Філіп Кіркоров: "Я звик бути першим. Завжди і скрізь"

Як відомо, Філіп любить розмах. У всьому. Свій 30-річний ювілей відзначає вже півроку, організувавши супертур по СНД. Тож приїзд до Києва зоряної пари Пугачової - Кіркорова на "Пісню-97" був лише прелюдією до сольної програми Філіпа "Найкращі, улюблені і тільки для вас", з якою він виступить у Палаці "Україна" 23 листопада.

Кіркорова не обділено увагою преси. Практично кожен крок, мимоволі промовлене слово стають надбанням громадськості. Це стомлює, інколи нервує, але й іншого життя для себе Філіп не уявляє. Зустрівшися з нашим кореспондентом, Філіп перебував у доброму гуморі. Чесно відробляв свій імідж. Насамкінець, подарувавши автографа, вирушив на репетицію. Отут і дав волю емоціям. Звукорежисер, прокручуючи фонограму, змок від епітетів Філіпа, сказаних під гарячу руку. Дісталося всім: від кордебалету до "няньки" Непомнящого (продюсера співака). Олег Наумович теж не ликом шитий, відігрався на пресі: вигнав усіх із залу. Заспокоївся лише через кілька годин. Змінивши гнів на милість, допоміг "проникнути" до залу нашому фотокореспондентові.

- Для мене інтерв'ю, - каже Кіркоров, - гра із журналістом. Адже найчастіше приходять самоутвердитись, довести артиста до кипіння, спровокувати і скоренько облаяти. Я ці штучки знаю, починаю їм наживку закидати. Мене так просто не візьмеш, будь-кого заведу сам. А втім, це до вас не має стосунку.

"Загляни в мои глаза"

- Я дитина болгарсько-радянської дружби. Виріс у родині, де було багато любові, тепла і музики. У такій аурі поганим стати неможливо. Підлітком комплексував через свою зовнішність: нависокий, товстенький хлопчик. Періодично повнота повертається, тоді стискаю себе в кулак, починаю боротися. Я схильний до повноти і, як багато артистів, страждаю на одну незрозумілу хворобу: дуже люблю попоїсти. Не п'ю і не курю. Три роки тому спробував курити сигарети, але одразу ж кинув: кайфу, як від їжі, не отримую. Таким, як ви мене бачите, зробив себе сам. Шкода, не захопив паспорта, різниця колосальна. Те, який ти маєш вигляд, так само важливо, як мати голос, уміти рухатися на сцені. Доки себе не полюбиш - глядачі не оцінять. Моя професія - викликати позитивні емоції на тлі нашого доволі складного життя. Артист не має статі та національності, його люблять усі, нічого в цьому поганого не бачу. У мені стільки намішано крові, кожна нація вважає своїм, - чудово, не заперечую. Хоча через те, що вважають вірменом, не пускають виступати в Азербайджані. Диваки, далебі...

За розповідями моєї мами, народився о 5-й ранку. У те, що вже виповнилося 30 років, не можу повірити. Щойно починаю жити, почуваюся 15 - 16 - 20-річним. Програма-мінімум: співати до 50, а потім - у продюсери. Відчуваю цю професію. Олегові Наумовичу зі мною нелегко. У роботі характер не цукор, але скоро відходжу, і знову - друзі. Багато вимагаю, сам собі продюсер, директор і бухгалтер. Непомнящий стверджує, що доки разом працюємо - усе гаразд. Спробував нарізно - чудово, знову разом - надзвичайно!

Вдячний долі, що зводить із професіоналами. Починав у Ленінградському м'юзик-холі з Іллею Рахліним. Болгарський композитор Донча Русев став талісманом, з його піснями прийшла популярність. Найголовніше для співака - мати гарний репертуар, і доки Донча пише, можна не хвилюватися. А в речі-талісмани не вірю, не звертаю уваги на прикмети.

"Если ты меня разлюбишь,
В тот же вечер я умру"

- Артист без чуток жити не може. Хоча до цього звикнути важко. З першого дня нашого весілля з Аллою вибудовують припущення, як довго це триватиме. Розлучення не дочекаєтесь! Розумію, що є дуже багато тих, котрі б хотіли бачити нас окремо. Але ми заслужили своє щастя. Я, мабуть, "хворий" чи щось у мене неправильно, але все своє свідоме життя люблю лише одну жінку - Аллу Пугачову.

У школі з дівчатами дружив, за кіски їх смикав, але нічого не відчував. Мабуть, через пуританське виховання тягнуло не гуляти, а додому, де збиралися артисти, письменники, режисери, журналісти. Статева зрілість настала десь на II чи III курсі, коли навчався в училищі Гнесіних. Прийшов туди абсолютно недосвідченим, нічого не розумів, дивився на багато що широко розплющеними очима й червонів від "крутих" слів. Жив музикою, лише у хвилини депресій траплялися якісь романи, то й називав їх "депресушними". З роками таких хвилин ставало дедалі менше, а останні 10 років усі мрії - лише про Аллу.

Вона найкраща співачка, актриса, красуня, і я її обожнюю. За три роки не доводилось посваритися жодного разу. Дружина - краще не придумати: господиня, розумниця, з нею не нудьгуватимеш. А вона має, за що мене критикувати - як артиста. І це чудово, що є людина, яка підкаже. У побуті я досвідченіший за неї, Алла каже, що почувається моєю донькою. До мене їй по господарству дуже професіонально допомагали, є з чим порівнювати, але я звик завжди і скрізь бути першим, тож і в цьому питанні обійшов усіх.

"Лучше поздно, чем никогда"

- Пугачова - суперстар, сьогодні жодна співачка до неї навіть не наблизилась. Відчули відсутність королеви? Ото ж бо...

Її участь у конкурсі "Євробачення" - перший крок повернення на сцену. Вона заздалегідь попереджала, що розраховувати на феєричну перемогу абсурдно. Але для того, щоб наступного року не було трагічної ситуації з піснями та виконавцями, показала приклад. На попередньому прослуховуванні комісія вибирала із 49 пісень і вжахнулася від низького рівня більшості з них. "Примадонна" - алмаз у тій купі ширвжитку. Добре, що в Алли з'явилося бажання працювати. Уже тільки своєю появою вона привернула увагу до конкурсу: себе показала, на інших подивилася, нагадала, що прекрасно співає. Мети досягнуто, підписано багато контрактів, брала участь у дуже популярному голландському шоу ("ТБ-6" показувало репортаж про цю подію). Сьогодні пісня "Примадонна" в європейському рейтингу посідає 5-те місце.

Аллу запросили стати головою журі "Сопоту" (Польща), членом журі "Золотого Орфея" (Болгарія), конкурсів естрадних пісень у Румунії та Італії.

Вирує робота над новим альбомом. Окрім "Примадонни", до нього увійде й уже популярна "Позови меня с собой" Тетяни Снєжиної. Написав для Алли Борисівни й Олександр Розенбаум, цікаві проекти вони готують разом з Андрієм Мисіним. З Нового року, з "Різдвяних зустрічей" розпочнеться тріумфальне повернення Алли.

От лише від Театру пісні (екс-кінотеатр "Форум") Алла відмовилася. У пресі здійняли метушню, ніби Черномирдін дав їй 15 мільйонів доларів, але все це дурниці: ніхто й копійки не запропонував. Мали тільки старі, у стадії руйнації, стіни й купу боргів за комунальні послуги (50 тис. доларів). Це приміщення передали ансамблю "Віртуози Москви". Хоча ідея гарна, оригінальний проект зі сценою, яка трансформується, - театр майбутнього...

"Ты украдешь, а я сяду"

А що ж до супертуру, то зафрахтували літак Ту-134, три трейлери з декораціями Бориса Краснова, костюмами і технікою. 80 концертів по СНД. До мене таких масштабних гастролей ніхто не робив. Задоволення не з дешевих. Нас учили 70 років, що не в грошах щастя. Модна тема: хто скільки заробляє. Так, багато заробляю, та й витрачаю чимало. На гастролі до Америки возив 90 осіб, президентський оркестр під керуванням Овсянникова, за оренду залу теж зі своєї кишені платив. В Ізраїлі взагалі смішні гонорари, але публіка така темпераментна, просто заряджає. Якщо чесно, то виступати за кордоном не дуже люблю і рідко це роблю. Зате поїздки колишнім Союзом - зовсім інша річ. Тільки наш глядач дарує відчуття, що все до снаги. Для мене робота у студії - муки, а зі сцени зовсім не йшов би, жив би там...

Я встиг стрибнути на підніжку останнього поїзда: вдало виступив - показали по телебаченню, усміхнувся, пококетував - рецензія в газеті... Так я починав. А сьогодні молоді виконавці без грошової підтримки (приблизно 250 тис. доларів) навряд чи проб'ються. Хоча через скільки перешкод довелося пройти Льоні Агутіну, але ж пробився, бо талановитий. Наші конкурси - дороги в нікуди. Гран-прі не дає права на безплатні ефіри. Свого часу передача "Ширше коло" дала мені путівку на велику сцену. Хоча теж доводив, що не просто гарненький хлопчик, який через місяць, принаймні через рік видихнеться. Але я знаю собі ціну. Співаком № 1 вважаю Валерія Леонтьєва, - це без коментарів...

У мене сила-силенна ідей, сплю шість годин на добу. Стільки хочеться встигнути!