Епос із присмаком нафти

 

Стосовно фільму Пола Томаса Андерсона «Проллється кров» (більше відомого у нас як «Нафта») згадуються такі архетипові сюжети, як «Дон Жуан» чи «Макбет», або, якщо говорити про класичний Голівуд, — «Громадянин Кейн». Адже мова йде про сильну особистість — нафтовика Деніела Плейнв’ю (Деніел Дей-Льюїс), котрий поставив себе над будь-якими законами. Бачимо його підйом до багатства й влади: від перших струмків нафти у темній копанці до власних вишок із сотнями робітників і розкішного палацу. З огляду на це, «Нафта» — історія одного героя, хоча й решта образів змальовані переконливо й сильно; слід відзначити Пола Дано, що виконав роль святенника Елі Санді, та Діллона Фрізера у ролі сина Деніела. І все ж таки, «Проллється кров» — у першу чергу Дей-Льюїс.

Слава прийшла до цього британського актора ще в 1990, коли він отримав «Оскара» за роль хворого на церебральний параліч у драмі «Моя ліва нога: історія Хрісті Брауна»; запам’ятався й бандитський отаман Біллі-м’ясник в «Бандах Нью-Йорка» Мартіна Скорсезе. Льюїс зберіг типаж, подібний до відпрацьованого у Скорсезе — той же вусань з густими бровами, пильними очима та небезпечною посмішкою; проте цей герой значно багатший та складніший. Йому нецікаво з людьми, він бачить їх наскрізь; знаючи, що немає правди на землі, він, точно як пушкінський Сальєрі, упевнений, що її нема й вище. Та при тому, що Плейнв’ю-старший іде по головах, убиває, зрікається власного сина, в ньому є щось, що зачаровує, притягує погляд, змушує співчувати. Для Дей-Льюїса ця роль, безумовно, є найвищим злетом.

Зі свого боку, режисер відкриває глядачеві істинний стан речей поступово, ми не бачимо ситуацію одразу й цілком, це наче подорож будівлею, де кожна нова кімната є частиною більшого приміщення. Найбільша загадка — мотиви вчинків Деніела. Його повстання триває до останнього; аби здобути тактичну перемогу - побудувати трубопровід, він йде на хитрощі, стаючи удавано побожним, зразковим прихожанином — але лише для того, щоби під кінець нанести найпотужніший удар, точніше, низку ударів по фальшивій моралі, котру він так ненавидить. Можливо, то дійсно макбетівське прагнення влади, котре не рахується з жодними жертвами, або донжуанівський бунт проти Бога; але, скалічивши й віднявши не одне життя, Деніел, хоч як це дивно, зберіг певну цілісність, лишився чесним принаймні із самим собою.

Експресивності сюжету відповідає й візуальне вирішення (оператор - Роберт Елсвіт). Андерсон використовував раритетну камеру та плівку особливого формату, надавши зображенню насиченість справжнього живопису. Деякі епізоди, як-от пожежа на свердловині, безумовно, увійдуть у анали кіна. Та й весь фільм Андерсона — картина, сповнена страждання, пристрасті та краси — нескоро матиме собі рівних: справжній кіноепос із присмаком нафти та крові.

***

Нафта / There Will Be Blood, (2007, США, 158`), режисура, сценарій:  Пол Томас Андерсон, оператор: Роберт Елсвіт, в ролях: Даніель Дей-Льюіс, Пол Дано, Кевін О’Коннор, виробництво: Miramax Films.