МЕНЮ

Хаотична готовність

Інна ЛИХОВИД
26 лютого, 2020 - 10:23
Так чи відправлять хворих із психлікарень і тубдиспансерів по домівках, або як буде проходити другий етап медреформи? Уже з квітня...

Коли родичі розповідають, що скоро пологи в Україні коштуватимуть 9 тисяч гривень, а платити доведеться обов’язково, доводиться виконувати роль інформаційного вісника від Міністерства охорони здоров’я і зупиняти плітки. Такі цифри, а точніше — сума у 8125 гривень, і насправді мають право на існування. Це реальна ціна фізичних пологів, встановлена міністерством. Тільки от сплачувати її буде не пацієнт, а держава — конкретно тій лікарні, де перебуватиме породілля. Про приватний сектор медичних послуг поки не йдеться.

Це передбачає тарифна сітка на кожну послугу, яку надають медичні заклади так званого вторинного і третинного рівня, а також спеціалізовані заклади охорони здоров’я. За кожен ваш візит до хірурга чи, приміром, операцію Національна служба здоров’я України перераховуватиме цьому закладу відповідну суму. Гарантовані державою послуги увійшли до спеціального переліку, затвердженого МОЗ. Але щоб отримати кошти, заклад повинен пройти чималий шлях перетворень та підготовчих процесів. Від готовності конкретної лікарні та її колективу й залежить, чи буде фінансування від НСЗУ, та й чи буде реформа вторинної ланки взагалі.

ЩО ПЛАНУЄ МІНЗДОРОВ’Я?

Нагадаємо, з 1 квітня цього року Мінздоров’я та НСЗУ планують запустити другий етап медичної реформи. Гроші ходитимуть за пацієнтом, фактично, потраплятимуть у ті заклади, в яких буде отримувати медичні послуги різного рівня кожен із нас.

На першому етапі медреформи українці повинні були укласти договори із сімейними лікарями, педіатрами чи терапевтами. Заклади мали набути статусу комунальних некомерційних підприємств, тобто стати автономними. Це забезпечило б можливість самостійно керувати коштами й вирішувати організаційні питання. Також установи мали забезпечити кожне робоче місце комп’ютером і зареєструватися в електронній системі охорони здоров’я — E-Health. Це спеціалізована центральна база даних, за допомогою якої можна записатися на прийом до лікаря онлайн, а медики таким чином ведуть у системі електронні картки пацієнтів, видають лікарняні чи направлення.

Автономія, комп’ютерна техніка та співпраця з E-Health залишаються обов’язковими умовами реформи і для закладів «вторинки». Хто не впорався з цим завданням, той не отримає передбаченого фінансування, можливо, опиниться на межі закриття. Зараз ширяться чутки, що першими від такої оптимізації витрат потерпатимуть психлікарні й тубдиспансери. Порівняно з минулим роком ці заклади отримали лише 20—30% від необхідного фінансування.

БЕЗ ПІДТРИМКИ МІСЦЕВИХ РАД — НЕ ВПОРАТИСЬ

Прогнозується, що медичні установи вторинного рівня будуть боротися за пацієнта — не просто отримувати кошти за надані послуги, а вкладати їх у покращення умов у лікарні, підвищення кваліфікації лікарів тощо. «Місцева влада повинна допомогти закладам, власником якої вона є, підготуватися й виконати всі умови для укладення договору з НСЗУ, щоб мешканці громад мали доступ до переліку гарантованих державою медичних послуг», — додають у Нацслужбі здоров’я.

Тобто підставити плече медичним установам повинні місцеві органи влади. Якщо нададуть кошти на ремонт, закупівлю необхідного обладнання, комп’ютеризацію та інші блага, то у такого закладу більше шансів утриматися на плаву. На «відмінно» впоралися з цим завданням на Полтавщині. Упродовж минулого року в області тривав «пілот» другого етапу медичної реформи. Зараз регіон — один із лідерів виконання всіх трьох умов перетворень.

На сайті Полтавської ОДА чимало новин присвячено саме успішним проєктам у сфері медицини. Так, у Шишацькій районній лікарні відкрили сучасний рентгенодіагностичний комплекс за кошти держбюджету та обласної скарбниці. У Полтавській обласній лікарні триває капітальний ремонт приміщень приймально-діагностичного і рентгенологічного відділення. Обладнання закуповує департамент охорони здоров’я Полтавської ОДА. А ще на Полтавщині будується новий комплекс обласного кардіологічного диспансеру.

Утім, реформа на Полтавщині почалася значно раніше, ніж в область прийшов «пілот». 2017 року за кошти USAID у 70 лікарнях проаналізувати витрати і спрогнозували, як розвивати стаціонарний сектор надалі. Тож останні два роки область працювала над виявленими помилками.

Наздоганяють Полтавщину Волинь, Вінниччина та Черкащина. За даними НСЗУ, станом на 21 січня цього року 93% закладів, які надають спеціалізовану, третинну та екстрену медичну допомогу, автономізувалися. Дещо гірші показники з комп’ютерним обладнанням. П’ять областей виконали план комп’ютеризації лише наполовину: Луганська (48%), Харківська (55%), Київська (55%), Сумська (56%), Запорізька (56%).

Але за сухими цифрами насправді складно зрозуміти реальну готовність до роботи закладів за новими правилами. «Чи готові лікарі та медсестри далі працювати за шість тисяч гривень на місяць, бо реформа не передбачає додаткових коштів на медичну систему, — розмірковує член координаційної ради «Української медичної експертної спільноти» Костянтин НАДУТИЙ. — Хіба що скоротять персонал і зарплату розділять між собою. Чи готові пацієнти позиватися в суд, якщо прийшли в лікарню, а там нема умов для того, щоб надати допомогу належного рівня? І ще, інфекційним закладам заплановано платити за кількість пролікованих, а це ж, як і має бути, вкрай нестабільний потік: то аншлаг, якщо епідемія, то хоч заклад закривай».

РЕГІОНАЛЬНІ УСПІХИ ТА ПОРАЗКИ

Питань насправді багато. А в деяких населених пунктах тільки-но починаються робочі наради щодо змін у системі охорони здоров’я. Так, виконавчий директор ГО «Батьки за вакцинацію» Тимофій БАДІКОВ описував на своїй фейсбук-сторінці, як до реформи готується селище Ворзель, що на Київщині: «14 лютого відбувся круглий стіл на тему покращення умов надання медичної допомоги. Участь в обговоренні взяли селищний голова Ворзеля, депутати селищної ради, завідувач Ворзельської амбулаторії, головний лікар КНП «ІМЦПМСД» Ірпінської міської ради (до складу якої входить амбулаторія) та представники громади. Головна мета зустрічі — сприяти створенню у Ворзелі умов, за яких мешканці зможуть отримувати якісні медичні послуги, а медпрацівники — бути мотивованими надавати такі послуги».

За підсумками зустрічі був накреслений план дій на найближчі тижні. Зокрема, слід урегулювати процес передачі в комунальну власність Ворзеля місцевої амбулаторії, зараз це приміщення належить Ірпеню. Далі селищна рада Ворзеля має надати кошти на капітальний ремонт і закупівлю обладнання. «На час ремонту і розв’язання юридичних питань потрібно знайти і облаштувати місце, де тимчасово буде розміщуватися амбулаторія. Важливо, щоб план реконструкції амбулаторії, розуміння послуг, які вона надає, та необхідного обладнання були враховані в бюджеті на 2021 рік», — додав Тимофій Бадіков.

У відповідь на цей допис мешканка Херсонщини Лариса Марчук зауважила, що в її районі подібних круглих столів ще не було взагалі. А ті, хто справді працював над змінами, навпаки, діляться позитивним досвідом: «У наших закладах є вільні приймальні, електронні черги, call-центри, QR-коди, медичне обладнання, проведені дуже якісні ремонти в амбулаторіях, відкриті нові; наші лікарі не виїжджають за кордон, бо отримують європейську зарплату в наших центрах», — ділився успіхами головний лікар у КП «КНП Шепетівський центр ПМСД» Шепетівської районної ради Андрій НЕЧИПОРУК.

«ЦЕ НАГАДУЄ ВПРАВИ З РЕФОРМУВАННЯ»

Великою мірою успіх реформи залежить від того, як налаштований до змін колектив лікарні й наскільки активно фінансують місцеві органи влади «медичний ремонт». Проте залишається чимало невирішених питань, які вже меншою мірою залежать від регіонів. Медичні заклади працюють із власними медичними інформаційними системами, які практично не взаємодіють між собою. За таких умов важко будувати єдину інформаційну мережу даних про пацієнтів. Передбачено, що дані про стан здоров’я, діагностику, медичні обстеження хворого будуть записані в електронну медичну картку, доступ до якої в разі потреби матиме лікар у будь-якому куточку країни. Поки що ці медичні системи працюють незлагоджено. Додати новий функціонал на існуючу систему виходить не завжди, бо заздалегідь такі опції не були передбачені.

«Також треба розуміти, що у кожного закладу має бути власна бізнес-модель. Натомість від медичних установ вимагали писати фінансовий план, але його можна розробити під контрольну цифру. Така цифра є лише на перший квартал цього року та квітень, а далі вже потрібно оперувати цифрами, які заробили медзаклади, — додає Костянтин Надутий. — Крім цього, уряд визначив опорні лікарні, а це означає, що змінилися медичні маршрути — відповідно, змінилися відстані, тривалість доставки пацієнта й інші умови. Оскільки заклади стали комунальними підприємствами, то головні лікарі можуть звільнити всіх, хто не бере участі в медичному обслуговуванні. Відповідно, скоротять «зайвий» персонал, чим заженуть працівників у надексплуатацію. Загалом це більше нагадує не реформу, а вправи з реформування», — додає Костянтин Надутий.

І наостанок — ще одне запитання, на яке не дає відповіді жодна реформа: як повернути деяким медикам чуйність? Останнім часом у соцмережах часто з’являються історії про те, як пацієнти помирають у стінах лікарні, не дочекавшись вчасної медичної допомоги. Хай би якими були зміни, їхнім надзавданням має бути збереження людини та її здоров’я.