Екологія + культура

У Домі Франка буде сад Франка

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка взявся відновлювати сад довкола садиби Івана Яковича (вулиця Івана Франка, 150/152). Мета проєкту, кошторисна вартість якого — 50 тисяч гривень, запровадити у цьому культурному екопросторі нову тематичну екскурсію просто неба «Сад Франка», що має у доступній та цікавій формі розповісти про захоплення письменника садівництвом та високу екологічну свідомість його родини. Про це «Дню» розповів директор інституції Богдан ТИХОЛОЗ. Попросив через газету «День» подякувати грантодавцю — Австрійському бюро кооперації у Львові. Зазначив, що цей проєкт є прикладом синергії екологічної ініціативи та культурно-просвітницької місії Музею Франка. Пообіцяв, що екопростір саду Франка буде доступний для відвідувачів упродовж цілого року, а тематична екскурсія відбуватиметься на постійній основі. Припустив, що така ініціатива підвищить туристичну привабливість музею. І (не)жартома додав, що в умовах карантинних обмежень екскурсії просто неба це якраз те, що дуже і дуже на часі.

«ЗНАЄМО, ДЕ І ЩО РОСЛО»

— Кілька місяців тому Музей Франка розпочав втілення проєкту з порятунку грушки Франка — єдиного дерева, яке збереглося з-поміж тих, які садив Франко зі своєю родиною (детальніше — у кількох публікаціях «Дня», зокрема — у матеріалі «Хай живе груша!» у №166—167 від 4 вересня 2020. — Т.К). Можливо, проєкт «Сад Франка» є його продовженням?

— Саме так. Нам, до речі, вдалося зібрати необхідні кошти на порятунок грушки. І невдовзі звітуватимемо про це громаді.

— Це ви зараз говорите про аукціон з пленеру «Портрет Франкової груші»? Тобто роботи продалися?

— Більшість. На жаль, через карантинні обмеження ми не змогли провести його офлайн — живий, драйвовий і веселий. Довелося робити онлайн. Але полотна продавалися добре, і нам вдалося зібрати необхідну суму, 64 тисячі гривень. А біля Дому Франка і зараз гарно. Але ми вирішили, що це не просто прибудинкова територія — це насправді простір творення, простір, де поет і науковець та його сім’я почувалися щасливими і вільними. Тому цей простір потрібно відтворити дуже дбайливо.

— Знаєте, як відтворювати?

— Так. Маємо спогади як першоджерело. Передусім — дітей Івана Франка. І тих людей, які приходили до Франків. Маємо й деякі світлини. Тобто знаємо, де і що росло.

— А що росло?

— Як згадував син Івана Франка, Петро, довкола хати завжди росло кілька овочевих дерев: «Батько пішов з нами до городника на вул. Крижовій, і ми з тріумфом принесли чи не десять щеп яблук, сливок, один горіх та кількадесят корчиків аґрусу, білих та червоних порічок, малини і т.д. Чорні порічки були для матері, яка незвичайно любила цю «чорну смородину», конфітюри з овочів і давала її листя до чаю». А Ганна Франко-Ключко, дочка письменника, згадувала: «Як дитина села, від дитинства привиклий до дуже скромного життя — він (Франко) задовольнявся малим. Радіючи власною хатою, він находив бажаний відпочинок, уліпшуючи, прикрашуючи хату. Кругом хати насадив яблуні, груші і вишні, а попри стежки — корчі порічок, аґресту та малин. Перед вікнами я дістала місце на цвітник і весною, коли все зазеленіло і зацвіло, це був справжній малий рай». Відомо, що у квітнику росли мальви, півонії, жоржини, настурції. Невисокий дерев’яний пліт, який розділяв садиби Франка та Грушевського, був обвитий кущами дикої рожі та глоду. Я, як директор, справді мрію про цей сад, але з дотриманням музейних принципів — без штучності, надмірної модернізації, з усвідомленням того, що ми творимо не просто будь-який садочок, а творимо сад Франка. Деревця братимемо у садівників, з якими вже співпрацювали. І будуть у нас контейнери для сортування сміття. Тобто і в цьому сенсі наближатимемося до Європи — не на словах, а на ділі.

— А коли розпочинається проєкт?

— Уже зараз. Любимо досить швидко все робити. Вже приходять до нас садівники, з якими всі питання узгодимо. І вже у квітні, якщо скасують карантинні обмеження, можливо, запросимо на День відкритих дверей всіх охочих, щоби висадити дерева. А далі вже будемо їх плекати. В травні офіційно презентуватимемо проєкт спільно з австрійцями-грантодавцями. Сподіваємося (знову ж таки — у разі сприятливого перебігу подій з карантином) провести й низку інших презентацій.

«МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ, ЯКИЙ МАЄ КУХНЮ І ПИВНИЦЮ, СПРИЙМАЄТЬСЯ НЕ ЯК МУЗЕЙ, А ЯК СПРАВЖНІЙ ДІМ»

— Принагідно запитаю, чи привертає увагу відвідувачів пивниця, де ви відкрили кілька місяців тому експозиційні зали, аби показати, де і як Франки зберігали дрова, вугілля, спортивне спорядження, господарський реманент, також всяке-різне інше, що завжди згодиться в домі — кошики для яблук і не тільки, бутлі для вишняку і грушівки, слоїки для конфітюрів, які любила робити пані Франкова?..

— Дуже цікавить! На жаль, відвідувачів через карантинні обмеження є небагато. А зараз, коли ми в «червоній» зоні, то й узагалі нема. Але ми мали співпрацю із «Суспільним» телебаченням («Культура»), яке знімало цикл програм «Йдемо в музей». Є віртуальна екскурсія нашим музеєм, можна подивитися всі закутки. Пивницю — в тім числі. І я вкотре переконався в тому, що меморіальний музей, який має кухню і пивницю, сприймається не як музей, а як справжній дім. Тому, я думаю, коли повернеться потік відвідувачів (організованих і неорганізованих), то це також буде фішечка нашого музею.

— Минулого року з нагоди 80-річчя Дому Франка на підпірній стіні музею відкрили мурал з присвятою першому директорові — Петрові Франку. Ніхто не зазіхав на стінопис? Бо ж у середмісті чи не всі будинки обписані графіті...

— У нас — цілодобова охорона. Тому наразі все добре — Петро Франко і його дружина Ольга гарні. Ми вклали у бюджет витрати на систему відеоспостереження й освітлення. Обіцяли нам в цьому посприяти.

— На Український культурний фонд подавалися з якимись проєктами?

— Зараз реалізуємо за підтримки УКФ проєкт «ФранкоМандри +» з розробки туристичних маршрутів, де Іван Франко виступає тревел-блогером та розповідає власну історію, змінюючи наш погляд на минуле. А цього року до ювілею Франка подали проєкт «Франко Революшн». Зараз триває стадія експертного відбору. Сподіваємося на перемогу.

— Багато шкоди заподіяли Музею Франка теперішні карантинні обмеження?

— На жаль. Але ми розпочали другий сезон відеоблогів «Франко вдома», які розміщуємо на YouTube. Й Українське радіо їх транслює. Почали з наголосу у прізвищі Франка, бо зараз тривають дискусії стосовно того «ФранкО» чи «ФрАнко». Отже, не нудьгуємо.

Екологія + культура

Екологія + культура

У Домі Франка буде сад Франка

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка взявся відновлювати сад довкола садиби Івана Яковича (вулиця Івана Франка, 150/152). Мета проєкту, кошторисна вартість якого — 50 тисяч гривень, запровадити у цьому культурному екопросторі нову тематичну екскурсію просто неба «Сад Франка», що має у доступній та цікавій формі розповісти про захоплення письменника садівництвом та високу екологічну свідомість його родини. Про це «Дню» розповів директор інституції Богдан ТИХОЛОЗ. Попросив через газету «День» подякувати грантодавцю — Австрійському бюро кооперації у Львові. Зазначив, що цей проєкт є прикладом синергії екологічної ініціативи та культурно-просвітницької місії Музею Франка. Пообіцяв, що екопростір саду Франка буде доступний для відвідувачів упродовж цілого року, а тематична екскурсія відбуватиметься на постійній основі. Припустив, що така ініціатива підвищить туристичну привабливість музею. І (не)жартома додав, що в умовах карантинних обмежень екскурсії просто неба це якраз те, що дуже і дуже на часі.

«ЗНАЄМО, ДЕ І ЩО РОСЛО»

— Кілька місяців тому Музей Франка розпочав втілення проєкту з порятунку грушки Франка — єдиного дерева, яке збереглося з-поміж тих, які садив Франко зі своєю родиною (детальніше — у кількох публікаціях «Дня», зокрема — у матеріалі «Хай живе груша!» у №166—167 від 4 вересня 2020. — Т.К). Можливо, проєкт «Сад Франка» є його продовженням?

— Саме так. Нам, до речі, вдалося зібрати необхідні кошти на порятунок грушки. І невдовзі звітуватимемо про це громаді.

— Це ви зараз говорите про аукціон з пленеру «Портрет Франкової груші»? Тобто роботи продалися?

— Більшість. На жаль, через карантинні обмеження ми не змогли провести його офлайн — живий, драйвовий і веселий. Довелося робити онлайн. Але полотна продавалися добре, і нам вдалося зібрати необхідну суму, 64 тисячі гривень. А біля Дому Франка і зараз гарно. Але ми вирішили, що це не просто прибудинкова територія — це насправді простір творення, простір, де поет і науковець та його сім’я почувалися щасливими і вільними. Тому цей простір потрібно відтворити дуже дбайливо.

— Знаєте, як відтворювати?

— Так. Маємо спогади як першоджерело. Передусім — дітей Івана Франка. І тих людей, які приходили до Франків. Маємо й деякі світлини. Тобто знаємо, де і що росло.

— А що росло?

— Як згадував син Івана Франка, Петро, довкола хати завжди росло кілька овочевих дерев: «Батько пішов з нами до городника на вул. Крижовій, і ми з тріумфом принесли чи не десять щеп яблук, сливок, один горіх та кількадесят корчиків аґрусу, білих та червоних порічок, малини і т.д. Чорні порічки були для матері, яка незвичайно любила цю «чорну смородину», конфітюри з овочів і давала її листя до чаю». А Ганна Франко-Ключко, дочка письменника, згадувала: «Як дитина села, від дитинства привиклий до дуже скромного життя — він (Франко) задовольнявся малим. Радіючи власною хатою, він находив бажаний відпочинок, уліпшуючи, прикрашуючи хату. Кругом хати насадив яблуні, груші і вишні, а попри стежки — корчі порічок, аґресту та малин. Перед вікнами я дістала місце на цвітник і весною, коли все зазеленіло і зацвіло, це був справжній малий рай». Відомо, що у квітнику росли мальви, півонії, жоржини, настурції. Невисокий дерев’яний пліт, який розділяв садиби Франка та Грушевського, був обвитий кущами дикої рожі та глоду. Я, як директор, справді мрію про цей сад, але з дотриманням музейних принципів — без штучності, надмірної модернізації, з усвідомленням того, що ми творимо не просто будь-який садочок, а творимо сад Франка. Деревця братимемо у садівників, з якими вже співпрацювали. І будуть у нас контейнери для сортування сміття. Тобто і в цьому сенсі наближатимемося до Європи — не на словах, а на ділі.

— А коли розпочинається проєкт?

— Уже зараз. Любимо досить швидко все робити. Вже приходять до нас садівники, з якими всі питання узгодимо. І вже у квітні, якщо скасують карантинні обмеження, можливо, запросимо на День відкритих дверей всіх охочих, щоби висадити дерева. А далі вже будемо їх плекати. В травні офіційно презентуватимемо проєкт спільно з австрійцями-грантодавцями. Сподіваємося (знову ж таки — у разі сприятливого перебігу подій з карантином) провести й низку інших презентацій.

«МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ, ЯКИЙ МАЄ КУХНЮ І ПИВНИЦЮ, СПРИЙМАЄТЬСЯ НЕ ЯК МУЗЕЙ, А ЯК СПРАВЖНІЙ ДІМ»

— Принагідно запитаю, чи привертає увагу відвідувачів пивниця, де ви відкрили кілька місяців тому експозиційні зали, аби показати, де і як Франки зберігали дрова, вугілля, спортивне спорядження, господарський реманент, також всяке-різне інше, що завжди згодиться в домі — кошики для яблук і не тільки, бутлі для вишняку і грушівки, слоїки для конфітюрів, які любила робити пані Франкова?..

— Дуже цікавить! На жаль, відвідувачів через карантинні обмеження є небагато. А зараз, коли ми в «червоній» зоні, то й узагалі нема. Але ми мали співпрацю із «Суспільним» телебаченням («Культура»), яке знімало цикл програм «Йдемо в музей». Є віртуальна екскурсія нашим музеєм, можна подивитися всі закутки. Пивницю — в тім числі. І я вкотре переконався в тому, що меморіальний музей, який має кухню і пивницю, сприймається не як музей, а як справжній дім. Тому, я думаю, коли повернеться потік відвідувачів (організованих і неорганізованих), то це також буде фішечка нашого музею.

— Минулого року з нагоди 80-річчя Дому Франка на підпірній стіні музею відкрили мурал з присвятою першому директорові — Петрові Франку. Ніхто не зазіхав на стінопис? Бо ж у середмісті чи не всі будинки обписані графіті...

— У нас — цілодобова охорона. Тому наразі все добре — Петро Франко і його дружина Ольга гарні. Ми вклали у бюджет витрати на систему відеоспостереження й освітлення. Обіцяли нам в цьому посприяти.

— На Український культурний фонд подавалися з якимись проєктами?

— Зараз реалізуємо за підтримки УКФ проєкт «ФранкоМандри +» з розробки туристичних маршрутів, де Іван Франко виступає тревел-блогером та розповідає власну історію, змінюючи наш погляд на минуле. А цього року до ювілею Франка подали проєкт «Франко Революшн». Зараз триває стадія експертного відбору. Сподіваємося на перемогу.

— Багато шкоди заподіяли Музею Франка теперішні карантинні обмеження?

— На жаль. Але ми розпочали другий сезон відеоблогів «Франко вдома», які розміщуємо на YouTube. Й Українське радіо їх транслює. Почали з наголосу у прізвищі Франка, бо зараз тривають дискусії стосовно того «ФранкО» чи «ФрАнко». Отже, не нудьгуємо.