Воєнщина – «карма» окупованого Севастополя...

Як відомо, від свого заснування і до закінчення радянського часу Севастополь був військовою базою, яка суворо охоронялась. Був час, коли охорона Балаклавської та Севастопольської бухт велася з допомогою дельфінів та сучасних технічних засобів, місто було заборонене для відвідування іноземцями, а громадяни СРСР, зокрема й кримчани, могли відвідати Севастополь лише за окремими перепустками. Все життя в місті фінансувалося як військова база, воно було підпорядковано військовій адміністрації, і навіть міськрада грала другорядну роль. І лише в український час після розподілу Чорноморського флоту Севастополь отримав програму реформ, спрямовану на перетворення на цивільне місто, велику роль у якому відігравали б туризм, приватне підприємництво, курорт, освіта, а військові потреби відійшли на другий план. Уперше заговорили про те, що розвиток міста має свої внутрішні закономірності, які не слід порушувати, щоб життя в ньому розвивалося гармонійно і динамічно, і плани його розвитку були спрямовані саме на це. Вперше була застосована формула, що не весь Севастополь є базою флоту, а, навпаки, база флоту розміщується в Севастополі. Населення міста позбулося надмірної регламентації та заборон, надуманих військових таємниць, військові структури грали належну їм оборонну роль і відійшли від тотального керівництва цивільним життям мегаполісу.  

ДЕНЬ БАТЬКА В «ЖІНОЧОМУ» МІСТІ

Однак так місто жило за українськими законами. Після анексії Криму російська військова адміністрація повернула все на старі рейки. Днями в зв’язку зі встановленням у Росії в третю неділю жовтня Дня батька, міська служба новин ForPost провела опитування, що думають стосовно цього севастопольці. Редакція відзначила, що нове свято запроваджується «з метою зміцнення інституту сім’ї та підвищення значимості батьківства у вихованні дітей», однак наскільки сприяють цьому свята, питання неоднозначне, але рівновагу відновлено: ще з 1998 року в останню неділю листопада відзначається День матері, а тепер буде і День батька.

І тут на них чекало відкриття. Керівник Кримського відділення Всеросійської громадської організації «Союз батьків», батько трьох дітей Юрій Кондаков підтвердив, що його колеги не тільки раді новому святу, а й багато зробили для того, щоб воно з’явилось. Аргументував він це так, що Севастополь — ментально жіноче місто за своєю природою. «Подивіться навколо — військові справою зайняті, моряки — всі в море, а містом керують жінки. Про виховання дітей я й не кажу — подивіться, хто водить дітей у гуртки та секції, хто ними займається. Та й уся цивілізація прагне до того, щоб стати жіночою. Тому, звичайно, хочеться, щоб чоловічої енергії стало більше... І, звичайно, батьків необхідно повернути в родину — вони повинні бути присутніми в ній не тільки фізично, а й більше вкладатися в виховання дітей, яким дуже не вистачає їхньої турботи...» Якщо чоловіки більше братимуть участь у розвитку міста і країни, це всім піде на користь, був упевнений співрозмовник. «А якщо не будуть включатися, таке ж болото й буде», — сказав він.

Із ним не можна не погодитись. Місто дійсно переповнене жінками одинокими, якщо не постійно, то тимчасово одинокими. Чоловіки практично цілодобово на службі в морі, а зараз під час ескалації військової агресивності в Росії, або на чергуваннях чи навчаннях, а жінки «виглядають з моря погоди».

А керівник міського союзу батьків Микола Помогалов каже: «Ви ж розумієте — в сучасному світі жінки дедалі частіше виходять на лідерські позиції, і це не може не позначитися на сім’ї. Раніше лише чоловіки кидали своїх дітей і їхали, а тепер і жінки теж. Усі ці процеси безслідно не минають». 

...А ДЕМОКРАТІЮ СЛІД ВІДПРАВИТИ НА СМІТНИК! ТА ВОНА ВЖЕ ТАМ І Є!

І саме тут севастопольці, люди, які вже відчули смак свободи при Україні, відкрили для себе нову загрозу. Та ж служба новин ForPost задзвонила в усі дзвони, оскільки в країні для майбутньої трансформації влади обирається небезпечний шлях — «У Росії настає влада військових грошей. «Батьки-командири» відправлять демократію на смітник?» Журналісти вирішили попередити співгромадян про небезпеку, яка просувається силами багатьох політиків і діячів. Наприклад, «Сценарій, за яким диктатура військових змінить демократичний лад у Росії, не тільки можливий, а й є найбільш правильним», — просуває свої ідеї відомий філософ Олександр Дугін. На його думку, демократію «слід відправити на смітник», а до влади зобов’язані прийти військові. «Всі інші стани і класи повинні бути в підпорядкуванні батькам-командирам», — вважає він. Ця картинка поки ще здається фантастичною. Однак уже зараз можна спостерігати згортання демократії й одночасне збільшення витрат на військові потреби. Так що не виключено, що такий сценарій може стати реальністю».

Це передбачення підтверджує завкафедри Пензенського держуніверситету Ганна Очкіна. «Я точно можу сказати, що настає влада військових грошей. Потрібно розуміти: соціальність бюджету забезпечується тоді, коли законодавчі органи влади підконтрольні НЕ електорату, як вони кажуть, а громадянам. Електорату дають подачки перед виборами, а громадянам гарантується соціальна держава. Оскільки контроль з боку громадян украй слабкий, природно, бюджет буде тяжіти в бік військових витрат», — сказала вона кримським журналістам. 

Щоправда, є серед учених і ті, хто сподівається на краще, а тому сприймає ідею переходу до військової диктатури скептично, спираючись на історичний досвід. Наприклад, філософ і політолог Борис Межуєв каже, що спроби військових не мають перспективи. «Влада військових у Росії була представлена лише кількома іменами — Олександр Колчак, Антон Денікін та Петро Врангель. І всі вони не встояли перед інтелектуальним класом, які діяли під личиною пролетаріату. В сучасних реаліях інтелектуальний клас знову діятиме під маскою — фемінізму, зеленої економіки або чогось ще. І в цьому конфлікті нових білих і нових червоних, вони ж зелені, я не дуже вірю в історичний успіх перших», — вважає він.

Однак не можна не бачити, що влада військових — це не майбутнє Росії, а вже її сучасне. Адже і Володимир Путін ніхто інший, як військовий діяч, а його оточують і в уряді, і в Думі, і в громадських формуваннях суцільні генерали й адмірали, які зараз уже замикають на себе важливу частину влади. Така часткова влада не може не спробувати отримати абсолюту владу, і зробить це за першої ж нагоди. А демократія в Росії вже і зараз відправлена на смітник, досить подивитись, як відбуваються вибори, як відбуваються призначення на посади, як приймаються рішення.

КОЛОНІЗАЦІЯ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ТЯГАР...

До окупації Севастополь населяли 450 тисяч людей. Після анексії Криму в місті розгорнулися процеси колонізації за рахунок переселенців із материкової Росії. Під це в місті будуються численні житлові комплекси без врахування обмеженості ресурсів води, газу та електроенергії. Вважається, що нині число жителів уже наближається до мільйона, а через певний час після введення нових комплексів воно перевалить за мільйон. І якщо оцінити це поповнення, то це люди, які за рахунок проблемного міста просто вирішили поліпшили свої житлові умови, не приносячи місту жодної користі — це переважно пенсіонери з півночі, пенсіонери силових відомств, люди, які купують житло як дачу, а зовсім не молоді і перспективні трудівники.

«Що таке «федеральний» Севастополь і хто визначить його роль у майбутній історії», — ставлять запитання місцеві журналісти. «Федеральне значення — вважають вони, це «генеральський мундир», у випадку з Севастополем — «адміральський», якому місто повинне відповідати. Місто повинне виглядати, обслуговуватися і харчуватися як «адмірал». Редактор видання «Регнум» Модест Колеров упевнений, що Севастополь дуже скоро перетвориться на лідера кримського півострова, а його населення перевищить мільйон чоловік. 

«Люди завжди переселялися з північних територій у південні. Тут клімат кращий. Якщо ж дивитися на Південь Росії, то Севастополю Москва приділяє особливу увагу, тут відбувається активний інфраструктурний розвиток. Це і дає зростання населення. Твердження, що Севастополь може стати лідером розвитку кримського регіону — не фантастика. В інших містах Криму такого зростання немає», — сказала ForPost завідувачка кафедри соціальної комунікації Севастопольського держуніверситету Ольга Ярмак.

Журналісти констатують: «Поки що Севастополь не дуже добре справляється з ростом чисельності населення. Про це красномовно свідчать забиті транспортом дороги, суцільно заставлені машинами двори, тиснява в громадському транспорті. Але це тільки явні ознаки, якщо копнути глибше — серйозні проблеми спостерігаються в соціальній сфері. А це переповнені дитячі садки і школи, нестача медичних фахівців і так далі. Але маховик зростання чисельності населення міста тільки розгойдується, зокрема й федеральним центром. Не так давно куратор Криму і Севастополя віцепрем’єр Марат Хуснуллін оголосив нову будівельну політику на півострові, в планах значне зростання будівництва житла, а це значить, що приїжджих буде все більше».

КОНФЛІКТ МІСЦЕВИХ ЕЛІТ...

Вони передбачають, що при всьому цьому «Севастополь не зможе стати столицею півострова. Бо теоретичне об’єднання Криму та Севастополя обернеться конфліктом місцевих еліт». Журналісти роз’яснюють: «Такий поділ створило на півострові два центри сили, які перманентно виступають у ролі суперників. Деякі жителі й експерти вважають, що такий поділ штучний. Інші переконані, що Севастополь заслуговує право бути окремим «діамантом» у складі Федерації. На цьому тлі розмови про можливе об’єднання двох регіонів виникають постійно».

З одного боку устремління севастопольських чиновників до розширення своєї влади зрозуміло, однак не виправдано, бо є великі сумніви, що коли вони ледве справляються з управлінням у місті, то чи зможуть вони справитись із керуванням усім Кримом? З іншого — для сімферопольських чиновників це означало б повну втрату такої жаданої влади, і тому російський глава Криму Сергій Аксьонов уже кілька разів виступав проти об’єднавчих ідей. Адже він розуміє, що коли регіон і місто об’єднають, то в Сімферополя досить мало шансів залишатися центральним містом, і владу треба буде просто віддати севастопольським чиновникам. А не для цього він організовував «кримську весну». Втім, і в Севастополя мало шансів стати центральним містом, бо він, по-перше, не в центрі, по-друге, на ньому висить флот, по-третє, в тутешніх чиновників нема досвіду управління таким регіоном, як Крим.  

УСЕ ДЛЯ КОРАБЛІВ

Тимчасом, зазначають севастопольські журналісти, вся модернізація, яка проводиться в місті, свідчить про тривалий пріоритет саме військової галузі. Зокрема відомий «Севморзавод», який за України вже переходив на цивільні рейки, будуть спеціалізувати на обслуговуванні новітніх військових кораблів. Як повідомив на церемонії відкриття Севастопольського військово-морського салону глава Корпорації морського приладобудування Леонід Струга, в останні роки Чорноморський флот помітно оновився — отримав шість підводних човнів, три фрегати, тральщики й ракетні кораблі, тому «Севморзавод» займеться ремонтом новітніх суден Чорноморського флоту. Для цього задіють потужності й унікальні сухі доки заводу, а сам завод переоснастять. При цьому від планів будівництва важких кранів і рибальських суден, про які заявлялося раніше, завод офіційно не відмовляється. Проте ці новації вже не підпорядковані міській владі, адже з 2019 року колись містотвірне суднобудівне підприємство Севастополя було передано в федеральну власність під керівництво Об’єднаної суднобудівної корпорації, тому севастопольська влада має на нього опосередкований вплив.

Щодо цивільних галузей міста, то їм надається увага більше для пропаганди і реклами, аніж для перспективного розвитку. Так, ForPost визнає, що хоч у місті й оголошено про створення аналога Кремнієвої долини (до речі, свого часу про це було оголошено й у Криму, проте проєкт провалився. — Авт.), однак місцеві учені просто плетуться «в хвості світової науки».

Про примітив проєкту говорить той факт, що «долину» збираються створювати без визначеного місця, «в околицях Стрілецької бухти» і на «різних об’єктах». На яких саме, поки не повідомляється. Севастопольці, як і Росія, змагатися з Кремнієвою долиною не здатні. Долина має одну з найвищих у світі щільність високотехнологічних компаній, пов’язаних із розробкою і виробництвом комп’ютерів та їх складових, особливо мікропроцесорів, а також програмного забезпечення, пристроїв мобільного зв’язку, біотехнології і т.п. і отримує третину всіх венчурних капіталовкладень, які робляться в Штатах. У Кремнієвій долині розташовані штаб-квартири багатьох технологічних компаній, кожне з імен добре відомо користувачам комп’ютерів, мобільного зв’язку та інтернету: Adobe, AMD, Apple, Altera, Cisco, eBay, Facebook, Google, Hewlett-Packard, Intel, NetApp, National Semiconductor , Nvidia, SanDisk, Symantec, Yahoo, Xerox та інші. Там же містяться відомі виші — університет Сан-Хосе, університет Санта-Клари, Стенфордський університет, Каліфорнійський університет у Санта-Крузі. І взагалі, в долині розташовані півтора десятки невеликих міст.

Звичайно, в Севастополі, якщо й збираються створювати «аналог Кремнієвої долини», то з цієї затії може вийти тільки бліда подоба. Севастопольці визнають, що «це всього лише плани, які не мають жодного зв’язку з реальністю. Складно уявити, що на анексовані території кинуться найкращі уми з усього світу. Зате в чому можна не сумніватися — це в тому, що виділені мільярди будуть освоєні». 

А в користуванні севастопольських учених сьогодні перебуває переважно імпортне обладнання, яке завезене в Крим піратськими способами в обхід санкцій. Сайт наводить список обладнання «Центру морських досліджень і технологій». Це телекерований підводний апарат VideoRay Explorer — виробництва США. Комплект навігації зроблений компанією NovAtel Inc. (Калгарі, штат Альберта, Канада). Лазерний сканер Leica BLK360 і електронний тахеометр Leica TS07 R500 зроблені в Швейцарії на заводі Leica Geosystems, компанії з більш ніж 200-річною історією. Вже знятий з виробництва квадрокоптер DJI Mavic Pro Platinum Fly More Combo створений у Китаї приватною компанією SZ DJI Technology Co., Ltd. Мобільна система 3D сканування Artec Eva вироблена на заводах Artec 3D — міжнародної групи компаній з головним офісом у Люксембурзі і дочірніми організаціями в США і Росії. Є і російське обладнання, але й у ньому використовуються китайські деталі, мікросхеми з Тайваню і Малайзії. А доступні сьогодні севастопольським ученим деталі й елементна база — це вчорашній день науки країн Заходу і Сходу. До сучасних досліджень місцевих «кулібіних» не допустять ніколи, тому, незважаючи на всі пропагандистські запевнення, уготовано їм плентатися в хвості. В місті багато талановитих учених, і нових ідей у них «вагон і маленький візочок», ось тільки втілити їх у російських реаліях вельми проблематично, підсумовують севастопольські журналісти.