МЕНЮ

«Хімія» під вікном

Інна ЛИХОВИД, «День»
3 липня, 2019 - 10:33
Активісти з Богуслава вимагають від текстильного підприємства, яке працює в житловому масиві, дотримуватися норм екологічної безпеки

Богуславчани більше знають Валентину Ткач як мисткиню — жінка-ткаля, навчає виготовляти килими для дітей та дорослих. Та наразі вона одна з тих небайдужих містян, котрі відвойовують своє право на безпечне та екологічно чисте місто. Поряд з її будинком — фабрика, яка належить науково-виробничому підприємству «Темп-3000». Шум серед ночі, дим із труб без очисних фільтрів, сморід і, як наслідок, погіршення стану здоров’я — на все це нарікає місцева громада. І просить лише про одне: якщо фабрику неможливо закрити чи перенести в інше місце (хоча дивно, як хімічно шкідливе підприємство опинилося по сусідству із житловим кварталом), то хоча б встановити очисні споруди, щоб її діяльність не шкодила здоров’ю людей.

ПРИХОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ

З такими заявами громада зверталася до міського голови, до керівництва «Темп-3000», навіть домоглися створення спеціальної комісії, котра мала б виявити порушення, але справа ніяк не рушить із місця.

«Мене включили до складу комісії, яку створили від міської ради, але вона виявилася некомпетентною, бо до неї не запросили екологів, представників департаменту охорони здоров’я тощо, — розповіла «Дню» Валентина Ткач. — У Богуславі працюють дві фабрики від «Темп-3000», одна з них — текстильна, до неї претензій немає. Але коли працює ця хімічна сушарка, у повітря потрапляють небезпечні пари. Міський голова обіцяв, що проведуть необхідні заміри повітря, але нічого досі не зроблено. Так само не було обіцяних перевірок на підприємстві».

«Просто перед моїм двором працює їхня хімічна лабораторія. Вона знаходиться в такому непридатному ангарі, що все вилітає на вулиці через щілини, — продовжила пані Валентина. — Коли приходила комісія, то вони розбавляли клей ПВА. Але насправді тканини обробляють сильними клеями, завдяки чому вони не горять, але для здоров’я людини це небезпечно. Ця хімічна сушарка не повинна тут бути. Немає жодних резервуарів для хімічних речовин, це все стікає в каналізацію. Кожну ніч чуємо шум від роботи турбіни, бо вдень через спеку робітники не можуть там працювати. Нові фільтри не хочуть ставити, бо це коштує грошей і їх потрібно замінювати раз на два місяці. На фабриці пропонують підняти трубу вище, але це не вихід, небезпечні речовини просто поширюватимуться на ще ширший радіус».

СИЛЬНИЙ ОПОНЕНТ

Громада бореться за чисте довкілля та своє здоров’я вже багато років. Так, 2012 року також вимагали встановити очисні фільтри на труби. Та навіть коли цю вимогу було виконано, спокійніше мешканцям не стало: на підприємстві спалювали сміття й небезпечні залишки, і знову всім цим гаром дихали люди.

Місцевим активістам досить непросто знайти спільну мову з таким потужним підприємством. Так, на сайті «Темп-3000» ідеться, що воно єдине в Україні розробило й освоїло виробництво вогнестійких тканин із метаарамідного волокна. Працює на ринку з 1989 року і займається виробництвом засобів індивідуального та колективного бронезахисту.

Про фабрику рік тому готували публікацію-розслідування журналісти «Ні — корупції»: «У червні 2015 року підприємство придбало невеличкий гараж за адресою: місто Богуслав, вулиця Стадіонна, 12Б. Купівля цього маленького приміщення стала початком захоплення земельної ділянки навколо, орієнтовною площею у два гектари. Бо тільки 23 квітня 2018 року було надано в оренду земельну ділянку, яка з 2016 року перебувала в самовільному використанні у зазначеного товариства».

Про захоплення землі, яка належить до власності громади, було проінформовано місцеву владу та депутатів, правоохоронні органи, Державну екологічну інспекцію Київської області, Київську обласну прокуратуру, Державну архітектурно-будівельну інспекцію. Та ніхто з них не відреагував належним чином.

«НЕДОЛІКИ УСУНЕМО»

Керівник богуславської фабрики Юрій БРИНДАС у розмові з «Днем» запевнив, що над розв’язанням проблеми працюють: «Нещодавно комісія перевіяла проект, нічим ми не палимо шкідливим. Палимо тільки дубовими брикетами, що не забруднює повітря. Щодо шуму, ми домовилися, що максимум за два тижні цей недолік усунемо. Звозимо всі необхідні матеріали, зведемо стіни, щоб місцевим мешканцям нічого не було чути. Якщо будуть якісь приписи за результатами перевірки, що необхідно усунути якісь порушення, тоді будемо на них реагувати. Комісія також взяла на перевірку наші дозвільні документи на діяльність. А те, що перед виборами ми повинні так різко реагувати (на закиди громади. — Авт.), це нічого не означає».

На жаль, історії типу богуславської — непоодинокі.

Перше, що мусить робити громада в таких випадках, — це об’єднати зусилля.

Друге — розголосити про проблему всіма можливим шляхами.

І найпотужніший інструмент — законодавча площина. Понад рік в Україні діє закон про оцінку впливу на довкілля. Якби богуславська фабрика відкривалася зараз, мусила б пройти шлях громадського обговорення, підготовки звіту з ОВД, отримати погодження обласного департаменту екології або Мінприроди.

Проте, як запевнила експерт МБО «Екологія-Право-Людина» Ольга МЕЛЕНЬ-ЗАБРАМНА, крім закону про ОВД, є інші способи юридичного врегулювання подібних конфліктів: «Громаді потрібно звернутися до Державної екологічної інспекції та Держпродспоживслужби, вони повинні перевірити, які були добудови-перебудови на підприємстві, яке обладнання встановлювалося. Якщо їхня діяльність підпадає під закон ОВД — а це мала би з’ясувати теж Держекоінспекція, то підприємство повинно проходити цю процедуру. Потрібно з’ясувати, чи є дозволи на викиди, бо без цього не має права працювати підприємство. І стежити на сайті міської ради, які рішення були ухвалені щодо земельної ділянки, тобто по максимуму зібрати інформацію про роботу підприємства».

Звісно, шлях досить довгий. «День» зі свого боку стежитиме за перебігом ситуації.