Iван ПАВЛIШ: «Маємо величезний кредит довіри»

Координатор «Тарілки» — про перший досвід культури створення і розвитку продовольчих банків в Україні

«День» уже розповідав про створення у Львові 2019 року громадської ініціативи «Тарілка», скерованої на формування банку їжі (див. публікацію «Коли їжа — не просто їжа» у «Дні» №184 від 9 жовтня 2019 року). Йдеться про продукти з граничним терміном використання, які віддають фінансово малоспроможним людям.
  Автор ідеї «Тарілки» — Ростислав Косюра. Згодом його повноваження перебрав Іван Павліш, котрий розповів «Дню», як розвивається проєкт, також — про дві його складові, а ще — про донорів, споживачів і волонтерів. Але найперше, про що згадав координатор проєкту, — потужна команда.

«ЗАРАЗ ПРАЦЮЄМО ЯК ПРОМІЖНА ЛАНКА»

— У нас всередині організації є дев’ять окремих команд, які працюють кожна у своїй галузі і вирішують усі виклики, з якими стикається «Тарілка», — говорить Іван Павліш. —  Маємо величезну базу волонтерів. Маємо приміщення, в якому вже завершуємо ремонт. Маємо величезний кредит довіри. Якщо на початках мусили ходити, просити, стукати в усі двері, щоби нам повірили, то тепер дедалі частіше трапляються випадки, коли маленький бізнес, ФОПи, приватні підприємці, виробники, фермери... самі  звертаються до нас, щоби передати їжу до нашого продовольчого банку. Тобто ми створили величезний кредит довіри до нашого проєкту і тому дуже радіємо.

— Тобто можна сказати, що вже працюєте на повну силу?

— Повноцінно зможемо працювати тоді, коли відкриємо наше приміщення — власний продовольчий банк і прийматимемо своїх клієнтів, безпосередньо допомагатимемо людям. Станом на зараз, вже впродовж року, працюємо як проміжна ланка — між тими, хто передає їжу, і тими організаціями, які мають на утриманні малозахищених і малозабезпечених. 

— Чи багато зголосилося до співпраці доброчинників і хто вони?

— Ми їх називаємо донорами. Це, зокрема, мережі «Ашан», «Близенько», «Рукавичка», компанії «Нестле», «Ярич» (виробники печива), «Галіція» (виробник соків), «Зерновита». Передає нам хліб і пекарня «Культ хліба». Також отримуємо продукти, не реалізовані впродовж дня на ринках, від фермерів, які не хочуть везти їх додому.

— Але ж складських приміщень ви не маєте...

— Тому й не зберігаємо продуктів у себе — все відразу передаємо нашим партнерам. Це, до прикладу, Спільнота багатодітних сімей, Центр реабілітації «Джерело», Громадська організація «Незалежність — Львів», Корпорація добрих справ, Благодійний фонд «Там, де живе надія», Центр обліку та нічного перебування бездомних осіб. Є у нас і багато релігійних організацій, які допомагають людям, наприклад «Спільнота святого Егідія». Є у нас організації, які допомагають атовцям, зокрема — Центр допомоги ветеранам АТО «Фенікс». Отже, коло партнерів — дуже велике. Ми себе не обмежуємо — йдемо назустріч усім, хто до нас звертається, стараємося по максимуму допомогти.

«ДО НАС ПОЧАЛИ ЗВЕРТАТИСЯ ЛЮДИ З ІНШИХ МІСТ»

— Наскільки така сфера діяльності поширена в Україні?

— Ми — перша організація, яка працює за таким принципом в Україні. Але до нас, помічаючи таку активну діяльність, почали звертатися люди з інших міст. Знаю, що у Києві вже працюють два продовольчі банки — це Благодійний фонд «Тарілка Київ». І є ще один такий банк — «Другий врожай». Ми їм надаємо консультації — розповідаємо, що нам треба було зробити, щоби організувати той чи інший процес, як залучати донорів, як злагоджуємося всередині команди, як відбувається координація на маршруті. Маю додати, що одна з головних цілей нашої організації — культура  створення і розвитку продовольчих банків в Україні. Нам важливо, щоби українці раціонально ставилися до залишків їжі, до правильної закупівлі продуктів. Також прагнемо стимулювати виробників і постачальників їжі, щоби вони, за можливості, ділилися їжею, допомагаючи продовольчим банкам. Тобто проводимо і просвітницьку діяльність у тім числі.

— Ви говорили, що працюють у вас волонтерами багато людей. Якого вони віку і як зголошувалися до співпраці?

— У нас дуже молода команда. Мені 32 роки, і я — найстарший член команди. Наші волонтери — це, здебільшого, студенти. Найбільший постачальник волонтерів для нас — «Пласт». Керівник львівського осередку організації Настя Слюсаренко — учасник нашого проєкту, і половина наших волонтерів — пластуни. Тобто «Пласт» для нас — дуже велика підтримка і опора, і якщо з’являється якась нагальна потреба у «Тарілці», то першими завжди відгукуються пластуни.

— Наприклад?

— Треба було скласти кошторис, вони відгукнулися. Треба було ремонтувати машину, вони відгукнулися. Тобто без них нам би було дуже і дуже важко.

«ДО НАС  ЩОДНЯ ЗВЕРТАЮТЬСЯ ЛЮДИ, КОТРІ НЕ МАЮТЬ КОШТІВ НА ЇЖУ»

— А що вас особисто, Іване, спонукає до такої праці?

— Розуміння потреби наявності продовольчих банків в Україні. І розуміння того, скільки проблем можна би було вирішити за наявності таких банків їжі. Передусім ми працюємо з продуктами, що є на межі терміну продаж. Діяльність продовольчих банків мімінізує кількість органічних відходів в Україні, яка є досить значною. З іншого боку, ми надаємо безкоштовний доступ до якісних продуктів тим людям, які, як не прикро про це говорити, змушені голодувати у ХХІ столітті в центрі Європи. Те, що ми їх кожного дня не бачимо на вулиці, не означає, що їх нема. До нас  щодня звертаються люди, котрі не мають коштів на їжу. Візьмімо, до прикладу, пенсіонерів, які живуть на мізерну пенсію. Грошей на їжу їм не вистачає! Сподіваюся, що діяльність наших банків їжі бодай частково поліпшить їхнє становище. Отже, якщо є можливість організувати такий проєкт, якщо є можливість вирішити ці проблеми, то чому ні?

— Можливо, залучаєте до співпраці донорів з-за меж України? Чи в цьому нема потреби?

— Ми контактували з мережею банків їжі, які працюють у Німеччині. Волонтери  з Німеччини передали нам кошти, на які придбано «Тарілкомобіль», який зараз працює на маршруті. Також з Німеччини нам передали певну суму, за яку ми, напевно, й закінчимо ремонт у нашому приміщенні. Але про нас чули вже і у Франції, і у Нідерландах, і в США... Сподіваюся на те, що прочитають цю публікацію у «Дні» представники української діаспори й трохи активніше нам допомагатимуть.  Я розумію, що зараз дуже важка ситуація в усьому світі, у всіх. Через карантин різко знизилися можливості людей з інших країн допомагати, бо закриті кордони. Всім зараз важко...

— Чого вам особисто хочеться на перспективу?

— Якомога швидше завершити ремонт у нашому приміщенні, налагодити алгоритми діяльності нашого банку їжі, щоби ми могли вже приймати в себе людей. Закупити обладнання (напевно, це морозильна камера або стелажі), щоби якісно облаштувати наш простір. Ще б хотів, щоби відкрили ще одне приміщення «Тарілки» у Львові, щоби  ми могли удвічі більше видавати їжі. Також хочу, щоби ми спромоглися купити ще один автомобіль, щоби збирати більше їжі за невеликий проміжок часу, і щоби до співпраці з нами долучилися всі мережі супермаркетів...

— Якщо потрібно прийняти стратегічне рішення, ви це робите одноосібно?

— Ні. Головним органом «Тарілки» є група правління. Я згадував про дев’ять команд, і кожна з них має керівника, котрий входить в групу правління. Тобто стратегічне рішення щодо діяльності «Тарілки» завжди приймається колегіально.

— Скажіть, «Тарілка» — суто волонтерський проєкт? Чи все ж таки ваші помічники отримують зарплату?

— У нас поки що нема можливостей фінансово компенсувати час, який витрачають наші волонтери для підтримки діяльності організації. Всі кошти, які акумулюємо, відразу вкладаємо в ремонт приміщення, бо в ньому є велика потреба. Щодо мене особисто, то я маю основне місце праці і маю можливість поєднувати основну роботу з волонтерською. І зараз хочу звернутися до всіх зацікавлених у проєкті з проханням звертатися до нас — все покажемо, про все розповімо. Якщо хтось має бажання фінансово підтримати «Тарілку», будемо вдячні, бо це допоможе нам швидше відкритися чи, приміром, купити паливо для «Тарілкомобілю». Найкраще нас знаходити на Фейсбуку — Tarilka.org. Невдовзі матимемо й свій сайт. Але головне зараз, щоби всі були здорові.

Iван ПАВЛIШ: «Маємо величезний кредит довіри»

Iван ПАВЛIШ: «Маємо величезний кредит довіри»

Координатор «Тарілки» — про перший досвід культури створення і розвитку продовольчих банків в Україні

«День» уже розповідав про створення у Львові 2019 року громадської ініціативи «Тарілка», скерованої на формування банку їжі (див. публікацію «Коли їжа — не просто їжа» у «Дні» №184 від 9 жовтня 2019 року). Йдеться про продукти з граничним терміном використання, які віддають фінансово малоспроможним людям.
  Автор ідеї «Тарілки» — Ростислав Косюра. Згодом його повноваження перебрав Іван Павліш, котрий розповів «Дню», як розвивається проєкт, також — про дві його складові, а ще — про донорів, споживачів і волонтерів. Але найперше, про що згадав координатор проєкту, — потужна команда.

«ЗАРАЗ ПРАЦЮЄМО ЯК ПРОМІЖНА ЛАНКА»

— У нас всередині організації є дев’ять окремих команд, які працюють кожна у своїй галузі і вирішують усі виклики, з якими стикається «Тарілка», — говорить Іван Павліш. —  Маємо величезну базу волонтерів. Маємо приміщення, в якому вже завершуємо ремонт. Маємо величезний кредит довіри. Якщо на початках мусили ходити, просити, стукати в усі двері, щоби нам повірили, то тепер дедалі частіше трапляються випадки, коли маленький бізнес, ФОПи, приватні підприємці, виробники, фермери... самі  звертаються до нас, щоби передати їжу до нашого продовольчого банку. Тобто ми створили величезний кредит довіри до нашого проєкту і тому дуже радіємо.

— Тобто можна сказати, що вже працюєте на повну силу?

— Повноцінно зможемо працювати тоді, коли відкриємо наше приміщення — власний продовольчий банк і прийматимемо своїх клієнтів, безпосередньо допомагатимемо людям. Станом на зараз, вже впродовж року, працюємо як проміжна ланка — між тими, хто передає їжу, і тими організаціями, які мають на утриманні малозахищених і малозабезпечених. 

— Чи багато зголосилося до співпраці доброчинників і хто вони?

— Ми їх називаємо донорами. Це, зокрема, мережі «Ашан», «Близенько», «Рукавичка», компанії «Нестле», «Ярич» (виробники печива), «Галіція» (виробник соків), «Зерновита». Передає нам хліб і пекарня «Культ хліба». Також отримуємо продукти, не реалізовані впродовж дня на ринках, від фермерів, які не хочуть везти їх додому.

— Але ж складських приміщень ви не маєте...

— Тому й не зберігаємо продуктів у себе — все відразу передаємо нашим партнерам. Це, до прикладу, Спільнота багатодітних сімей, Центр реабілітації «Джерело», Громадська організація «Незалежність — Львів», Корпорація добрих справ, Благодійний фонд «Там, де живе надія», Центр обліку та нічного перебування бездомних осіб. Є у нас і багато релігійних організацій, які допомагають людям, наприклад «Спільнота святого Егідія». Є у нас організації, які допомагають атовцям, зокрема — Центр допомоги ветеранам АТО «Фенікс». Отже, коло партнерів — дуже велике. Ми себе не обмежуємо — йдемо назустріч усім, хто до нас звертається, стараємося по максимуму допомогти.

«ДО НАС ПОЧАЛИ ЗВЕРТАТИСЯ ЛЮДИ З ІНШИХ МІСТ»

— Наскільки така сфера діяльності поширена в Україні?

— Ми — перша організація, яка працює за таким принципом в Україні. Але до нас, помічаючи таку активну діяльність, почали звертатися люди з інших міст. Знаю, що у Києві вже працюють два продовольчі банки — це Благодійний фонд «Тарілка Київ». І є ще один такий банк — «Другий врожай». Ми їм надаємо консультації — розповідаємо, що нам треба було зробити, щоби організувати той чи інший процес, як залучати донорів, як злагоджуємося всередині команди, як відбувається координація на маршруті. Маю додати, що одна з головних цілей нашої організації — культура  створення і розвитку продовольчих банків в Україні. Нам важливо, щоби українці раціонально ставилися до залишків їжі, до правильної закупівлі продуктів. Також прагнемо стимулювати виробників і постачальників їжі, щоби вони, за можливості, ділилися їжею, допомагаючи продовольчим банкам. Тобто проводимо і просвітницьку діяльність у тім числі.

— Ви говорили, що працюють у вас волонтерами багато людей. Якого вони віку і як зголошувалися до співпраці?

— У нас дуже молода команда. Мені 32 роки, і я — найстарший член команди. Наші волонтери — це, здебільшого, студенти. Найбільший постачальник волонтерів для нас — «Пласт». Керівник львівського осередку організації Настя Слюсаренко — учасник нашого проєкту, і половина наших волонтерів — пластуни. Тобто «Пласт» для нас — дуже велика підтримка і опора, і якщо з’являється якась нагальна потреба у «Тарілці», то першими завжди відгукуються пластуни.

— Наприклад?

— Треба було скласти кошторис, вони відгукнулися. Треба було ремонтувати машину, вони відгукнулися. Тобто без них нам би було дуже і дуже важко.

«ДО НАС  ЩОДНЯ ЗВЕРТАЮТЬСЯ ЛЮДИ, КОТРІ НЕ МАЮТЬ КОШТІВ НА ЇЖУ»

— А що вас особисто, Іване, спонукає до такої праці?

— Розуміння потреби наявності продовольчих банків в Україні. І розуміння того, скільки проблем можна би було вирішити за наявності таких банків їжі. Передусім ми працюємо з продуктами, що є на межі терміну продаж. Діяльність продовольчих банків мімінізує кількість органічних відходів в Україні, яка є досить значною. З іншого боку, ми надаємо безкоштовний доступ до якісних продуктів тим людям, які, як не прикро про це говорити, змушені голодувати у ХХІ столітті в центрі Європи. Те, що ми їх кожного дня не бачимо на вулиці, не означає, що їх нема. До нас  щодня звертаються люди, котрі не мають коштів на їжу. Візьмімо, до прикладу, пенсіонерів, які живуть на мізерну пенсію. Грошей на їжу їм не вистачає! Сподіваюся, що діяльність наших банків їжі бодай частково поліпшить їхнє становище. Отже, якщо є можливість організувати такий проєкт, якщо є можливість вирішити ці проблеми, то чому ні?

— Можливо, залучаєте до співпраці донорів з-за меж України? Чи в цьому нема потреби?

— Ми контактували з мережею банків їжі, які працюють у Німеччині. Волонтери  з Німеччини передали нам кошти, на які придбано «Тарілкомобіль», який зараз працює на маршруті. Також з Німеччини нам передали певну суму, за яку ми, напевно, й закінчимо ремонт у нашому приміщенні. Але про нас чули вже і у Франції, і у Нідерландах, і в США... Сподіваюся на те, що прочитають цю публікацію у «Дні» представники української діаспори й трохи активніше нам допомагатимуть.  Я розумію, що зараз дуже важка ситуація в усьому світі, у всіх. Через карантин різко знизилися можливості людей з інших країн допомагати, бо закриті кордони. Всім зараз важко...

— Чого вам особисто хочеться на перспективу?

— Якомога швидше завершити ремонт у нашому приміщенні, налагодити алгоритми діяльності нашого банку їжі, щоби ми могли вже приймати в себе людей. Закупити обладнання (напевно, це морозильна камера або стелажі), щоби якісно облаштувати наш простір. Ще б хотів, щоби відкрили ще одне приміщення «Тарілки» у Львові, щоби  ми могли удвічі більше видавати їжі. Також хочу, щоби ми спромоглися купити ще один автомобіль, щоби збирати більше їжі за невеликий проміжок часу, і щоби до співпраці з нами долучилися всі мережі супермаркетів...

— Якщо потрібно прийняти стратегічне рішення, ви це робите одноосібно?

— Ні. Головним органом «Тарілки» є група правління. Я згадував про дев’ять команд, і кожна з них має керівника, котрий входить в групу правління. Тобто стратегічне рішення щодо діяльності «Тарілки» завжди приймається колегіально.

— Скажіть, «Тарілка» — суто волонтерський проєкт? Чи все ж таки ваші помічники отримують зарплату?

— У нас поки що нема можливостей фінансово компенсувати час, який витрачають наші волонтери для підтримки діяльності організації. Всі кошти, які акумулюємо, відразу вкладаємо в ремонт приміщення, бо в ньому є велика потреба. Щодо мене особисто, то я маю основне місце праці і маю можливість поєднувати основну роботу з волонтерською. І зараз хочу звернутися до всіх зацікавлених у проєкті з проханням звертатися до нас — все покажемо, про все розповімо. Якщо хтось має бажання фінансово підтримати «Тарілку», будемо вдячні, бо це допоможе нам швидше відкритися чи, приміром, купити паливо для «Тарілкомобілю». Найкраще нас знаходити на Фейсбуку — Tarilka.org. Невдовзі матимемо й свій сайт. Але головне зараз, щоби всі були здорові.