Британський телеглядач Едвард Гордон ТРЕНДЕЛЛ: «У нас є люди, котрi, як на роботі, дивляться серіали по п’ять годин поспіль»

Втім Едвард Гордон Тренделл — ще й пересічний британський телеглядач, чим для нас і цікавий. У нього шість телевізорів: у кухні, вітальні, другій вітальні, спальні, спальні «твінзів», тобто дочок-близнючок, у спальні «бойзів», тобто синів. На шість телевізорів при цьому припадає всього п’ять англійських каналів.

— У нас удома немає сателіта, — говорить англієць, — тому що дітвора, вважаю, дивиться й так достатньо. Я ж дивлюся найчастіше спортивні репортажі, традиційно на кухні.

 Дружина, звісно, частіше дивиться телевізор. Полюбляє медичні програми, й особливо ветеринарні чи просто «У світі тварин», тільки не диких, а домашніх. Вона також дивиться «мильні опери», знову ж переважно з «медичним, лікарняним» сюжетом. Мене ці серіали... Взагалі, погано від них, особливо від австралійських... У мене є своя родина, і проблеми інших сімей мене не цікавлять. Але є в нас люди, які, як на роботі, дивляться це все по п’ять-сім годин, одне за одним...

Телевізор я вперше побачив 1952 року, у свого друга.

— Ви з бідної сім’ї?

— Ні, просто у батьків були інші пріоритети: холодильник, пральна машина, наша освіта. Батько до війни був фермером, з 38-го року і до Перемоги був на фронті, водієм бронемашини. Я народився 47-го, 51-го народилася сестра, так що з 52-го по 61-й пам’ятаю тільки дитячі програми, в основному американські. У 54-му, пам’ятаю, був неперевершений серіал — «Ковбой рейнджер». «Бітлз» уперше побачив по телевізору 1962 року, концерт «Лев мі ду». Але більше тоді слухали радіо, щосуботи з 10-ї до 12-ї там крутили рок-н-рол.

Спочатку був один канал ВПС, потім додався ще один, вже комерційний. Тоді ж з’явилася й реклама, дуже наївна. Ну, наприклад, показували заморожений куб пасти «Маклеанс», освітлений потужними софітами, оголошували її кращою пастою в світі, й при цьому лід не танув... Нині, до речі, за подібне штрафують — «Калсберг», наприклад. Тепер вони кажуть, що «Напевно, наше пиво найкраще в світі». Припускати дозволено, але не стверджувати... Звісно, дивлюся, крім спорту, новини щовечора о 21.00 «ВВС Ньюс» або, якщо не встигаю, то о 22.00 «ІТН Ньюс». Вранці за телевізором перевіряю, як з транспортними пробками до Лондона і в місті, але це коли дістаюся до роботи автомобілем. Та ще, звичайно ж, прогноз погоди...

У кіно не був вже років 10. Зазвичай чекаю, поки з’явиться відеоверсія. Останнє, що дивився по відео, — «Людина в чорному» з Еді Мерфі. Дружина була в кіно на минулому тижні, дивилася «Титанік». Вона зазвичай дивиться всіх «оскароносців» і найгучніші фільми.

За великим рахунком, я все ж таки читач, а не телеглядач. Неподалік від будинку, через квартал, бібліотека, і раз п’ять на місяць я буваю в ній обов’язково. Те, що гідне уваги, знаходжу частіше в американській літературі, ніж у англійській, в останній багато непоганих, але не видатних авторів... Особливо ж люблю авторів однієї єдиної книжки, таких, як Харпер Лі і Кен Кізі. Ще Джеймс Джойс, Джон Брейн, Стен Барстоу, Джон Мортімер, Івлін Во, Азімов, Артур Кларк, Джоан Троллоп, особливо Апдайк, Селінджер, Фолкнер... Так що моя улюблена програма — «Шоу південного берега» з Мелвіном Брегом, відомим критиком і письменником. Це хороший огляд сучасної літератури.

— А у вас ніколи не виникало бажання викинути «цей ящик» у вікно, скажімо, у 60-ті роки, коли ви навчалися, або тепер, коли дружина дивиться серіали?

— Ну що ви, я пацифіст і все життя боровся за мир у всьому світі.