МЕНЮ

«Чернівці – це один із головних козирів України...»

Анна ГАРГАЛЯ, Чернівці
16 листопада, 2017 - 10:21
У місті обговорювали, як розвивати його «європейський імідж»

Вперше потрапивши до Чернівців, кияни Марійка Шелія та Андрій Приймаченко найбільше, за їхніми словами, були вражені тим, що ще у середині позаминулого століття місто мало пряме залізничне сполучення з Віднем. «На час нашого візиту до Чернівців безвіз для України тільки обговорювали, а тут, фантастика, його прообраз був ще 150 років тому. На залізничному вокзалі будь-хто міг купити квиток на потяг і, сівши у нього у Чернівцях, зійти просто у Відні. У XIX столітті залізниця була чимось на кшталт сучасного інтернету. Разом із залізницею на східні кордони Австро-Угорщини прийшов модерн, а з ним — економічний та культурний розвиток. У межах однієї імперії розпочалося те, що сьогодні називаємо глобалізацією. І, аби приєднатися до цього, досить було купити квиток у вагон одного з трьох класів, як зараз досить підключитися до Wi-Fi», — ділиться Андрій. Відтак у автора Марійки Шелії та режисера Андрія Приймаченка студії мультимедійних історій Peredova виникла ідея проекту «Локомотив Європа». За фінансової підтримки державних інституцій Австрії вони проїхали залізницею від Чернівців до Відня, по декілька днів зупинялися у найбільших вузлових містах маршруту, де вивчали їхні особливості, зв’язок зі спільним для всіх європейським минулим і його вплив на сучасність. «Свого часу Чернівці, Івано-Франківськ, Львів, Перемишль, Краків та Відень були сполучені залізницею в одному маршруті й в одному естетичному полі. У ньому вони перебували до великих потрясінь ХХ століття, коли єдиний культурний простір розірвався, залишивши по собі лише поодинокі згадки», — розповідає Марійка Шелія. 

Мультимедійну історію «Локомотив Європа» з ґрунтовним текстом і розмаїтими фото- й відеоматеріалами автори вже представили у Відні, а позаяк під час роботи в архівах, із зустрічей з низкою відомих діячів України та Австрії вони накопичили багато інформації, що не увійшла до «Локомотиву», то вирішили поділитися нею, у першу чергу, з чернівчанами. Символічно, що представлення міні-проекту, який автори назвали уроками для Чернівців, винесеними ними із порівняння міста над Прутом з іншими містами дорогою до Відня, відбулася у нещодавно відкритому Буковинському медіацентрі, створеному за підтримки Австрії у приміщенні колишнього готелю Belle Vue («ми ніби й не полишали Відень», — висловилася М. Шелія).

Охочих довідатися про уроки зібралася повна зала — кілька десятків людей різного віку (з вагомим переважанням молоді): історики, архітектори, громадські діячі, науковці, студенти та ін. Мультимедійних уроків для Чернівців автори підготували півдесятка, проте не всі вони були сприйняті однозначно. Якщо побажання берегти і розвивати мультикультурність міста (а в цьому Чернівці, за оцінкою авторів проекту, дають усім фору), зміцнювати імідж Чернівців як літературного центру, прагнути покращити міжміське транспортне сполучення і модернізувати роботу Українського народного дому загалом знайшли порозуміння, то теза про необхідність віднайдення столицею Буковини власного обличчя на кшталт міст, котрі мають по кілька впізнаваних комерційних брендів, викликала жваву дискусію.

«Чернівці — це один із головних козирів України, щоб показати всьому світові, що ми також цікаві, що ми Європа, не просто крокуємо до неї, а завжди були і є Європою. Проте всередині України місто ніби прихований смарагд. Парадокс, але, наприклад, в Австрії про Чернівці знають більше, аніж у власній країні, з чим зіткнулися під час підготовки проекту, тому над цим потрібно працювати», — підбив підсумок «уроків» А. Приймаченко.       

Від імені чернівчан подякувавши гостям за роботу, на підставі цього представлення Почесний консул Австрії у Чернівцях, історик Сергій Осачук зауважив тенденцію до початку усвідомлення не локальної, а загальноукраїнської цінності Чернівців, закликавши об’єднати зусилля з промоції міста над Прутом, аби воно стало в Європі своєрідним дипломатом цілої України.