Анатолій КОВАЛЕНКО: "Печерськ - центральний район не лише Києва, а й всієї України"

Ми продовжуємо знайомити наших читачів із головами райадміністрацій столиці (див. "День", 15 травня). Сьогодні наш гість - голова Печерської районної державної адміністрації.

- Анатолію Андрійовичу, у чому, на ваш погляд, полягає специфіка району, який Ви очолюєте, чим він різниться від інших?

- Печерськ - центр міста, де розташовані основні владні установи держави. Наш Президент Леонід Данилович Кучма якось сказав, що Печерський район - центральний район не лише Києва, а й всієї України. Мабуть, ви погодитесь, що це не просто метафора. Це метафора, яка влучно відображає сутність специфіки нашого району.

Часом Печерськ ще називають елітним районом. Мені цей епітет видається не зовсім відповідним. Хоча, звичайно ж, і при старому компартійному режимі тут оселялась та працювала вся тодішня номенклатурна еліта; і зараз представники владного істеблішменту, мистецького бомонду, бізнесової та інших "еліт" віддають перевагу помешканням та офісам саме на Печерських пагорбах. Проте з точки зору якогось особливого статусу, пільг і привілеїв для району ми аж ніяк не в кращому положенні, ніж інші райони столиці. Сьогодні практично всі питання виживання і життєдіяльності району, наповнення районного бюджету лягають на плечі нашої ради й адміністрації.

- З чого сьогодні формується районний бюджет, які реальні шляхи його поповнення?

- У районі зареєстровано 18,5 тисяч підприємницьких структур. Здавалося б, забагато, якщо порівняти з відповідними показниками в інших районах. З чим це пов'язано? Думаю, що також із нашим мікрогеополітичним розташуванням. Цілком зрозумілим є бажання підприємців мати таку ж адресу, як скажімо, у Кабінета Міністрів чи Верховної Ради, що робить імідж їхніх фірм більш солідним, а імідж - теж досить прибутковий товар. Ну, а виграють від цього всі печеряни, адже левову частку надходжень до бюджету - більше 90 відсотків - ми отримуємо саме від цих структур. Промовистою є ще одна цифра - на наших двадцяти восьми квадратних кілометрах ми збираємо в середньому 45 мільйонів гривень на місяць, тоді як середньостатистична область України збирає лише 25 мільйонів. Проте в розпорядженні району залишається тільки біля чотирьох відсотків надходжень. Такого немає ніде в світі. Тому ми змушені укладати з нашими підприємцями і комерційними структурами угоди соціально-економічного розвитку, як ми їх називаємо. Хоча дехто з підприємців називає ці угоди "державним рекетом".

- Куди йдуть зібрані гроші?

- Головним залишається соціальний захист населення. Це суто адресна програма допомоги літнім людям, починаючи від безкоштовного харчування і закінчуючи всіма видами побутових і медичних послуг. За минулий рік сума витрат сягнула півмільйона гривень, на цей і наступний становить 2,5 мільйона гривень.

Нещодавно ми започаткували і вже почали проводити благодійну акцію "Лотерея", розраховану на чотири розіграші. Нашими лотерейними квитками є поздоровчі листівки до свят, які ми опускаємо до кожної поштової скриньки.

- У районі залишилося лише одне державне підприємство - виробниче об'єднання "Завод Арсенал". Яка його подальша доля?

- Багатьох працівників там скорочено, люди отримують мізерну заробітну плату - і ту з великим запізненням. У той час, як у цілому в районі практично ніде заборгованість по зарплаті не перевищує одного місяця. А щодо заводу "Арсенал", то він, на мою думку, просто змарнував час. Продукція "Арсеналу" залишилась "незатребуваною". Тепер будь-якого випадку треба переорієнтувати виробництво на випуск продукції, яка має попит. Хоча, чим можемо, тим "Арсеналові" допомагаємо. Зокрема, беремо на баланс і утримання району його житловий фонд, відомчі заклади соціально-побутового призначення.

- Анатолію Андрійовичу, а які з завдань адміністрації на поточний рік ви вважаєте найактуальнішими?

- Насамперед треба вирішити транспортні проблеми. Вони пов'язані, по-перше, з нашим 62-м автобусом. Головний біль викликає, як не дивно, не відсутність рухомого складу, а організація регулярного руху. Це ж стосується тролейбусів 14-го і 15-го маршрутів.

По-друге, станція метро "Печерська", яку за планом мають відкрити цього року. На жаль, у державному бюджеті на будівництво метрополітену поки що не передбачається коштів. Проте ж із пуском метро можна було б переглянути доцільність існування трамвайного маршруту, який, по суті, пролягає вздовж п'яти станцій метрополітену. За рахунок трамвайної колії - розширити автомагістраль і зняти проблему "пробок", які так часто виникають на вулицях, де ходять трамваї, і не можуть не дратувати наших "моторизованих" співгромадян та гостей столиці. А натомість - відкрити приватні маршрути, які виручали б киян у години "пік", як це робить уже на нашому 62-му автобусному маршруті бригада водіїв мікроавтобусів приватного підприємства "Автосвіт".

Інтерв'ю взяла Лариса ГУТОРОВА, "День"