80 % справ виграно з 100 % успіхом

Другий син у сім'ї Марії Луківни і Антона Борисовича народився нечуючим. Коли хлопцю виповнилося всього п'ять років, його прийняли вчитися до Білоцерківської школи-інтернату для глухих та слабочуючих дітей.

Через дванадцять років Володя стає студентом Златоустовського індустріального технікуму, що в Челябінській області, а згодом юнак отримує диплом із спеціальності "холодна обробка металів".

Працював слюсарем з ремонту устаткування на підприємстві для глухих "Контакт". Однак хлопця, мов магнітом, притягувала інша професія, про набуття якої можна було хіба що мріяти. Навіть чуючим нелегко було поступити до цього престижного навчального закладу.

Та все-таки вирішив ризикнути. Взявши направлення з Центрального правління Українського товариства глухих та оформивши необхідні для вступу документи, поніс все це до приймальної комісії Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. Факультет вибрав один із найпрестижніших - юридичний.

Члени комісії не знали, що й відповісти настирливому хлопцеві. Вирішальне слово залишилося за деканом. Той уважно вислухав юнака й дав дозвіл на "експеримент": "Нехай складає екзамени".

Володя склав їх блискуче, і був зарахований на заочне відділення. Курсові, заліки та все інше доводилося складати по-різному: інколи користувався послугами перекладача, але здебільшого відповідав на запитання викладача письмово.

Проблеми глухих людей були для Володимира найболючішими і найзрозумілішими. І тему дипломної роботи підказало йому саме життя: "Особливості соціального захисту глухонімих".

По крихтах вишукував матеріали для своєї майбутньої роботи. Інструкції, постанови та інші "державні циркуляри" доповнювалися власними роздумами та коментарями. Через чотири місяці праця була готова. Рецензент, прочитавши її уважно, згодом напише: робота - прекрасна, і може бути використана як методичний посібник для навчання студентів юридичного факультету університету. То ж відмінна оцінка дісталася йому цілком заслужено.

Рік після навчання пропрацював юристом у Республіканському Палаці культури Українського товариства глухих ім.Луначарського.

Чимало людей, особливо з вадами слуху, одержали кваліфіковану юридичну допомогу від молодого фахівця. Невдовзі В.Тимошенко підшукав собі надійного помічника, порадника й товариша - Володимира Жавриду і за півроку навчив його спілкуватися жестами. То ж, маючи перекладача, працювати стало значно легше.

З дозволу Міністерства юстиції Володимир відкрив приватну юридичну консультацію. Згодом, зібравши необхідні документи і подавши їх до Київської міської кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури, став наполегливо готуватися до ще одного серйозного випробування.

...Кілька місяців минуло, як Володимиру присвоїли ще одну кваліфікацію. Він став першим адвокатом на Україні серед нечуючих громадян.

За цей короткий відрізок часу через нього "пройшло" кілька десятків найрізноманітніших справ, вісімдесят відсотків з яких йому вдалося "виграти".

Чимало різних проблем хвилює сьогодні молодого адвоката. Одна з них - це індивідуальний підхід при визначенні непрацездатності нечуючих громадян. Хто ж здійснить спеціалізацію закону? З чого починати й де знайти однодумців і помічників та як залучити їх до співпраці?

Відповіді на деякі хвилюючі питання він одержав на нещодавно проведеному Всесвітньому семінарі з удосконалення методів роботи адвокатів, що проходив у Будинку профспілок...

Разом з колегами з Німеччини, Франції, Америки та інших держав близького й далекого зарубіжжя важливі адвокатські проблеми обговорював також і член Українського товариства глухих Володимир Тимошенко. Дізнався молодий фахівець про те, як захищаються права глухих за кордоном.

Багато глухих вже знають дорогу до офісу "Адвокат". Володимир Антонович з радістю допоможе. І не лише нечуючим, а й усім, хто потребує його надійного захисту.