МЕНЮ

Боротьба за пацієнта

Інна ЛИХОВИД, «День»
13 вересня, 2019 - 10:52
Як Полтавщина реформувала стаціонарну допомогу і чому може навчити інші регіони

Із квітня цього року Полтавська область реалізує пілотний проєкт із реформування вторинної та третинної ланки медичних послуг. Тепер ці два рівні об’єднані в стаціонарну допомогу. Ліжко-місця та ліжко-дні — в минулому. Заклад отримує кошти за пролікованого пацієнта, і що якісніше це зроблено, то більше бонусів отримує лікарня, як фінансових, так і репутаційних. Полтавські пацієнти за кілька місяців «пілоту» зрозуміли, які заклади створили кращі умови для лікування, і віддають перевагу саме їм. Відповідно, Національна служба здоров’я України фінансує такі медзаклади більше, ніж аутсайдерів. Як полтавські лікарні навчилися боротися за пацієнта, нещодавно розповіли місцеві чиновники, даючи поради, до чого слід уже сьогодні готуватися іншим регіонам.

ПІДГОТОВКА

Із 2020 року реформа стаціонарної допомоги почнеться в усіх областях України. щоправда, не в січні, як планувалося раніше, а в квітні. Як нещодавно зауважила нова очільниця Мінздоров’я Зоряна Скалецька, незалежно від старту реформи результати полтавського експерименту обов’язково врахують.

«День» спілкувався з медиками Полтавщини на початку пілотного проєкту (деталі у номері за 16 квітня ц. р.). Позитивний настрій та бойова готовність — ключові тези, на яких тоді наголошували лікарі, адже до «пілоту» готувалися заздалегідь. Спочатку змінювали статус лікарень на комунальні некомерційні підприємства, укладали договори з Національною службою здоров’я України, потім взялися за перенавчання персоналу та інформатизацію закладів.

Ще раніше, за два роки до пілоту, за підтримки міжнародного проєкту HFG (USAID),  на Полтавщині провели аналіз витрат у 70 лікарнях, щоб вивчити ефективність діяльності стаціонарного сектору області. Полтавські чиновники радять іншим регіонам так само провести фінансовий аудит. Дослідження охопило понад 1,2 млн випадків госпіталізації, було проаналізовано дані про категорії пролікованих хворих, вікові групи, до яких вони належать, а також складність цих випадків. Виявилося, що 30% хворих, які перебували в стаціонарах, не потребували цього. Тобто їх можна було лікувати амбулаторно або вдома, а це рівень первинної медичної допомоги і клопіт сімейного лікаря.

ТАРИФНА СІТКА

Важливий успіх полтавського «пілоту» — готова тарифна сітка. Якщо для експерименту тарифи за надані послуги формувалися, як кажуть, з коліс, то тепер у Національної служби здоров’я України є конкретні цифри. Голова НСЗУ Олег ПЕТРЕНКО озвучив, що з 2020 року служба сплачуватиме закладам 8500 гривень за пологи, 19 500 гривень — за лікування одного інсульту, 15 800 гривень — за лікування інфаркту. Зауважмо, це цифри, що Нацслужба перераховує лікарні, яка пролікувала пацієнта з певним діагнозом. Якщо раптом ці кошти вимагатимуть від пацієнтів, Олег Петренко радить звертатися на гарячу лінію «16-77».

Сьогодні полтавські лікарні отримують кошти від НСЗУ за схемою 60/40, де 60% — це медична субвенція. А решта — плата за випадки лікування. «Усі медичні стаціонарні установи щотижня передають дані в НСЗУ про кількість та структуру пролікованих випадків. Оплата за кожен окремий випадок госпіталізації розраховується за формулою: середня вартість випадку, помножена на коригувальні коефіцієнти, — в залежності від діагнозу, класу хвороб, рівня стаціонару тощо. Національна служба здоров’я України аналізує ці дані. Під її пильним оком кожну витрачену копійку видно, мов під мікроскопом, — зауважив директор департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Віктор ЛИСАК. — І це добре, бо ми прагнули, аби людина розуміла, як гроші, сплачені нею як подати, витрачаються на охорону її здоров’я».

«Щоб готувати до змін госпітальний сектор, треба діяти послідовно, — додає Віктор Лисак. — У кожному закладі має бути команда, готова до змін. Людські ресурси — це неперевершений потенціал, без неперервного навчання результату не буде. Наразі в області 56 закладів уклали угоду з НСЗУ через електронні системи. З них 46 закладів — це колишні районні лікарні, стаціонари, перинатальні центри і 10 закладів обласного підпорядкування. Ми зараз на стадії завершення перетворень. Заклади комп’ютеризовані на 100%. Кожна установа має свій фінансовий план, це зовсім інший підхід до роботи медичного закладу. Ми розробили обмін інформацією між комунальними некомерційними підприємствами і НСЗУ про кожен пролікований випадок та створили базу аналітичних даних на базі наших центрів. Треба розуміти, що ми працюємо в межах медичної субвенції, а кожну копійку використовуємо прозоро. При цьому бачимо, кого і як лікуємо».

ОДНА ЦІНА — РІЗНА ЯКІСТЬ

Аби було більш зрозуміло, як зміни працюють у лікарнях, чиновники наводять приклад. Дві лікарні різного рівня отримали пацієнта зі схожим діагнозом. Якщо лікарня пролікувала пацієнта і видала звіт НСЗУ, служба платить обом закладам умовно по 10 тисяч гривень. Далі економісти та статисти закладу рахують видатки  на лікування цього пацієнта. В одній лікарні виходить сума 9,5 тисячі, а в іншій — 11 тисяч гривень.

«Значить, є певні мінуси в роботі лікарні. Тобто НСЗУ платить одні і ті самі кошти за складні випадки. Але закладам треба проаналізувати, чому хтось має від цього плюс, а хтось отримує мінус, — зазначає заступник директора ДЗ «Центр медичної статистики МОЗ України» Сергій ДЯЧЕНКО. — Щоб бути готовим до іншої системи фінансування, треба виробити модель співпраці між закладами та платником, навчитись розраховувати вартість надання медичної допомоги, проаналізувати фінансові ризики, щоб виявити переваги та недоліки у кожному відділенні лікарні».

У медичних установ таким чином з’являються додатково зароблені кошти. Як ними розпорядитися — вирішують головні лікарі. Можна збільшити зарплати персоналу, наростити закупівлі ліків, матеріалів, продуктів харчування або ж покласти гроші на депозит у банку для придбання нового обладнання чи ремонту.

«У деяких лікарнях доходи зросли на 46%. Бо люди зрозуміли, що треба йти в лікарні більш підготовлені, де влада більше переймалася підготовкою закладів, — продовжив Сергій Дяченко. — Тепер нема поняття ліжко-день, термін лікування знижується, пацієнтів виписують тоді, коли треба. Лікарням треба відмовлятися від необґрунтованих госпіталізацій. Ті, хто особливо не займався своїм розвитком, втрачають пацієнтів, зменшують рівень госпіталізації, при цьому майже не зменшують тривалість лікування. Це завдання влади — займатися підготовкою закладів до реформи. Деякі регіони вже провели аналіз роботи своїх закладів та готують методичні рекомендації для змін».