МЕНЮ

Екоосвіта: за вчителів — діти

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця. Фото автора
12 липня, 2019 - 11:13
Чому у вінницьких супермаркетах діти роздавали дорослим екоторбинки, які пошили власноруч

Альтернативу легкому, зручному й міцному поліетилену запропонували вінничанам вихованці Мурованокуриловецької санаторної школи-інтернату. Заклад називають «зеленим» у Мурованих Курилівцях, бо його учні з поглядом у майбутнє вже кілька років вирішують екологічні питання у громаді: встановили контейнери для компостування органічних відходів, розмістили в бюджетних організаціях району баки для сортування сміття, провели флешмоб #ЧистеселищеМуровані, в межах якого прибрали всі стихійні сміттєзвалища. А кілька місяців тому виграли в проєкті Zero Waste School, який допоможе запровадити культуру сортування відходів у межах школи і, можливо, дасть змогу встановити міні-сортувальну лінію або поставити на конвеєр виробництво екоторбинок для вінницьких супермаркетів.

СМІЛИВІ КРОКИ ЕКОСВІДОМИХ СЕРДЕЧНИКІВ

Директор Мурованокуриловецької санаторної школи-інтернату Олександр СТОЗУБ розповідає, що ініціатива зайнятися екологічними проектами пішла саме від дітей. Усі його вихованці мають проблеми із серцево-судинною системою, добре знають ціну життя, через це, можливо, так переймаються тим, щоб планета була здоровою. Торік школа подала заявки на участь у двох загальноукраїнських проєктах. За результатами одного виграла приз глядацьких симпатій і 1 вересня отримає сім мікроскопів для уроків хімії та біології. Другий — «Життя без відходів» (Zero Waste School) від фонду Кличка — почала реалізовувати з травня поточного року. Він передбачає налагодження системи сортування сміття в межах школи та громади загалом.

«Майбутнє екології залежить від кожного, і чим швидше людина почне робити маленькі кроки в допомозі природі, тим більше шансів буде створити для людства гідне довкілля, в якому можна буде розвиватися й насолоджуватися життям. Це головна наша ідея, яку ми підсилюємо реальними кроками. Що робимо? Пояснюємо людям, що потрібно сортувати сміття, бо інакше воно нас знищить, — переконує Олександр Стозуб. — У нашому районі діє сортувальна станція, в селищі розміщені майданчики з контейнерами для сортування. Але люди не розуміють, навіщо вони повинні сортувати. Тому перше, що ми зробили, це провели тренінги для співробітників різних організацій нашого району. Діти упродовж місяця ходили в кожну організацію і розповідали, чому потрібно сортувати сміття вдома. Вочевидь, їхні аргументи були переконливими, бо зараз на сортувальну станцію сміття вивозиться окремо — сухе і вологе, що полегшує працю працівників.

На сьогодні ми маємо у школі власний сортувальний майданчик і мріємо побудувати міні-сортувальну станцію. Наші сміттєві баки стоять в усіх організаціях селища і навіть в обласних відомствах, які підтримують нашу ініціативу. Ми прибрали всі ярки, які були біля школи. Зібрали шість тонн скла, відсортували і помили ПЕТ-пляшки, склали кілька тонн макулатури і заробили на смітті 13 тисяч гривень. На такі сміливі кроки здатні лише мої маленькі відчайдухи з великими серцями... Допоки люди не матимуть можливості здати пляшку, скло, папір на місці і тут же отримати заохочення, доти ця система не запрацює. Ринок вторинної сировини не відрегульований, ціна коливається у кілька разів між Мурованими Курилівцями та Вінницею, наприклад. Тому перш ніж спонукати людей до сортування, має бути державне регулювання і розвинута інфраструктура. Споживачі повинні бути зацікавлені або бачити очевидні переваги від цього процесу, тоді вони відмовляться від безкоштовних торбинок у супермаркетах і надаватимуть перевагу екосумкам, які шиють наші діти і прикрашають їх сердечками. Це символічно, бо попри хворі серця, вони мають сильне бажання зробити нашу планету здоровою».

СКАЗАТИ «НІ!» — ПЛАСТИКУ ТА ПОЛІЕТИЛЕНУ

Акція з роздавання безкоштовних екоторбинок відбулася в межах форуму «За чисте довкілля: ні пластику та поліетилену», який днями зібрав у Вінниці представників громадських організацій, влади та бізнесу. Вони обговорювали, як можна зменшити використання поліетилену та пластику в Україні. Багато держав уже зараз скорочують використання цього матеріалу, переробляють його і застосовують повторно, а деякі — взагалі заборонили. Україна продовжує пасти задніх у цьому питанні. Як каже координаторка проєкту «Регіональні медіа як активізатори громадськості в процесах євроінтеграції України» у Вінницькій області Світлана БУСІЛКОВА, за рік кожен із нас використовує приблизно триста різних пакетиків при тому, що поліетилен розкладається за більш ніж сто років.

«Через збільшення чисельності населення в містах об’єми відходів постійно зростають. За оцінками Світового банку, якщо так триватиме далі, то із 2,1 млрд тонн сміття, які були зафіксовані 2016 року, до 2050 року кількість відходів зросте до 3,40 млрд тонн. У менш розвинутих країнах, особливо в бідних районах, люди страждають від сміття. Накопичені відходи стають розсадником захворювань та додатковим чинником зміни клімату, — констатує Світлана. — Тому не дивно, що «велика двадцятка», яка знову збиралася нещодавно, винесла питання екології на перший план, згадували пластик та поліетилен як велику проблему у світі. Вінниця має певні досягнення, результати, бо велика кількість організацій працюють над цією проблемою. Ми не зупинятимемося, бо коли нас буде багато, ми зможемо займатися спочатку інформаційно-просвітницькою діяльністю, а паралельно і практичною, — то проблема розв’яжеться».

ЗНАЙТИ РОЗУМНУ АЛЬТЕРНАТИВУ

У боротьбі зі сміттям Вінниччина працює на всіх фронтах. І тим часом як середній показник охоплення населення вивозом сміття в Україні становить 74,14%, на Вінниччині ця цифра сягає 84%. Як повідомляє департамент житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької ОДА, ще два роки тому в області сортування сміття проводилося у 21 населеному пункті, а вже через півроку їхня кількість зросла до 37 і продовжує збільшуватися. На сьогодні 70% вінничан окремо сортують сухі й вологі відходи, а в окремих громадах відбирають скло, полімери, залізо та папір. Зараз в області будується п’ять сортувальних ліній. Як писав «День» № 115 за 3 липня ц. р., на одній з уже зведених сміттєсортувальних станцій, що в Іллінецькій ОТГ, збираються відкрити міні-завод із переробки полімерних матеріалів, які практично не реалізуються в Україні. Із накопичених каністр, плівки та пляшок від мийних засобів планують у громаді виготовляти черепицю для покрівель, тротуарну плитку й бордюри. Кластимуть плитку в населених пунктах, які входять у місцеву ОТГ.

Разом із тим громадські організації проводять активну просвітницьку роботу зі школярами та молоддю. А цього року долучилися до роботи і супермаркети, які зацікавлені в тому, щоб відмовитися від поліетилену. Підприємці кажуть, що готові перестати використовувати пластик, якщо буде вигідна альтернатива. І визнають, що це питання не одного дня і без підтримки держави його не врегулювати.

«Целофановий пакетик, який ми звикли бачити в супермаркеті, а покупці звикли отримувати безкоштовно, в закупівлі коштує вісім-десять копійок. Як альтернативу на сьогодні ми пропонуємо звичайний паперовий пакет, у закупівлі його вартість становить 26—27 копійок. Ми готові взяти на себе всі ці витрати, але не повною мірою, — зазначає керуюча одного з мережевих магазинів у Вінниці Лариса СОКОЛЮК. — Це складний і поетапний процес. Він має розпочинатися з процесу виробництва, реалізації, утилізації відходів. Чи готові ми на своєму місці зробити якийсь посильний внесок у цю процедуру? Якщо ми покладемо на бізнес усі зобов’язання — це також буде неправильно, бо він не потягне такого фінансового навантаження. Тому це питання потрібно вирішувати на законодавчому рівні. По-друге, важливе значення має готовність клієнтів не брати поліетиленових пакетів, а користуватися екосумками. Ми готові підтримати розумні починання, але щоб достукатися до кожного покупця в магазині, людей потрібно спочатку переконати. І приклад дітей із Мурованих Курилівців у цьому показовий. Я особисто вже пообіцяла відмовитися від целофанових пакетів. Як винагороду отримала модну екоторбинку з сердечком. Ношу її в сумці як нагадування про обіцянку».

ЗМІНИТИ ПОВЕДІНКУ ІЗ «ЗВИЧАЙНОЇ» НА «ЕКОЛОГІЧНУ»

Зміна поведінки людей — найважливіша в ієрархії розумного поводження з відходами і посідає перше місце в запобіганні накопиченню сміття. Людина може відмовитися від використання поліетилену та пластику, тільки якщо захоче. А для цього потрібне усвідомлення, яке приходить як результат потужної інформаційної кампанії в різній формі: роликів, фільмів, коміксів, мемів і на всіх рівнях, каже голова ГО «Наше Поділля» Юрій СТЕПАНЕЦЬ. Уже багато років він реалізує проєкт «Зелена Школа», що долучив до сортування сміття учнів загальноосвітніх шкіл Вінницького району. Юрко називає дітей «агентами пробудження» екосвідомості українців. Адже діти — це одна з небагатьох цінностей, яка не втратила своєї важливості для дорослих. Саме заради їхнього майбутнього дорослі можуть змінити свою поведінку зі «звичайної» на «екологічну».

«В Україні 95% побутового сміття не переробляється. 60% приватних будинків не мають доступу до централізованого вивезення сміття. Щорічно у нас «виробляється» орієнтовно десять мільйонів тонн сміття, з них переробляється приблизно 600 тис. тонн. Решта «зберігається» на 6138 легальних полігонах і 33 тисячах нелегальних, які займають площу в дев’ять тисяч гектарів (легальні) плюс дві-п’ять тисяч гектарів — нелегальні. 2017 року Україна імпортувала понад 400 тисяч тонн вторинної сировини вартістю понад 85,3 мільйонів доларів США. Зокрема, макулатури придбали на 70 мільйонів, вторинних полімерних матеріалів — на 14,4 мільйона, а битого скла — майже на 850 тисяч доларів. Завозимо макулатуру із Росії, полімерні матеріали — із Польщі, Словенії, Чехії, Австрії. Склобій постачає Білорусь. І це ще не вся шокуюча статистика, — розповідає Юрій Степанець. — Здебільшого побутові відходи — це харчові (30—40%), папір (20 — 25%), пластик (4,5—7%), скло (10—17%), тобто ті, які можна переробити. І доки дорослі шукають шляхи, як все це «поставити на колеса», діти роблять, не шукаючи жодної «вигоди». Для прикладу, ми провели віртуальний батл між школярами 4—11 класів сільської школи в Мізяківських хуторах Вінницького району і мешканцями Вінниці. Досліджували, скільки вторсировини на одну особу вилучили завдяки сортуванню сміття у громадах. У Вінниці мешкає 369 800 осіб, у Мізяківських хуторах — 2283 людини. Знаєте, хто переміг? Діти з хуторів! І переконаний, що робили вони це не за гроші, бо на цьому багато не заробити. Але якщо хтось купив сировину і заплатив гроші, це означає, що вона буде перероблена. І це не мій аргумент, а дітей, бо вони значно підприємливіші й далекоглядніші, аніж ми про них думаємо».

Екофорум відбувся в межах проєкту «Регіональні медіа як активізатори громадськості в процесах євроінтеграції України», який охопив, крім Вінниці, Запоріжжя, Маріуполь, Івано-Франківськ, Хмельницький, Тернопіль та Львів. За результатами обговорення учасники обговорення напрацювали спільний меморандум щодо стратегії зменшення використання поліетилену й адресували цей документ органам місцевого самоврядування і державним інституціям.