Чи стане Київ дружнім до тварин?

Оксана Кошак — у Києві. Зоозахисники знають її як успішного та ефективного керівника львівського комунального підприємства «Лев». «День» теж часто згадував її ім’я у публікаціях на тему захисту прав безпритульних тварин. Тепер пані Оксана обіймає посаду в.о. директора КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини».

Львівське підприємство часто ставили у приклад, адже воно навчилося працювати з громадою, з невеликим бюджетом прилаштовувало максимальну кількість тварин у нові родини, створило один з перших банків крові тварин, допомагало волонтерам та приватним притулкам. І головне, чого бракувало Києву, — звітувало за кожну витрачену гривню та про кожну відловлену чи простерилізовану тварину.

Чи вдасться Оксані Кошак повторити львівський успіх у столиці? Наразі вона не ставить перед собою дедлайнів для перших результатів. А зоозахисники зі свого боку вже починають пильнувати за першими кроками нової керівниці київського підприємства, зокрема, надіслали їй лист із рекомендаціями, як поліпшити ефективність роботи підприємства. «День» теж розпитав Оксану Кошак про очікувані виклики та плани.

— Пані Оксано, чому змінили Львів на Київ?

— Викликів я не боюся, якщо є можливість масштабувати успіх і робити більше добрих справ для більшої кількості людей та тварин, то я з великим задоволенням буду це робити. Тим паче, що у Львові я залишаю дуже потужну команду, яка робила всі ці зміни. Що мотивувало до переїзду у Київ? Робота комунальних підприємств — це всього лише боротьба з вітряками, які ми ніколи не подолаємо, якщо не будемо закладати фундаментальні базові речі, котрі не дозволять викидати тварин на вулицю. Це навчання дітей гуманному ставленню до тварин. Це обов’язкова реєстрація та ідентифікація тварин їхніми власниками. Це робота поліції, яка буде активніше реагувати на проблеми, пов’язані з тваринами. Ставлю перед собою не тільки ціль зробити комунальне підприємство Києва показовим, а зробити так, щоб безпритульних тварин ставало все менше.

— Чи визначилися із першими кроками на новій посаді?

— Першим чином треба ознайомитися та заглибитися в ситуацію в Києві, щоб ретельно все проаналізувати. Однозначно будемо створювати програму регулювання чисельності безпритульних тварин, яка буде чіткою та зрозумілою для киян та зоозахисників. Будемо створювати позитивний бренд комунального підприємства. Це дуже важливо. Якщо люди довіряють комунальному підприємству, якщо його ім’я на слуху, то можна очікувати і на допомогу зі сторони містян. Адже це підприємство, яке буде займатися порятунком безпритульних тварин. Чим більше людей згуртується навколо цієї мети, тим більше ми зможемо осилити. Іще одна моя ціль — допомогти та зняти навантаження із волонтерів та притулків, бо вони справді засаджені тваринами.

— Якийсь план такої підтримки є, бо чимало розмов було про те, що місто має  співпрацювати із приватними притулками, допомагати волонтерам, котрі часто виконують роботу замість міських служб, але все лишилося на рівні обіцянок?

— У Львові ми допомагали опікунам та волонтерам, головне — допомогти за адопцією. Треба зробити так, щоб люди, котрі хочуть взяти безпритульну тварину додому, у першу чергу згадували про цих волонтерів та притулки. Таким чином ми зможемо їх розвантажити.

 — На вашу думку, чи потрібне фінансування із міського бюджету приватних притулків?

— Я знаю, що сьогодні фінансується притулок «Сіріус». Не знаю, чи є допомога іншим притулкам. Але я переконана, що ми будемо співпрацювати з ними та допомагати фінансово. Ці люди роблять роботу, яку мала би виконувати влада.

— Чи знайомі ви з планами Києва збудувати новий центр адопції на вулиці Автозаводській, бо поки що більше розмов про проєкт та будівництво, ніж результатів?

— Такий центр Києву потрібен. У міста є декілька ветеринарних клінік, а немає центру адопції, ізолятора, зони карантину, так не може бути. Потрібен розумний цикл, який забезпечить правильну ветеринарну роботу з кожною твариною. Ми хочемо, щоб у нас на місці був центр, де ми зможемо піарити цих тварин, а люди зможуть брати тварину собі додому.

— Чи будете переглядати нинішню систему реєстрації домашніх тварин, вона складна і недосконала, наскільки я знаю, зоозахисники підтримують напрацювання команди Animal ID?

— Реєстрація — це основа, з якої починається відповідальність власника. Треба вивчити, як побудована робота в Києві. Ми дамо людям можливість обирати між Animal ID чи київською базою, яка вже працює. Думаю, ми їх поєднаємо, щоб мати єдиний електронний реєстр, щоб кожна людина знала, що коли улюбленець загубиться, його можна легко та швидко знайти і повернути.

— А чи є у ваших планах опіка над червонокнижними та дикими тваринами у Києві?

— Я вважаю, що кожен професіонал має займатися тим, у чому досконало розуміється. Я не знавець диких чи червонокнижних тварин, не знаю, як облаштовувати центри їхньої перетримки, але можу допомагати фахівцям, які на тому знаються. Давайте спочатку розберемося з домашніми тваринами.

— Щоб це зробити, треба вивести на-гора прозорість комунального підприємства та приватних притулків...

— До моїх перших кроків також належить і максимальна прозорість комунального підприємства. Коли люди володіють повністю всією інформацією, це полегшує роботу. Якщо люди мають повний доступ до даних, тоді вони довіряють. Кияни будуть знати, скільки тварин відловлено, куди вони прилаштовані. Камери на підприємстві теж будуть працювати, бо нема чого ховати від громади. Навпаки, я хочу, щоб громада бачила та знала про наші досягнення.

— Ви відзначали, що у Львові лишається хороша команда, а тепер вам доведеться створити таку ж саму команду в Києві. Чи плануєте змінювати кадри на підприємстві і чи є у вас такі  повноваження?

— Коли ми обговорювали кадрові питання, моя принципова позиція полягала в тому, що раз я відповідаю за результат, я повинна мати людей, яким довіряю. Я переконана, що на підприємстві працюють талановиті та хороші люди, з якими можна буде продовжувати роботу. Звичайно, нова кров також потрібна. Я налаштована на результат, а без хорошої команди, яка розуміє та підтримує, цього просто не досягнеш.

— Які львівські секрети перекочують до Києва?

— Мені говорили, що для Києва треба шукати інші рішення. Я мала досвід працювати з Києвом, тут чудесні люди, з якими теж легко домовлятися. Що точно зі Львова ми принесемо — це взаємодію влади, підприємства та громади. Без цього ми не зможемо бути ефективними.