Історія однієї приватизації

До директора відкритого акціонерного товариства "Мукачівська маслосирбаза" він постійно заходить у чорних шапочці й масці на нижній частині обличчя. Промовляє одні й ті ж слова: "Ти ще сидиш тут, стара суко?" Це ж саме повторює кожного дня, протягом місяців, телефонуючи... Вона сидить. А він дивується й нервує. Навіть, натягнувши ту саму маску, шастає територією маслосирбази з відеокамерою.

Колектив маслосирбази практично в облозі. Щохвилини чекають "наїзду". Проте готові відстоювати себе, як панфіловці перед Москвою. Коли 45 осіб трудового колективу увійшли до "червоного куточка" зустрітися з кореспондентом "Дня", зчинився галас. Обурення адресувалося жінці, котра всілася на приставний стілець. З місця зустрічі її вигнали. "Ми вирахували, що вона - інформатор фірми "Атріум", яка хоче викинути нас на вулицю", - пояснили робітники.

Уся сила тиску в цьому конфлікті припадає на "вождя" Євдокію Якимівну Романовську, гідну медалі "За міжність" у цій справжній війні. Вона щодня приїздить на роботу і звичайним криком виганяє "нових українців" із кабінету.

Романовська працює після закінчення вузу з 1965 року, а на базі головним інженером із березня 1975-го. Ліквідувала всі недобудови. Адже, за радянським сценарієм, запустили об'єкт 1972 року, але з масою недоробок. Щоб їх ліквідувати знадобився не один рік. Щорічно 1200 тонн сирів 18-ти найменувань випускала мукачівська маслосирбаза на чолі з Є. Романовською. Потім низового керівника просунули "у верхи". Вона очолила Закарпатське молочнопромислове об'єднання, будувала нові підприємства, розширювала, щоб випередити Швейцарію, асортимент сирів. З її подачі з'явилися в гастрономах "Янтар", "Дружба", "Київський", "Костромський", "Голландський", "Мукачівський", "Гострий з перцем"... А тим часом, як не дивно, мукачівська маслосирбаза під керівництвом уже іншої директриси - Марії Барчі - занепадала. Вона звернулася до працівників: здамо, мовляв, в оренду холодильник місткістю 360 тонн і врятуємося. Повірили. І прогадали.

... Після того, як виставили за двері "інформатора" орендарів, говорила робітниця Наталія Переста: "Почули ми - приватизація. Уклали ваучери. Однак робота на два роки зупинилася. Минулого літа сиділи вдома завдяки такій приватизації. Отримали відкупних 50000 на місяць, при тому, що буханець хліба коштував 71 тисячу. Фірма "Атріум" на той час орендувала холодильні камери, добре виглядала, судячи з вигляду її співробітників, а ми не могли зрозуміти, що ж відбувається.

Коли ж регіональний відділ Фонду держмайна у Закарпатській області направив Романовську - за її проханням - на Мукачівську маслосирбазу, справи пішли на лад. За перший квартал минулого року видавали 16 тонн сирів, а при Романовській за цей же період нинішнього - 24 тонни. Поновили випуск семи сортів, почали працювати на конкретного замовника всієї країни. Євдокія Якимівна домовилась і з однією із чеських фірм про налагодження лінії європейської розфасовки якісних сирів та масла. Однак через щоденні "наїзди" доводиться гальмувати ввезення обладнання, а раптом "відвоюють" підприємство. За результатами загальноміського рейтингу газети "Новини Мукачева" Є. Романовська отримала звання "Мукачевка - директор-97".

А 26 квітня в газеті "Новини Закарпаття", ображений своїм вигнанням, колишній орендатор "Атріум" сплачує об'яву про збори акціонерів. Ніхто з робітників на них, звичайно, не прийшов. Директора "Атріуму" Л. Парфенюка на територію не пустили. "Імпортна продукція завозилася ним в одній кількості, а в документах вона зменшувалась, - писали мукачівці в колективній скарзі до Верховної Ради. - Увесь навар надходив до кишень "Атріуму", а робітники з місячної зарплатні не могли розжитися на буханець хліба".

Обласний фонд комунального майна пустив цю справу на самоплив. Приватизацію маслосирбази потрібно було здійснювати, керуючись законом про приватизацію в агропромисловому комплексі. А маслосирбазу виставили на конкурс: бери, мовляв, хто хоче. І керівництво "Атріуму", прорахувавши вигоду оренди холодильних камер, разом із ужгородською фірмою "Газда-Інвест", викупили 31,4% акцій підприємства. Благо - подешевшали: одна акція коштує... 0,05 копійки. У середині січня пани акціонери з'явились на маслосирбазі, аби зорганізувати збори акціонерів. "Парфенюк відразу ж заявив, - каже робітниця І. Мишлєвцева, - що претендує на частку майна трудового колективу. І щоб усі вимітались, йому потрібні тільки холодильні камери, і він, мовляв, запровадить свій режим праці". Після цього скарги надсилали до парламенту, конфліктом зацікавилась обласна прокуратура.

"Атріум" сьогодні орендує холодильні камери на м'ясокомбінаті. Є. Романовська піднімає виробництво. Вдало. Під майбутні зарплати принаймні працівники беруть продукти в магазині підприємства.

"Коли я прийшла сюди, мені й сімнадцяти не було. Тут заміж вийшла. Ось уже і сорок шість. А тепер - іди геть... Ми часто від цієї приватизації голодували. Нехай газета "День" попросить Україну врятувати нас. Ми помремо під воротами своєї бази, але вони можуть пройти. І кинуть на смітник наші долі", - хапала автора цих рядків за рукав робітниця Єва Ярема.

"Ти ще тут ?.." - зателефонував у моїй присутності Парфенюк. "Тут", - спокійно відповіла вона. Тому що всі - за неї. Нікого не звільнено. Виготовляється продукція. Робітники торгують із лотків, якщо нема чого робити в цехах. "Євдокія дає нам майбутнє". - казали мені робітники. Саме її можна було б називати новою українкою. Без лапок. Вони їй вірять. І не здаються чорним маскам.

"Аби тільки не кинули під мою машину дорогою якусь гранату, - каже Є. Романовська. - Зі мною завжди до Ужгорода їде онук. Він має жити"...

ВІД РЕДАКЦІЇ

Коли стаття готувалася до публікації, редакції стало відомо, що звернення працівників підприємства розглядала комісія Верховної Ради з питань агропромислового комплексу, приватизації, земельних ресурсів та соціального розвитку села, очолювана А. Даниленком. Із комісій звернення було передано до Генпрокупратури й тепер перебуває на розгляді в обласній прокуратурі. Фонд держмайна облгосадміністрації відмінив збори акціонерів, що готує "Атріум", очікуючи висновки прокурорських працівників. Спроби взяти коментар про те, що сталося, в керівництва "Атріуму" успіхом не увінчалися.