Грамоти з... триколором

У багатьох із нас вдома лежать грамоти шкільних часів за участь в олімпіадах, спортивних змаганнях чи творчих конкурсах. До їхнього оформлення зазвичай не виникало жодних питань, бо вони були шаблонними. Однак івано-франківські школярі нещодавно отримали дивні грамоти — у верхньому правому куті відзнаки замість жовто-блакитного прапору красувався російський триколор.

«Івано-Франківський міський центр зайнятості (який є державною службою) нагородив дітей школи за участь у профорієнтаційному конкурсі. Все чудово, центр працює з дітьми, діти цікавляться профорієнтацією, от тільки грамоти, точніше їхній дизайн, викликають певні запитання. Коли ми повідомили про це означений Центр, вони відбулися стандартним «ой, недогледіли», — описав ситуацію на своїй сторінці у Facebook співробітник школи-ліцею №23 в Івано-Франківську Олександр Кочинаш, чиї вихованці отримали такі грамоти.

Подібні казуси останнім часом не є дивиною. То у журналі для педагогів з історії містяться статті проросійського змісту, то батьки обурені нав’язуванням факультативів із російської мови у школах. Російська присутність у навчальному процесі нечітка, але і малі її ознаки одразу викликають шквал обурення, звинувачення у сепаратизмі тих, хто з ними пов’язаний. А грамоти з триколором наштовхують на запитання — чи належно слідкує державний апарат за усіма елементами освітнього процесу? Чи друк грамот, похвальних листів і загалом уся документація для шкіл поставлені на самоплив, коли відсутність пильності знімає всяку відповідальність? 

Користувачі соціальних мереж відреагували на новину по-різному. Хтось пояснив це неуважністю співробітників міського центру зайнятості, які просто скопіювали шаблон грамоти з інтернету, хтось дякує Олександру Кочинашу за пильність, яка стане наукою для чиновників на майбутнє. А сам Олександр зізнається, що на такий ажіотаж від своєї публікації не розраховував, та, на його думку, державна установа повинна відстоювати державницьку політику навіть у дрібницях. За словами старшого викладача Львівського національного університету імені Івана Франка Святослава Літинського, дуже важливо, що цій ситуації надали розголосу. Резонанс має стати уроком для чиновників.

«Це кричущий приклад, інерція державних структур просто жахає. Я цілком уявляю, що це могло статися через те, що користувалися старими бланками, але жахливо, що люди по інерції штампують документи, не переглядаючи їх, — зауважує Тетяна Гардашук, доктор філософських наук, провідний науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. — Зараз ще можна побачити залишки стендів у навчальних закладах, де присутні георгіївські стрічки. Це не брак інформації, бо за три роки кожна притомна людина мала усвідомити, що добре, а що погано. Це нездатність людей адекватно реагувати на ситуацію. І правильно, що такі прецеденти набирають розголосу, бо це єдиний спосіб вказати людям на помилки. За такі речі має бути передусім моральна відповідальність та осуд суспільства, тим паче, що це державна структура. Працівники центру мають публічно вибачитися за це і надрукувати нові грамоти з українською символікою. А вищі органи по управлінській вертикалі повинні зробити висновок щодо цього конкретного центру зайнятості».