Дякуючи за життя

В Україні створюється цифровий реєстр медпрацівників, які загинули через ковід

За ініціативи благодійного фонду «Здоров’я українського народу», створений цифровий «Меморіал пам’яті медичних працівників, які загинули від COVID-2019». Як зазначають ініціатори «Меморіалу...», потреба в ньому — велика, адже щодня медичні працівники, ризикуючи власним життям і здоров’ям, рятують тисячі громадян. На сторінці проєкту кожен бажаючий може додати інформацію про родича, колегу чи знайомого медичного працівника, який загинув через ковід.
  Наразі на сайті проєкту є інформація про 16 медиків, які віддали своє життя, рятуючи пацієнтів і наражаючи на небезпеку власне. Мабуть, світлину медика Івана Венжиновича, лікаря-терапевта, що загинув після коронавірусної хвороби у вересні 2020 року, пам’ятає багато українців. Фотографію зробив відомий читачам «Дня» фотограф Євген Малолєтка, а обличчя лікаря в захисній масці та щиті, з виснаженими від утоми очима, стало візитівкою боротьби з ковідом. Його бачили на білбордах з написом «Дякую за життя» по всій країні. Лікар помер у тій самій лікарні, де сам рятував хворих на ковід.
  Знати і пам’ятати про медиків — важливо та необхідно. Детальніше про потребу створення «Меморіалу пам’яті медичних працівників, які загинули від COVID-2019», і чому такого реєстру не веде держава, «День» розпитав президента фонду «Здоров’я українського народу» Сергія СОШИНСЬКОГО.

— Сергію Олеговичу, чому ви взялися створити такий реєстр і як просувається робота?

— Створюючи документальний фільм про історію боротьби українських медиків із ковідом, ми з командою зрозуміли, що немає реєстру, в якому були б медичні працівники — щоб ЗМІ і громадськість знали тих, хто боровся за людські життя. МОЗ і Центр громадського здоров’я інформації не давали. Команда фільму почала шукати інформацію щодо загиблих людей. Ми звернулися до наших партнерів у ЗМІ, які надали офіційні звернення до МОЗ. Ми отримали кількісні показники — скільки медичних працівників захворіло і скільки загинуло. Але персональної інформації ми не отримали, відповідно, увіковічити імена і прізвища стало неможливим. Ми тоді почали шукати дані в інтернеті. Зараз сайт наповнюється силами нашої спільноти. Спочатку ми створили лендінг, знайшли на деяких медіаресурсах, зокрема ЗМІ, інформацію про медиків, внесли на цей лендінг цю інформацію і, звісно, надали посилання на джерела. Також звернулися до медичної спільноти з проханням наповнювати цей меморіал.

Це — дуже хороша ініціатива, вона потрібна і корисна, тому що об’єктивно лікарі і медсестри, санітарки стоять на захисті українських пацієнтів. Потрібно їх вшанувати, щоби хоч зрозуміти, що це були за люди, переглянути їхню історію, знати, яких вони були спеціальностей, із яких регіонів.

— Чим мотивували в МОЗі відмову?

— На жаль, Центр громадського здоров’я і МОЗ відмовились від публічного підтвердження надання інформації щодо медпрацівників, які загинули, посилаючись на закон про захист персональних даних. Звісно, це — їхня справа. Я думаю, що це — якась нісенітниця, тому що закон про захист персональних даних стосується людей живих. А якщо родичі готові надати інформацію про медпрацівника, який загинув від ковіду, щоб це було висвітлено в меморіальному проєкті, то чому б МОЗу офіційно не підтвердити, що ця людина померла від ковіду?

Тож ми звернулися до медичної спільноти, щоб лікарі-колеги почали його формувати — так, як це роблять у Італії та США. Щоправда, там ці реєстри верифікуються державами, бо там — відкриті дані про померлих. Ми розмістимо цей лист із відмовою на сайті... Мені здається, що це ще пов’язано з питаннями виплат, тому що лікарі багато нарікають, що на місцях комісії не хочуть надавати статус сім’ям, що лікар був заражений ковідом на робочому місці (про цю проблему нещодавно зазначав і голова медичного парламентського комітету Михайло Радуцький, вимагаючи від МОЗ спростити нарешті процедуру отримання виплати загиблих від ковіду медиків. — Ред.).

— Про скількох медпрацівників уже вдалося знайти й оприлюднити інформацію?

— Нараз ми отримали близько сотні заявок. Зважаючи, що протягом року загинуло близько 700 медпрацівників, вважаємо, що це — хороший результат. Раніше ми цю інформацію просто ніде знайти не могли. Для ЗМІ ми пропонуємо брати інформацію з стислого джерела і максимально публікувати про них, як це роблять медіа на Заході.

— Який фільм готуєте про медпрацівників?

— Це «19 історій боротьби». Фільм — це 12-серійний документальний фільм, уже відбулася технічна прем’єра. Він створюється, щоб увіковічити історію боротьби української медицини з ковідом. У ньому взяли участь такі спікери, як Ольга Голубовська, Євген Комаровський, Віктор Ляшко, Максим Степанов та інші. Його знімає продакшн-студія «Ведмедики»: вони брали інтерв’ю у відомих лікарів щодо тих чи тих обставин і висвітлюють це в документальному хронометражі — як це відбувалося з самого приходу вірусу в Україну. Кілька тижнів тому перша серія була презентована на медичній конференції, за тиждень вона буде у вільному доступі. Так, перша серія розкриває події кінця лютого-початку березня минулого року — історію, чому вибрали для евакуйованих із Китаю громадян санаторій у Санжарах, історію введення локдауну. Фільм має на меті популяризувати роботу українських медиків і їхній внесок у боротьбу з ковідом. Бо є значна кількість людей, які недооцінюють роботу медиків. Але, зважаючи на те, як торік Україна впоралася з викликами, — ми в 30-ці країн, які найкраще це зробили. Із цього робимо висновок, що ми не пасемо задніх, зокрема — завдяки медпрацівникам. Мета — розкрити правду про те, як відбувалася боротьба з ковідом. У фільмі ми звернулися до лідерів думок, які розуміються на проблематиці ковіду.

— Не можу не запитати, що лідери думок кажуть про прогнози: скільки триватиме в світі й Україні карантин?

— Зважаючи на те, що відбувається в світі — Америці, Європі, Азії, — якщо взяти всі ці історії з вакцинами і вакцинаціями, найімовірніше, карантин із періодичними локдаунами триватиме до осені 2022 року. На той час у людства або буде створений колективний імунітет, або спрацює вакцинація — що дасть людям можливість дихати більш вільно в прямому чи переносному значенні.

Дякуючи за життя

Дякуючи за життя

В Україні створюється цифровий реєстр медпрацівників, які загинули через ковід

За ініціативи благодійного фонду «Здоров’я українського народу», створений цифровий «Меморіал пам’яті медичних працівників, які загинули від COVID-2019». Як зазначають ініціатори «Меморіалу...», потреба в ньому — велика, адже щодня медичні працівники, ризикуючи власним життям і здоров’ям, рятують тисячі громадян. На сторінці проєкту кожен бажаючий може додати інформацію про родича, колегу чи знайомого медичного працівника, який загинув через ковід.
  Наразі на сайті проєкту є інформація про 16 медиків, які віддали своє життя, рятуючи пацієнтів і наражаючи на небезпеку власне. Мабуть, світлину медика Івана Венжиновича, лікаря-терапевта, що загинув після коронавірусної хвороби у вересні 2020 року, пам’ятає багато українців. Фотографію зробив відомий читачам «Дня» фотограф Євген Малолєтка, а обличчя лікаря в захисній масці та щиті, з виснаженими від утоми очима, стало візитівкою боротьби з ковідом. Його бачили на білбордах з написом «Дякую за життя» по всій країні. Лікар помер у тій самій лікарні, де сам рятував хворих на ковід.
  Знати і пам’ятати про медиків — важливо та необхідно. Детальніше про потребу створення «Меморіалу пам’яті медичних працівників, які загинули від COVID-2019», і чому такого реєстру не веде держава, «День» розпитав президента фонду «Здоров’я українського народу» Сергія СОШИНСЬКОГО.

— Сергію Олеговичу, чому ви взялися створити такий реєстр і як просувається робота?

— Створюючи документальний фільм про історію боротьби українських медиків із ковідом, ми з командою зрозуміли, що немає реєстру, в якому були б медичні працівники — щоб ЗМІ і громадськість знали тих, хто боровся за людські життя. МОЗ і Центр громадського здоров’я інформації не давали. Команда фільму почала шукати інформацію щодо загиблих людей. Ми звернулися до наших партнерів у ЗМІ, які надали офіційні звернення до МОЗ. Ми отримали кількісні показники — скільки медичних працівників захворіло і скільки загинуло. Але персональної інформації ми не отримали, відповідно, увіковічити імена і прізвища стало неможливим. Ми тоді почали шукати дані в інтернеті. Зараз сайт наповнюється силами нашої спільноти. Спочатку ми створили лендінг, знайшли на деяких медіаресурсах, зокрема ЗМІ, інформацію про медиків, внесли на цей лендінг цю інформацію і, звісно, надали посилання на джерела. Також звернулися до медичної спільноти з проханням наповнювати цей меморіал.

Це — дуже хороша ініціатива, вона потрібна і корисна, тому що об’єктивно лікарі і медсестри, санітарки стоять на захисті українських пацієнтів. Потрібно їх вшанувати, щоби хоч зрозуміти, що це були за люди, переглянути їхню історію, знати, яких вони були спеціальностей, із яких регіонів.

— Чим мотивували в МОЗі відмову?

— На жаль, Центр громадського здоров’я і МОЗ відмовились від публічного підтвердження надання інформації щодо медпрацівників, які загинули, посилаючись на закон про захист персональних даних. Звісно, це — їхня справа. Я думаю, що це — якась нісенітниця, тому що закон про захист персональних даних стосується людей живих. А якщо родичі готові надати інформацію про медпрацівника, який загинув від ковіду, щоб це було висвітлено в меморіальному проєкті, то чому б МОЗу офіційно не підтвердити, що ця людина померла від ковіду?

Тож ми звернулися до медичної спільноти, щоб лікарі-колеги почали його формувати — так, як це роблять у Італії та США. Щоправда, там ці реєстри верифікуються державами, бо там — відкриті дані про померлих. Ми розмістимо цей лист із відмовою на сайті... Мені здається, що це ще пов’язано з питаннями виплат, тому що лікарі багато нарікають, що на місцях комісії не хочуть надавати статус сім’ям, що лікар був заражений ковідом на робочому місці (про цю проблему нещодавно зазначав і голова медичного парламентського комітету Михайло Радуцький, вимагаючи від МОЗ спростити нарешті процедуру отримання виплати загиблих від ковіду медиків. — Ред.).

— Про скількох медпрацівників уже вдалося знайти й оприлюднити інформацію?

— Нараз ми отримали близько сотні заявок. Зважаючи, що протягом року загинуло близько 700 медпрацівників, вважаємо, що це — хороший результат. Раніше ми цю інформацію просто ніде знайти не могли. Для ЗМІ ми пропонуємо брати інформацію з стислого джерела і максимально публікувати про них, як це роблять медіа на Заході.

— Який фільм готуєте про медпрацівників?

— Це «19 історій боротьби». Фільм — це 12-серійний документальний фільм, уже відбулася технічна прем’єра. Він створюється, щоб увіковічити історію боротьби української медицини з ковідом. У ньому взяли участь такі спікери, як Ольга Голубовська, Євген Комаровський, Віктор Ляшко, Максим Степанов та інші. Його знімає продакшн-студія «Ведмедики»: вони брали інтерв’ю у відомих лікарів щодо тих чи тих обставин і висвітлюють це в документальному хронометражі — як це відбувалося з самого приходу вірусу в Україну. Кілька тижнів тому перша серія була презентована на медичній конференції, за тиждень вона буде у вільному доступі. Так, перша серія розкриває події кінця лютого-початку березня минулого року — історію, чому вибрали для евакуйованих із Китаю громадян санаторій у Санжарах, історію введення локдауну. Фільм має на меті популяризувати роботу українських медиків і їхній внесок у боротьбу з ковідом. Бо є значна кількість людей, які недооцінюють роботу медиків. Але, зважаючи на те, як торік Україна впоралася з викликами, — ми в 30-ці країн, які найкраще це зробили. Із цього робимо висновок, що ми не пасемо задніх, зокрема — завдяки медпрацівникам. Мета — розкрити правду про те, як відбувалася боротьба з ковідом. У фільмі ми звернулися до лідерів думок, які розуміються на проблематиці ковіду.

— Не можу не запитати, що лідери думок кажуть про прогнози: скільки триватиме в світі й Україні карантин?

— Зважаючи на те, що відбувається в світі — Америці, Європі, Азії, — якщо взяти всі ці історії з вакцинами і вакцинаціями, найімовірніше, карантин із періодичними локдаунами триватиме до осені 2022 року. На той час у людства або буде створений колективний імунітет, або спрацює вакцинація — що дасть людям можливість дихати більш вільно в прямому чи переносному значенні.