котрі входять до складу концерну "ЮНЕКС", деякими газетами було названо АТ "Укртатнафту". На прес-конференції в Києві наприкінці минулого тижня, однак, було зачитано заяву голови правління "Укртатнафти" Володимира Матицина про те, що підприємство ніколи жодних ділових стосунків не мало із цим концерном". Володимир Матицин вважає, що "жодних позитивних результатів" керівництво радою банку Я. Рагозіним не принесло, і, якщо "в кінцевому підсумку, біля керівництва банку залишиться команда Я. Рагозіна, "Укртатнафта" скоріше за все прийме рішення про виведення своїх підприємств із клієнтури банку та про вихід зі складу засновників".

Можна передбачити, скільки великих підприємств ухвалять таке ж рішення у випадку продовження скандалу навколо банку.

Банківські війни ніколи не обходилися дешево...