Чи буде сформовано новий кордон безпеки?

На тлі відзначення 500-ліття битви під Оршею, в якій об’єднані сили Східної Європи дали відсіч московським військам, звучать ідеї створення Балто-Чорноморського альянсу

8 вересня минає 500 років, як у битві під невеликим білоруським містечком Орша на Дніпрі об’єднані війська Великого Князівства Литовського під командуванням князя Костянтина Івановича Острозького перемогли військо московське. Цю битву називають битвою цивілізацій – європейської та азійської, завдяки перемозі в якій українські землі залишилися частиною Європи.

ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ

Із другої половини XV століття Московія, що продовжувала традиції Золотої Орди, починає здійснювати експансію на Захід. У 1478 році під її ударами впала економічно й культурно пов’язана з Європою Новгородська республіка. 1512 року московський князь Василь ІІІ починає війну з Великим Князівством Литовським, до якого входили українські землі та яке було наступником політичних і культурних традицій Київської Русі. 31 липня 1514 року через зраду міської верхівки впав Смоленськ й дорога до столиці Великого Князівства Литовського стала відкрита.

На 1514 рік Московії вдалося зібрати величезне військо. У Великому Князівстві Литовському також збирають армію, що змогла б дати відсіч ворогові. До неї ввійшли загони білорусів, українців, поляків, литовців. Утім, Князівству не вдалося зібрати співмірне московітам військо. В історичних джерелах переважає думка, що вісімдесятьом тисячам вояків із Московії протистояло тридцятитисячне військо ВКЛ; інша річ, що останнє було краще озброєне, використовуючи досягнення тогочасної європейської військової техніки. Вирішальна битва під Оршею відбулася на початку вересня 1514 року. Перемога стала можливою також завдяки військовому таланту князя Костянтина Івановича Острозького, що очолив об’єднані сили Князівства. Побувавши перед тим у полоні в Московії, Острозький знав про самовпевненість московських воєвод, а також те, що між ними немає згоди. Тому коли частина війська ВКЛ почала імітувати відступ, московіти кинулися за нею й потрапили в засідку, де їх накрило гарматним вогнем; ряди московського війська були порушені, наслідком чого став його повний розгром.

СИЛА ЄДНАННЯ

Історія зробила своєрідне коло. 500-літня річниця битви під Оршею відзначається в час, коли українці – і не лише вони – зіткнулися з тією ж загрозою. Й урок історії простий: об’єднавши зусилля, країни Східної Європи мають шанс її здолати. Такі смислові акценти були домінуючими у виступах учасників святкування 500-ліття перемоги в Острозькій академії, що об’єднало представників тих же, країн, що колись спільно відстояли кордон Європи: Білорусі, Польщі, Литви й України.

ПОДАРУНОК ОСТРОЗЬКІЙ АКАДЕМІЇ ВІД ПОСОЛЬСТВА ПОЛЬЩІ В УКРАЇНІ - КОПІЯ ФРАГМЕНТА КАРТИНИ "БИТВА ПІД ОРШЕЮ" НЕВІДОМОГО ХУДОЖНИКА XVI СТ., ОРИГІНАЛ ЯКОЇ ЗБЕРІГАЄТЬСЯ У НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗЕЇ У ВАРШАВІ

«Коли на українській землі ми знову зіткнулися з загрозою, коли знову проливається кров, нам знову потрібно об’єднати зусилля», – зазначила радник Комітету освіти науки й культури Сейму Литовської Республіки Юргіта Бєлюнєнє. До речі, Сейм Литви оголосив 2014 рік Роком битви під Оршею.

МОДЕРАТОР КРУГЛОГО СТОЛУ ПОЛІТОЛОГ, ДОЦЕНТ КАФЕДРИ ПОЛІТОЛОГІЇ НАУ ОА ЮРІЙ МАЦІЄВСЬКИЙ

«На жаль, не тільки позитивні моменти в історії повторюються. Перемога під Оршею мала величезне значення свого часу й сьогодні дає надію на нову нашу спільну перемогу, – сказав у своєму виступі заступник Посла, радник Посольства Польщі в Україні Даріуш Гурчиньські. – Перемога досягається не тільки на фронті зі зброєю в руках, хоча це й необхідно. Але праця також дуже важлива. Я впевнений, що ваше майбутнє – це майбутнє європейського народу. Ваші сусіди намагаються різним чином допомогти. Ми сподіваємося, що зміни, які зараз відбуваються в Україні, запустять процес змін на пострадянському просторі. Ми сподіваємося, що будемо спостерігати перемогу свободи й демократії в Білорусі й інших країнах, тому що розвиток не можна зупинити».

БАЛТО-ЧОРНОМОРСЬКИЙ АЛЬЯНС

Учасники Міжнародної урочистої академії, присвяченої 500-літтю битви під Оршею звернулися до президента Петра Порошенка з ініціативою розпочати формування Балто-Чорноморського альянсу. Ідея цього геополітичного утворення циркулює в політичній думці, а частина експертів вважає Велике Князівство Литовське його прообразом.

«Битва під Оршею – це водночас була битва за Балто-Чорноморський простір, який завжди відігравав і відіграватиме в історії Європи важливу роль. Тривалий час, до кінця XVIII століття, цей простір контролювали держави, які орієнтувалися на європейські цінності. Проте в ХІХ і ХХ століттях цей важливий геополітичний простір опинився під контролем самодержавної Росії, а потім Радянського Союзу. Після розпаду СРСР з’явився шанс повернути контроль над цим простором проєвропейським силам. Для цього потрібна тісна співпраця між державами, що займають цей простір. Ми, учасники Міжнародної урочистої академії, присвяченої 500-літтю перемоги під Оршею, вважаємо необхідним вивчити питання створення Балто-Чорноморського альянсу України, Литви й Польщі з правом прилучення до нього інших держав», – йдеться у зверненні, яке зачитав ректор Острозької академії Ігор Пасічник.

ЕКСПЕРТ ІЗ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ ЄВГЕН ЖЕРЕБЕЦЬКИЙ

Детальніше про перспективи такого геополітичного утворення говорили учасники тематичного круглого столу, зокрема, Євген Жеребецький, експерт із міжнародної безпеки, Юрій Романенко, політолог, директор Центру політичного аналізу «Стратагема» та шеф-редактор порталу «Хвиля», Юрій Мацієвський, політолог, доцент кафедри політології Острозької академії, представники Білорусі – Аляксандр Жучкоу, Ігар Лялькоу.

«Велике Князівство Литовське було прообразом того геополітичного утворення, яке сьогодні багато хто називає Балто-Чорноморською віссю. Також воно було фактично кордоном безпеки між Росією і Європою. Сьогодні історія повторюється таким чином, що знову вибудовується той пояс безпеки, що існував тоді», – зазначив у відеодоповіді Сергій Дацюк, філософ, керівник корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика».

На думку учасників круглого столу, наразі геополітичні процеси розвиваються таким чином, що простір між Балтійським і Чорним морем знову починає відігравати важливу роль для американських і британських стратегів. Причин цьому декілька: формування осі Пекін – Москва з долученням Берліна (довгий час глобальна політика США базувалась на ідеях англійського географа сера Х. Д. Маккіндера, який говорив, що Британія повинна всіляко протидіяти утворенню Євразійського російсько-німецького союзу), слабкість Європейського Союзу, а також те, що цієї зими українське суспільство вкотре продемонструвало свій потенціал. За словами Євгена Жеребецького, наразі є доволі потужне лобі, яке ініціюватиме підписання американсько-української угоди про військовий союз без членства в НАТО. Згодом такі угоди можуть бути підписані із сусідами України, які також відчувають загрозу з боку Росії. Рано чи пізно країни Балто-Чорноморської дуги можуть створити неформальний військовий союз.

Тобто глобальні процеси в світі й процеси в Європі розвиваються таким чином, що можуть спонукати країни Балто-Чорноморського регіону об’єднатися для захисту своїх інтересів. Для України це означає розширення простору можливостей. Головне – бути готовим ними скористатися й мати що запропонувати своїм партнерам.

ДО РЕЧІ

Реконструктори відтворили трон князя Острозького

На Рівненщині представили унікальний експонат — княжий трон із автентичних елементів періоду ХVІ століття. На те, щоб його відтворити, знадобилося кілька десятиліть. Адже деталі, які використовували тогочасні майстри, нині велика рідкість, розповідає автор проекту, мистецтвознавець Микола Бендюк. Він мав намір реконструювати трон Костянтина Острозького, видатного полководця, який ставав переможцем на полі бою 33 рази.

«Якось я був у Дубенському замку і звернув увагу на крісло в стилі псевдоготики кінця ХІХ століття. В експозиції його означили як трон. Для туриста такий об’єкт, звісно, цікавий. Однак це явне псевдо. Тоді й виникла ідея дізнатися, який дійсно мав вигляд трон, та спробувати реконструювати його, — розповідає Микола Бендюк. — Кілька років тому я вже презентував відновлений трон. Він був виготовлений із автентичних деталей ХVІІ століття і міг би належати Василю-Костянтину Острозькому, а потому і Янушу Острозькому. Загалом на цю роботу  знадобилося майже 30 років. Натомість знайти елементи,  які використовували майстри ХVІ століття, за часів князя Костянтина Острозького, було ще важче. Це велика рідкість. По суті, мені вдалося відшукати спинку трону і дві колони. Крім цього, я знайшов опис, який свого часу зробив один колекціонер зі Славути.  Він збирав предмети князів Острозьких. Згодом передав трон Волинському давньосховищу. Потім його залізницею доправляли в Харків, однак не довезли — вагони почали бомбити. Що сталося з троном — невідомо. Однак колекціонер описав його. Зокрема, йшлося про поручні у вигляді риб-дельфінів. Згодом я знайшов автентичну ікону Богородиці початку ХVІ століття. Там був зображений такий трон.  Принт із цієї ікони я заніс до різьбяра. Він відтворив поручні, а також передню частину трону, аби вона стилістично відповідала спинці».

Трон був готовий майже рік тому. Однак мистецтвознавець вирішив представити його загалу в Острозі до 500-річчя битви під Оршею.

Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне