Даєш українську моду

Цього року до традиційної схеми святкування Дня Києва додалися два заходи, які на кілька годин буквально перекрили Хрещатик: концерт переможців "Червоної Рути" та свято української моди, що пройшло в рамках конкурсу "L-models-Чорна перлина", або простіше - покази провідних українських модельєрів - цього разу просто неба, на сходах Українського Дому.

Сама собою ідея проведення такого свята (його організували відомий шоу-центр "L-models", із назвою якого пов'язані майже всі національні проекти в модельному бізнесі, та київська держадміністрація) вельми непогана. Хочеться сподіватися, що воно стане традиційним, щороку напередодні літа демонструючи нові тенденції української моди. І хоча перша "чарка", всупереч звичайно бездоганним організаційно заходам "L-models", пішла трішки колом - то не біда. У принципі, певні неполадки з саунд-треком і комічні розбіжності трансльованої на великому екрані реклами зі словами ведучого - це дрібниці, яких у майбутньому, сподіваємося, вдасться уникнути. Значно важливіше інше: власне, яку моду показали на "Святі".

У показі брали участь 9 провідних українських фірм і будинків моделей, серед котрих були "Михайло Воронін - Відень - Париж", "Валді", Центр розвитку моди, Будинок моделей "Хрещатик". Але... чомусь мимоволі здавалося, нібито покази різних фірм і дизайнерів мають щось невловимо спільне. І раптом, дуже невиразно, крізь епатаж й експерименти останнього десятиліття вималювалося щось на кшталт радянських будинків моделей, які пропонували речі начебто й непогані, добротні, добре пошиті, та чи зовсім безликі, чи надміру вигадливі, дивні й непридатні. Тож отака вона, національна мода! Стійко переживши напади "анархістів", вона збереглася-таки й дочекалася свого часу.

Тим часом було б несправедливим стверджувати, ніби така мода нікому не подобається - навпаки, можна бути переконаним, що вона знайде собі безліч прихильників і передусім прихильниць. Проблема в іншому: штучно звужуючи рамки вітчизняної моди, її творці неминуче втратять величезну кількість потенційних покупців, котрим подобаються інші стилі. І ще: безумовно, кожен модельєр вільний працювати так, як підказує йому його талант. У показах "на сходах" порадували шляпки Тетяни Мельниченко й, як завжди, елегантний і сучасний чоловічий блок трикотажу Наталії Соболєвої. Але всі ці нюанси можна роздивитися, коли модельєри виступають "кожен за себе". Коли ж їх, схожих, зведено разом і не врівноважено ніяким контрастом - око "замилюється", схоже стає однаковим. Виникає загальне враження про "українську моду", яка, будучи зокрема вельми цікавою, загалом поки що не в змозі конкурувати з французькою чи, скажімо, англійською.